Те, як українці стоїчно проходять усі випробування воєнного стану ще раз доводить: важкі часи не для страждань, а для взаємної підтримки. Маємо знайти ресурси та поділитися одне з одним. І це реально. Цього разу — не про психологічну допомогу, а про практичні базові покращення для вчителів. Безкоштовні або такі, що потребують мінімум грошей.
1. «Вимірювати температуру»
Не можна виправити те, про що невідомо. Як особисті зустрічі, так і анонімні опитування дозволять директорам шкіл збирати інформацію та виявляти проблеми, перш ніж вони загостряться. Такі поради дають експерти з Edutopia.
Колектив у школі теж може запропонувати провести таке опитування. Там мають бути запитання, які не дуже заведено обговорювати з керівництвом. Скажімо: «Як часто вимоги роботи заважають вашому сімейному життю?» або «Приблизно скільки годин після звичайного робочого дня у вас є, щоб відпочити або зайнятися тим, що вам подобається?» Щорічне опитування вчителів Merrimack College пропонує інші запитання, як-от «Як би ви оцінили вплив вашого психологічного добробуту на ваше навчання та професійне зростання цьогоріч?»
Важливими є і вертикальні, і горизонтальні неформальні обговорення. Керівництво може встановити час на особисте спілкування з кожним вчителем (а не контактувати тет-а-тет, лише коли щось уже трапилося). Стосовно колег: можна з дозволу лідера школи ввести традицію, наприклад, пів години чаювання 1-3 рази на тиждень. Нюанс: табу на розмови про роботу в цей час. Цей додатковий час на спілкування має допомогти колегам краще дізнатися одне про одного. Це вплине на атмосферу у школі, а також дасть більш об’єктивну картину. Адже професія вчителя є такою, що особиста територія перетинається з робочою. Наприклад, у вчительки до війни та нині, коли її чоловік на фронті, різний запас ресурсів, різні потреби. І знати про такі речі та враховувати — на користь школі.
2. Скасувати зайві наради
Якщо поки що керівництво не може покращити життя вчителів фінансово, воно може згадати про іншу цінність — час. Зайняті вчителі дуже не люблять зайвих нарад. Не обов’язково проводити збори лише тому, що в розкладі зазначено, що збори викладачів проходять щопонеділка. Лідерам шкіл варто перевіряти майбутню ділову зустріч з учителями так: якщо не має змоги підготувати насичений порядок денний зустрічі заздалегідь, ймовірно, її можна трохи відкласти. А якщо мета зустрічі — поширити інформацію, її можна розповсюдити месенджерами або електронною поштою. Так само можна зібрати й зворотний зв’язок.
Спробуйте експеримент: якщо зустрічаєтеся раз на тиждень, натомість збирайтеся через тиждень. Ймовірно, ви будете здивовані, побачивши, що все ще йде гладко.
3. Компенсувати малі перерви
Подихати повітрям, побути пару хвилин у тиші, зателефонувати додому, якщо там, наприклад, малюк із бабусею чи нянею, і всі думки про це. В ідеалі — випити кави. Як усе це зробити, якщо перерви — 10 хвилин? Вибачте, елементарно без спіху сходити в туалет. Більшість представників інших професій не мають проблем із тим, щоб вийти з кабінету. Але вчитель не може кинути клас посеред уроку. Ось таку нібито приземлену тему обговорюють останнім часом в професійній англомовній пресі.
Велика перерва зовсім не видається великою, якщо треба відвести клас до їдальні, поговорити з учнем, який щось від вас хоче, та підготуватися до наступного уроку. А спокійно пообідати? Опитування, проведене Асоціацією американських вчителів, вразило тим, що кожен другий вчитель скаржився на нестачу на роботі часу на задоволення базових фізичних потреб. Чимало педагогів навіть зізнавалися, що намагаються не вдовольняти спрагу у школі, аби не виникло бажання залишити кабінет. Це призводить до зневоднення, а те — до головного болю, роздратування, зниження концентрації уваги.
Це питання можна розв’язати. Звісно, міняти розклад та збільшувати перерви, особливо зараз, коли школи працюють по дві зміни, нереально. Але можна скористатися запропонованим досвідом. У американській школі Fall-Hamilton Elementary у Нешвіллі є «підвішені хвилини» для вчителів. Ті, кому потрібно ненадовго відійти від класу (з будь-якої причини), пишуть повідомлення колегам, у яких вікно, і ті ніколи не відмовляються «прикрити» їх на кілька хвилин. Адже самі раді скористатися цією допомогою, коли потребуватимуть.
4. Мати те, чим люблять приваблювати сучасні коворкінги
Це дивно, але за будь-якого фінансового рівня корпорації співробітники однаково позитивно сприймають «безплатне печиво, каву та чай». Такий пункт часто можна побачити в оголошеннях про вакансії. Айтівцям із їхніми немаленькими зарплатами та безкорисливі волонтери — усім, як дітям, тепло від такої пропозиції. Бо справа не у вартості чайних пакетиків, а у турботі.
Якою б не була ситуація школи, можна знайти спонсорів, наприклад, колишніх учнів школи, які забезпечать коштами на щоденне чаювання вчителів. А також на воду в пляшках, адже у представників професій, де треба багато говорити, часто пересихає у роті. Ці знаки поваги будуть значно затребуванішими, ніж цукерки на День вчителя чи урочисті промови.
5. Більше простору, у прямому сенсі
Перебувати постійно у чотирьох стінах — це пригнічує. Тож досить важке випробування, коли керівництво вимагає перебувати у школі навіть тоді, коли в цьому немає потреби. Дистанційне навчання на те й так називається, що педагогу немає потреби сидіти у класі. Власне ж онлайн-навчання, підвищення кваліфікації, самопідготовку можна проводити вдома. Зошити перевіряти або планувати вчитель може у кав’ярні або у парку, поглядаючи одним оком на свою дитину. А не сидіти до ночі в кабінеті. Час, який проводить учитель у шкільній будівлі, це далеко не вся його робота. То ж чому колективно не домовитися про більшу свободу?
6. Фіксувати маленькі перемоги
Для керівників шкіл природно мати широке бачення, але є переваги менших, короткострокових цілей, переконані сучасні менеджери закладів освіти. Досягнення невеликих цілей підвищує мотивацію і позитивне ставлення до роботи. Приємне відчуття: знати, що все недарма, що просуваєтеся у потрібному напрямку. Але не зажди це вдається побачити за повсякденними клопотами та дрібними негараздами. Директор школи може значно покращити атмосферу в школі, якщо допоможе співробітникам побачити, який внесок приносить їхня робота. Також це може бути колективна взаємодопомога: домовтеся відзначати усі маленькі перемоги одне одного. Розпочати це самотужки комусь із вчителів — не найкращий варіант. Головне та найпростіше: уникати слів, які ставлять під сумнів цінність праці колеги чи підлеглого.
7. Провести нараду стосовно… віднімання
Коли йдеться про позитивні зміни, чимало хто (а особливо керівництво) зазвичай думає про додавання: що ще зробити? Може здатися, що прогрес означає додавання більше зустрічей, більше цілей і більше технічних інструментів. Насправді покращити робоче життя легше, якщо відняти, скасувати, прибрати щось зайве. Американські освітні консультанти радять провести «відмовну нараду», де колеги разом із лідером школи зможуть обміркувати, що виключити. Як вони жартують, не можна додати нову страву на тарілку, якщо не прибрати щось з неї.
