Школи мають стати україномовним середовищем, тобто підтримувати комунікацію державною мовою на уроках, перервах, гуртках тощо. МОН підтримує цю ідею. А як допомогти дітям з російськомовних родин не просто опановувати шкільну програму, а й поступово розширювати лексику, вільно формулювати думки, глибше розуміти тексти? На занятті з будь-якого предмета в початковій школі можна покращити стартові можливості таких учнів.
1.
Графічні організатори
Оскільки у Великій Британії напрацьовано чимало способів допомоги дітям, які не спілкуються вільно англійською, можна скористатися деякими порадами.
Графічні організатори з веселими малюнками, в яких діти вписують відповіді, підвищує цікавість до процесу. У найпростішому варіанті можна запропонувати просто табличку «Знаю — хочу знати — дізнався». Але цього не досить.
Тема має привертати увагу учнів, а розпочати краще з яскравого візуального підкріплення. Наприклад, на ЯДС учні знайомляться зі стихійними лихами, тож спочатку дивляться документальні фото чи відео з природними явищами. На математиці можна запропонувати стати сьогодні супердетективами та обчислити, з якою швидкістю злочинці втікали з місця події, якою є відстань підкопу під банк, скільки грамів, кілограмів та центнерів діамантів вони викрали тощо. Можна подивитися кілька хвилин відео про детективів або прикрасити кабінет плакатом з набором інструментів для детективів. І навіть якщо вчитель просто одягне маску, окуляри чи картонний капелюх детектива, учні будуть сповнені приємних передчуттів.
У графі «Знаю» діти залюбки пишуть, що знають на тему, підбирають знайомі слова.
Наступна частина таблиці «Хочу знати» — це питання, на які вчитель обіцяє відповісти під час заняття. Зацікавлені діти не бояться помилок, а намагаються сформулювати, що саме хочуть дізнатися.
Третя частина «Дізнався» заповнюється після опанування теми. І ось тут вчитель має допомогти — підказати терміни, слова на тему, синоніми, аби учень міг збагатити лексику. Такі підказки краще написати великими літерами та розташувати на видноті, аби діти не забували використовувати їх у відповідях.
2.
Лексика у форматі пісень
Ця вправа допомагає розширювати словниковий запас та практикувати усне мовлення. Пісні сприяють також розвитку плавності мови. Вибираємо важливу для уроку лексику та основні положення навчального матеріалу, пишемо їх на дошці чи великих аркушах паперу, щоб учні добре бачили, і співаємо на знайому мелодію. Не треба бути поетом, аби це робити. Учням зазвичай здається привабливим сам спосіб використання слів, а на рими чи ритм вони не зважають. Можна взяти готові дитячі поезії. Наприклад, такі вірші, які використовує вчителька математики Лариса Власюк, яка розробила цілий курс «Математична поезія»:
Частиною прямої звуся я,
І хоч хвалитись начебто нечемно,
Та я скажу: між точками двома
Я найкоротша відстань достеменно.
Двома я буквами великими позначений
І нахил будь-який для мене передбачений.
Коли учні вже співають щось не вперше та звикли до слів, додаємо жести, щоб зробити лексику зрозумілішою.
3.
Опанування академічної мови
Діти, які вже мають достатній рівень побутової мови і навіть правильно відповідають на уроках української, можуть мати складнощі з відповідями на заняттях з інших шкільних дисциплін. Річ у тім, що їм важко опанувати так звану академічну мову. Адже це більше, ніж просто слова зі словника. Це також структури речень, перехідні фрази та шаблони, які використовуються для різних цілей, як-от написання лабораторних звітів, аргументації або аналізу вірша. Скажімо, такі: «Що й треба було довести», «Оскільки… можна…», «Доцільно…», «Тоді… звідси… отримуємо результат».
Опанування академічного рівня володіння мовою допомагає учням досягти успіху в довгостроковій перспективі. Що ж радять експерти?
- У кабінеті має бути наочний матеріал, де підписані елементи, які будуть згадані на уроці. Дітям легше складати речення, якщо вони вже мають опорні слова.
- Часто практикується робота над завданнями в парі. Кожен раз виокремлено час для обговорення, тобто діти тренуються говорити на навчальну тему одне з одним.
- Учні опановують шаблони академічної мови.
Різні рівні академічної мови часто описуються за допомогою архітектурного образу. Перший вимір — слова та фрази — схожий на цеглинки, які формують основу структури або тексту. Структури речень схожі на розчин, який з’єднує цеглини, щоб сформувати стіни цієї будівлі чи відповіді. У наступному вимірі організаційні особливості, такі як перехідні фрази та правила розділення абзаців, схожі на дах, вікна, двері та інші деталі дизайну. Учням потрібні чіткі інструкції з кожного аспекту. Цеглинки — це основні поняття, які діти бачать у наочних матеріалах або записують. Тепер учитель має пояснити, як поєднувати ці цеглинки. Для цього пропонують шаблони речень.
Наприклад, учитель демонструє шаблон «Ми знаємо, що…», а учень повторює його та наводить далі дані математичної задачі.
Цікава варіація: різнобарвні маленькі коробки, в яких містяться аркуші зі словами. Один колір — одна частина мови (іменники, дієслова тощо). Важливо, що ці слова є синонімами за пройденими темами. Також можна зробити це в електронній формі. Наприклад, на уроці ЯДС під час вивчення теми «Погода та клімат» діти, які мають невеличкий словниковий запас, відповідають, що погода сьогодні гарна, тепла, є дощ або немає. За допомогою коробочок, до яких вони можуть зазирнути для відповіді, вони обирають, що погода промениста, прояснена, погожа, ясна. А вітер поривчастий, могутній, сильний, дужий, міцний, нестримний, швидкий.
4.
Реконструкція тексту
Ця багатоетапна вправа дає учням змогу покращити словниковий запас і розвинути навички слухання та мовлення. Вона нагадує переказ, але не зовсім. Чому?
- Переказують зазвичай художній текст. Реконструкцію тексту можна застосувати на будь-яких уроках. Наприклад, перечитування текстової задачі з математики. Використання реконструкції тексту допомагає учням зрозуміти, що їм потрібно зробити.
- Відновити текст учень має не своїми словами, а якомога ближче до оригіналу. Потім він легко визначить, де і наскільки помилився, коли просто побачить текст, що його читав учитель.
- Для реконструкції тексту вчитель зазвичай аж тричі читає його повністю. Сама реконструкція — це багатоетапний процес. Виконання всіх цих кроків за один день може стомити дітей. Краще розподілити етапи протягом тижня (відвести на це 10 хвилин уроку).
Алгоритм реконструкції тексту
Перше заняття: два читання. Перше читання: учні тримають олівці подалі, щоб не спокуситися щось написати. У цей час вони лише практикують свої навички слухання, поки вчитель читає текст. Друге читання: учні пишуть нотатки або роблять замальовки, щоб краще запам’ятати текст, поки вчитель читає.
Друге заняття: третє читання та обговорення. Вчитель читає текст востаннє, а учні заповнюють будь-які примітки, яких, на їхню думку, бракує з того, що вони мали спочатку. Учням дається час для обговорення тексту в парі. На цьому кроці учням пропонується по черзі висловитися і вислухати думки свого партнера про текст і записати все важливе. Це додає практики уважного слухання.
Третє занятя: учні конспектують текст. Якщо цей метод незнайомий, краще спростити: учні дописують подані вчителем початки речень. Також можна об’єднати клас у групи, де лише один учень пише, а решта групи по черзі диктує. Із часом учні не потребуватимуть підказок, а писатимуть цілком самостійно.
