Як не боятися фізики і математики

Чому діти бояться фізики і математики у школі? Бо це складно і нудно — кажуть школярі. Це дійсно складно, але може бути ненудно — кажуть науковці. Фізики Антон Сененко і Юлія Безвершенко та співзасновник студії онлайн-освіти EdEra Ілля Філіпов розповідають, що таке наукове мислення і як його розвинути в дітей. Дискусія відбулася під час презентації книжок «Наука для душі. Нотатки раціоналіста» Річарда Докінза та «Просвітництво сьогодні» Стівена Пінкера на «Книжковому Арсеналі».

Для чого нам просвітництво?

Антон Сененко

Ми виховуємо дітей дуже однозначно: ось так правильно, так має бути. А потім діти дізнаються, що світ складніший, ніж ми їм розповідали. Коли почалася епоха Просвітництва у 17-18 столітті, світ був складним, але одночасно наука давала людям багато переваг: ліки, інженерію. І люди бачили переваги науки тут і зараз. Сьогодні світ так само складний, але завдяки науці люди вже вирішили багато своїх проблем. Тож їм здається, науковці займаються чимось незбагненним. У своїй книзі Докінз закликає не сприймати науку як поганого віщуна. На жаль, багато людей сьогодні ставляться до науки саме так. Наука має передбачальну силу — вона каже: люди, не можна ставитися до природи лише як споживач, треба про неї дбати, але люди не слухають. Тому сьогодні просвітництво таке ж важливе, як і 200 років тому.

Ілля Філіпов

Просвітництво потрібне для людського щастя. І ось чому: після народження найперше, що ми робимо — пізнаємо світ. Діти страшенно радіють пізнанню світу. Чому тоді із часом у людей з’являється гребування наукою, математикою, упередження до розумних людей? Деякі люди навіть пишаються, що не знають математики. Або кажуть, що вчитися нудно.

Дуже просто сказати: пересічні люди не хочуть займатися наукою. Мені здається, саме такий підхід заважає багатьом мислити науково і відкривати для себе красу науки. Це йде зі школи: там діти не мають права на помилку і постійно бояться помилитися. Поступово в них зникає спроможність висловлювати власні думки. Докінз вважає, що право на помилку — найголовніше досягнення класного вченого. Коли крутому вченому кажуть, що той десь помилився, він дуже дякує за це. Чи схоже це на те, як ставляться до помилок у школі?

Що таке наукове мислення?

Юлія Безвершенко

Наукове мислення — це недовіра до авторитетів, зовнішніх чи внутрішніх. Ти весь час щось у світу запитуєш, шукаєш відповідь і ніколи до кінця в ній не впевнений. Для фізика це просто, адже можна взяти папір, ручку і перевірити все, починаючи від Ньютона. Науковці переносять наукове мислення на все своє життя, бо мозок — це м’яз, і ти звикаєш ставити питання, критично сприймати інформацію. Кожна дитина від народження дослідник — нам усім колись були суперцікаві кожна комашка і листочок. Але авторитети — наші батьки і вчителі — постійно нас відсмикували: поклади, це не можна чіпати, не облизуй це, сиди чемно, піднімай руку, твоя відповідь неправильна. Поступово світ для дитини звужується саме через такий тиск. А потім ми дивуємося: чому підлітки не ставлять запитань, чому люди критично не мислять, чому всім потрібні авторитети. Тому завдання науковців — пояснити дорослим, що до бажання дітей досліджувати світ треба ставитися дуже ніжно, плекати це і давати змогу досліджувати далі. Вони не обов’язково стануть науковцями, але досліджувати світ і кидати виклик темряві вони точно будуть.

Коли читати дітям про науку?

Антон Сененко

Цього року в США я побачив навколонаукову літературу для дітей від 3 років. Це були маленькі книжечки про електрони, кварки і про те, що все не так однозначно, як намагаються подати дорослі. Коли дитина починає цікавитися наукою, дуже важливо дати їй правильні книжки. На жаль, у моєму дитинстві були книжки про Леніна і юного Горького.

Ілля Філіпов

Науковець Роберт Сапольскі в інтерв’ю сказав: у 8 років я хотів бути приматологом, а пізніше зрозумів, що хочу бути біологом. Його запитали — як у 8 років можна зрозуміти, що хочеш бути біологом? Він каже: я досить рано почав читати праці з біології, до того ж біологією займалися мої батьки і багато мені читали. Це історія про те, що дітей формує оточення, і книжки — його частина. Якщо дитина може читати, дайте їй читати — заповніть цей канал сприйняття книжкою, а не чимось іншим. 

Юлія Безвершенко

Я читала своїй доньці книжки, коли їй був один місяць. Зараз їй 3 роки, і вона частіше обере книжку замість планшета, бо розуміє, що планшет дає вже щось готове, а із книжкою можна згенерувати власну гру. Я не прихильник того, щоб дітям у три роки читати про природу атома. З дітьми треба говорити, але на доступному рівні: спостерігати за змінами в природі, усе мацати і пробувати. Не вдавайте, що ви все знаєте. Я чесно кажу доньці: цього я не знаю, давай разом розберемося. Важливо створити для дитини інтелектуальне дозвілля. Якщо та знає, що з батьками можна зробити якийсь простий експеримент або піти на мистецьку подію, вона розуміє, що є альтернатива технологіям. Технології дуже легко поглинають дитину і її час, вона забуває, що існує світ навколо. Книжка, експеримент — здорова альтернатива, завдяки якій дитина знає, що існує безліч усього, де ти обираєш, як грати. А коли є тільки гаджет, тоді підліток думає, що влогер — єдина у світі професія.

Юлія Безвершенко — про те, як не боятись фізики і математики у школі

Говоріть з маленькими дітьми про явища природи. Що таке веселка? Узяли разом книжку і прочитали про веселку — дитині цінно бачити, що ви також не знаєте і цим цікавитесь. Тоді побачили разом веселку, помітили, що веселка може бути на небі, а може бути у фонтані. Це дуже прості речі, але вони дають дітям змогу дивуватися і бачити, що цікаве — поруч, не обов’язково в телефоні. Коли є такий поштовх до пізнання і звичка досліджувати все з раннього дитинства, тоді математика в школі заходить природно. Математика — універсальна мова, якою найлегше пояснити всі ці явища. Тоді в дитини в голові відбувається «клац», бо формула стає не набором незрозумілих букв і цифр, а дитина бачить за цим явище.

Особистість вчителя у фізиці і математиці дуже важлива. Пригадую, мені квантову механіку, дуже складну науку, викладали так, ніби розповідали романтичну історію життя. Вчитель має знати більше, ніж підручник, бо творення науки — велика драма. Фізик Людвіг Больцман вчинив самогубство, бо 20 років уся наукова спільнота вважала, що він написав нісенітницю. Тож він дійшов до депресії і вкоротив собі віку, а тоді всі зрозуміли, що він мав рацію. Якщо вчитель знає вшир і вглиб, то зможе показати дітям кайф від науки. Тоді формули засвояться легше. Казати сьогодні, що я не знаю фізики, бо вчителька погано пояснює — маячня. У мережі є стільки безкоштовного контенту з усіх наук — можна паралельно вчитися в будь-якому університеті світу. Усі хочуть проектної роботи в школі. Вона починається із запитання: як розібратися в цьому? Дослідити, погуглити, дізнатися більше, запалитися, зробити експеримент і поділитися результатами з друзями і батьками.

Залишити відповідь