Як і навіщо батьки обходять нові правила прийому до шкіл

cover_chiter
Автор тексту: Олена Юрченко

Батьки ладні йти на порушення закону, реєструвати дитину там, де вона ніколи не жила, платити за це ріелторам та арендодавцям, аби лише чадо пішло в перший клас саме в ту школу, куди їм хочеться. Наскільки поширені такі махінації? Як планують з ними боротися в Міністерстві освіти і науки? Чи візьмуть до школи дитину, якщо в батьків з реєстрацією не все гаразд?

Хочеться обирати та бути обраними

Нова процедура зарахування дітей до перших класів передбачає: дитина гарантовано зможе вчитися за місцем проживання. В одній-єдиній школі, до якої прикріплено будинок, в якому першокласник зареєстрований. У будь-яку іншу школу дитина теж може піти, але тільки за наявності вільних місць. Чому це нововведення викликає стільки бурхливих обговорень у соцмережах?

По-перше, важко перебудуватися. Багато років школи обирали, як товар, ділили на «перший і другий сорт». А в найпрестижніших навчальних закладах обирали вже учнів, «відбраковуючи» під час співбесід. Ще торік психологи радили, як правильно обрати школу та як підготувати дитину до вступного випробування. І раптом — усе це зникло? Хтось вбачає в цьому повернення рівності для першачків, хтось — майже позбавлення батьків вибору.

По-друге, на чільне місце в цьому механізмі поставлена реєстрація. А чимало родин з дітьми живуть в одному місці, прописані — в іншому. Або ж дитина взагалі ніде не зареєстрована.

500 шкіл будуть перенавантажені?

У МОН про махінації знають, але вважають їх неминучими. Як пояснив державний експерт з питань державно-громадського управління освітою директорату дошкільної та шкільної освіти Володимир Божинський, коли МОН презентує ті чи ті нормативно-правові акти, апріорі розраховує на те, що люди не зловживатимуть своїми правами. Не можна встановити жодного запобіжника на рівні законодавства, припускаючи наперед, що хтось із батьків скоїть адміністративне правопорушення чи навіть кримінальний злочин для того, щоб дитина потрапила до потрібної школи. Це особистий вибір батьків.

Утім, у МОН сподіваються, що наслідки допоможуть усе владнати. Якщо в школу, яка на думку батьків є кращою, ніж інші, приймуть критичну масу заявок, здобутих методом шахрайства, їй доведеться змінюватися. Підлаштовуватися так, щоб мати змогу надати освітні послуги всім, хто сюди потрапив.


Доведеться відкривати додаткові класи, вводити навчання в другу зміну. Тож якщо батьки ладні піти на те, щоб школа стала переповненою, а умови, відповідно, погіршилися, — це їхній вибір.


За підрахунками МОН, таке «полювання» ведеться лише на 1-3% державних загальноосвітніх навчальних закладів в Україні. Тобто не більше 500 шкіл, довкола яких розгорнеться боротьба, імовірні порушення закону. Повністю уникнути цієї ситуації не можливо, вважають у міністерстві. Розчарованим батькам, яким здається, що «їхня» школа — «не ахті», радять зайняти активну громадську позицію та стати каталізатором позитивних змін, а не відхрещуватися від школи. Зараз місцева влада здатна забезпечити рівень якісної освіти в місці, найбільш наближеному до місця проживання батьків дитини.

Як піти до школи без реєстрації

Для того щоб підтвердити місце проживання, не обов’язково мати «реєстрацію». Є понад 20 документів, кожен з яких стосується батьків або самої дитини (серед них — реєстрація за місцем проживання одного з батьків чи дитини; право власності або право користуватися житлом; довідка про проходження військової служби, довідка внутрішньо переміщеної особи тощо).

Представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксана Філіпішина під час візиту в МОН ще раз наголосила, що дитина має рівні права з іншими, навіть якщо немає свідоцтва про народження. Що вже казати про реєстрацію за місцем проживання. Тому побоювання з приводу того, що дитина піде в школу в 8 чи 9 років — безпідставні.


Усі діти мають рівне право на освіту. У МОН прописали відповідні процедури, які після узгодження з Аксаною Філіпішиною значно розширили можливості для подання тих чи тих документів під час вступу до школи.


Наприклад, це може бути «Акт обстеження умов проживання» або «Акт обстеження матеріально-побутових умов.

Якщо в дитини немає реєстрації (наприклад, родина живе в орендованому житлі), батьки мають діяти таким чином:

1. Звернутися до місцевої служби у справах дітей.

2. Служба у справах дітей формує комісію.

3. Комісія складає акт про умови та місце проживання дитини. Вона не цікавиться документами на квартиру, а вивчає тільки умови проживання дитини, чи вона охайна і доглянута, чи приміщення чисте. Це елементарне обстеження умов проживання.

4. Батьки без реєстрації звертаються до школи за місцем проживання з актом, який служить документальним підтвердженням місця проживання дитини.

Звісно, набагато краще, якби в нашій країні був цивілізований ринок оренди, з оформленням угоди у нотаріуса, із тимчасовою реєстрацією. Тоді не було б таких ситуацій, коли треба звертатися до комісії, щоб вона приїздила вивчати умови проживання дитини.

