Вересень для вчителів — це ще й знайомство з новими учнями. Стільки нових імен! Як їх усі запам’ятати? А казати «Ось ти, за крайньою партою, відповідай» — погана ідея. Адже довіра дитини починається з того, що вона чує своє ім’я. Зібрали для вас п’ять простих способів правильно налаштувати пам’ять. Ці хитрики допоможуть запам’ятати імена всіх учнів!
Навіщо це робити?
Як час, витрачений на запам’ятовування імен учнів, окупиться? Ось чотири переконливі аргументи «за»:
- Якщо вчитель звертається на ім’я, це показує дітям, що вони важливі для вас. А як ми вже писали, немає кращої мотивації до навчання, ніж увага вчителя. Більшість школярів будуть вдячні за ваші зусилля, тож так починаються глибші та не такі формалізовані відносини.
- Це додасть позитивних емоцій на занятті. Учні зазвичай не сподіваються, що ви звертатиметеся до них на ім’я. Тож, мов фокус, це викличе радісні усмішки. Якщо учні запитають, чому педагог витрачає на це стільки часу, буде привід сказати їм: «Я дбаю про вас». Це сприяє міцним, шанобливим стосункам і почуттю причетності у вашому класі.
- Чи траплялося, що хтось неодноразово помилявся у вашому імені? Це змушує відчути себе непоміченим та недооціненим. Якщо звертатися до дітей із помилками, це може навіть образити або спричинити глузування однокласників над тим, кого неправильно назвали.
- Як і будь-яка навичка, вивчення імен потребує практики та правильних стратегій. Ці зусилля є приводом продемонструвати учням наполегливість. Учитель зможе показати способи розвитку пам’яті, які використовує, та залучити школярів до запам’ятовування імен. Це допоможе учням розвиватися інтелектуально та може покращити навіть академічні успіхи.
125 імен за тиждень
Уявіть собі: у вас є тиждень на те, аби вивчити імена всіх учнів. А їх аж 125: п’ять класів по 25 дітей у кожному. Нереально, правда? Немає нічого неможливого! Адже це стандартна практика для вчительки міжнародної школи Джакарти (Індонезія) Рей Мерріган. Вона поділилася з колегами своїми секретами.
1. Повторюйте багаторазово та поетапно
Ідея елементарна: запишіть і повторюйте вголос. Та сила — в деталях. Найкращий варіант: повторювати, коли учні працюють у малих групах. Коли діти отримали завдання та обговорюють, виконують, учитель підходить до груп по черзі. Спочатку варто дати відповіді на питання учнів за темою. Потім неголосно повторити імена тих дітей, що входять до цієї групи. Хай школярі зрозуміють, що ви тренуєтеся вимовляти їхні імена. Дослідження фахівців Університету Ватерлоо (Канада) довело, що читання інформації вголос самому собі покращує запам’ятовування інформації. А якщо в цей час ще й рухаємося, найкраще активується довготривала пам’ять. Тож не буде зайвим ходити по класу чи поруч зі столом обраної групи, а також дивитися на дітей. Коли кожен асоціюється з його ім’ям, варто перейти до наступної малої групи. Таке дроблення інформації також допомагає швидше її опанувати.
Наприкінці уроку вчитель просить дітей вишикуватися біля дверей і перевіряє, скільки імен він може згадати. З учнями домовляється, що ті не будуть відразу підказувати, якщо педагог робить паузу — може знадобитися деякий час. Це ідеальний привід пояснити учням, як працюють короткочасна та довготривала пам’яті. Повторення вголос, поділ на частини та активне пригадування з перевіркою себе — це стратегії, які можуть перейняти школярі для вивчення нового матеріалу.
2. Вивчайте весело
Вивчення імен не має стати важким завданням — пограйте разом з дітьми, аби зробити його приємним. Скажімо, станьте в коло, кидаючи один одному м’які предмети чи маленького м’ячика. Правило: покликати того, кому збираєтеся передати м’яча. Завдання: дістатися до кожного в колі, не повторюючи імен і не впускаючи предмет.
3. Додайте візуалу
Ім’я легше запам’ятати за допомогою візуальної підказки. Педагог може запропонувати учням гру: створити такий собі паперовий намет на парти. Потрібно поділити аркуш паперу на три рівні частини, використовуючи середню частину, щоб написати своє ім’я. А потім скласти папір, щоб зробити піраміду, що зможе стояти на столі. Діти можуть прикрасити її наклейками чи малюнками (чогось, що починається з тієї самої літери, що їхнє ім’я). Наприклад, на паперовому наметі Марійки можна зобразити малину та мальви, а в Дениса — дельфін та диван. Ці асоціації є потужним способом запам’ятати імена учнів.
4. Підійдіть до питання глибше
У педагога є гарний шанс перетворити вивчення імен на можливість поглибити свої стосунки з учнями і дізнатися більше про них та їхні родини. Варто лише попросити кожного поговорити зі своїми батьками або опікунами, щоб дізнатися походження свого імені. Ідеться про те, хто та з яких причин його обрав. Одну дитину назвали на честь бабусі, а іншу — як героя улюбленого кіно. Комусь ім’я обрали задовго до появи на світ, а комусь — уже поглянувши на немовля. В одному випадку всі погоджувалися з єдиним варіантом або дозволили обирати одному члену родини, а в іншому — мали десяток імен та до останнього сперечалися, яке краще. Доповідь про це має зайняти в учня 1–2 хвилини. На початку уроку вчитель по черзі дає слово 2–3 дітям кілька днів, доки не розкажуть про себе всі.
Педагог не тільки з більшою ймовірністю запам’ятає імена дітей, а й сприятимете глибшим зв’язкам між усіма однокласниками та з ним самим.
5. Презентації учнів зекономлять час
Не завжди імена знайомі, особливо якщо в класі є діти з інших країн або інших національностей. Цікавий спосіб вивчити вимову імен учнів — це вправа під назвою «Мене звуть… Мене звати не…» Сесі Гомес-Галвес.
У цій вправі учні використовують віртуальну дошку Padlet, щоб записати 10-секундне відео, у якому вони представляють себе, повільно та чітко вимовляючи своє ім’я. Вони згадують, які відомі люди є їхніми тезками. Вони також можуть підказати вам, як не треба вимовляти їхнє ім’я чи форму імені, яка їм не подобається. Наприклад, відео на кшталт «Мене звуть Євгенія — воно римується з «генієм». Так само звуть художницю Євгенію Гапчинську. Я не люблю скорочене ім’я Женя. Але можна Геня або Єва. Мене звуть Євгенія, Геня, Єва. Мене не звуть Женя».
Учитель може скільки завгодно разів передивлятися ці відео, що допоможе швидше запам’ятати, як звуть учнів, а також більше дізнатися про їхні характери. Адже навіть маленьке відео чимало розповість про дитину: постава, жести, те, що саме та якими словами вона говорить про себе.