Якщо батьки не можуть подати документи вчасно

Що буде, якщо у квітні-травні родина не матиме змоги подати заяву на вступ дитини до 1-го класу (перебуватимуть за межами країни чи міста, хворітимуть тощо)?

Перша хвиля подання — до 31 травня. Друга — після 15 червня і практично до безкінечності (і до, і під час навчального року). Жодна дитина не залишиться без свого місця навчання, переконують у МОН.

Якщо зручно — за місцем роботи

Дехто планував віддати дитину в школу поруч з місцем роботи. Адже заводити на навчання зручніше, ніж спочатку біля будинку вести до школи, а потім у годину пік запізнюватися до офісу.

У МОН розглядали такий варіант. Але ринок праці в Україні на сьогодні ще менш цивілізований, ніж місця реєстрації та проживання. Багато фірм мають іншу юридичну адресу, ніж їхнє фактичне місцезнаходження. А ще уявіть 24-поверхівку офісної будівлі: яку школу можна за нею закріпити?

Освіту не можна ставити в залежність від періодичної зміни місця роботи батьками дитини. А ось місце проживання дитини — величина більш-менш стабільна.

А що думають батьки

Інна Стеценко:

Школа, яка розташована біля будинку, де ми прописані, нашій родині не підходить. Мені і чоловіку на роботу потрібно на 09:00, а залишати 6-річну доньку саму біля закладу, який ще не відкрився, коли ми вирушаємо з дому, не можемо. Я вже не кажу про те, що вчителі мене не влаштовують — спілкувалася як з ними, так і з батьками дітей. До того ж, цього року туди набрали шість перших класів, і школа працює у дві зміни. Доведеться викручуватися. Подамо документи цього року під час «другої хвилі» до закладу, де наша донька зараз навчається в «нулівці». Може, це стане додатковим бонусом, не знаю. Якщо ж результати будуть не на нашу користь, будемо ще рік вирішувати, де навчати дитину. А що робити тим батькам, діти яких не потраплять до шкільних лав під час «другої хвилі», якщо не знайдеться вакантного місця? Сподіваємося, у МОН оговтаються і дадуть батькам змогу обирати для дитини шкільне майбутнє самостійно.

Ігор Яворівський:

Через ріелторів вирішимо проблеми, яких могло й не бути. Ми з дружиною винаймаємо житло в місті Буча, а працюємо в Києві. Вибір шкіл у Бучі зовсім невеликий, та ще й школа №1, яка нам «випадає» за місцем реєстрації, на вигляд сільська та убога. Ще за рік до нових правил прийому першокласників ми з дружиною вирішили, що наш син навчатиметься в київській школі неподалік від моєї роботи — заклад влаштовує нас за всіма параметрами. Не виключаю, що я шукатиму на сайті оренди житла через ріелторів квартиру, де зможемо зареєструвати сім’ю, і платитиму, скільки потрібно, але доб’юся для свого сина можливості вчитися в столиці. Зі сторони це виглядає як поділ на «своїх» і тих, що «понаїхали». Це не тільки демотивує та дратує, а й змушує шукати шляхи вирішення проблеми.

Олександра Шумилова:

А я тішуся! Адже спецшкола з поглибленим вивченням англійської мови, куди мою старшу доньку не взяли 5 років тому, бо недобрала балів під час співбесіди, тепер зобов’язана взяти молодшу дитину без усіляких тестів — адже вона територіально «наша»! Це і є рівність, єдині стандарти.

Ріелтори вважають такі липові реєстрації безглуздими

Київський ріелтор з 20-річним стажем Юлія Смирнова вважає, що чутки про махінації сильно перебільшує преса. Батьки можуть домовитися за певну суму з родичами, друзями, колегами щодо реєстрації дитини. Таке траплялося і раніше, скажімо, коли людина хотіла мати реєстрацію в столиці, щоб без проблем знайти тут роботу. А ось незнайомому орендодавцю прописувати дитину — це ризик, який переважить кошти (особливо якщо фігурує сума у 1000 грн). Адже процедура зняття з реєстрації неповнолітньої особи досить складна. Тож до 14 років у квартирі може бути записаний сторонній хлопчик чи дівчинка. А ще такі речі легко виявити під час різних профілактичних обходів: живе тут дитина, чи ні. А такі порушення закону — це не жарт, а фальшування документів. Дитину навряд чи залишать після цього у школі, батьки постраждають — чого варті такі зусилля?  Тим паче, ніхто не забороняє переводити дитину через півроку чи рік навчання до іншого класу чи школи, якщо тут «не склалося». Вибір завжди є!

Департамент освіти і науки Києва зараз активно займається питанням розподілу територіальної приналежності шкіл, до якого багато нарікань: щодня надходять звернення з проханням пояснити, чому за цією територією закріплено стільки шкіл, а за тією — стільки. Тривають перевірки ефективності територіального розподілу та його оптимізація, щоб усе було максимально справедливо. Адже суть змін — єдині стандарти для кожної дитини, єдина якість навчання в кожній школі, а не лише в популярних навчальних закладах.

Цей перший перехідний рік буде непростим, але МОН вважає, що освітяни готові до вирішення різних ситуацій. Сподіваються, у 2019 році батьки зможуть легше призвичаїтися до змін, ніж цьогорічні «першопрохідці».