Як і де вчителі тепер зможуть підвищувати кваліфікацію

Нарешті професійне зростання освітян залежатиме від їхнього вибору, а його якість — від ринку освітніх послуг, а не наказу згори. Державну монополію скасували: відтепер учителі самі вирішуватимуть, як і де їм розвиватися професійно. «Освіторія» активно долучається і пропонує все нові й нові можливості, адже наша мета — змінити державу через якісну освіту. І освіта тих, хто навчає — пріоритет. Ми вже не раз писали, як працює Школа тренерів НУШ, як по-новому готували тих, кому впроваджувати реформу в школах, як і куди можна зростати вчителям. То що тепер гарантує освітянам новий закон і, відповідно, якого вчителя отримає школа, учні, батьки?

За досвідом — за кордон

Навчання вчителів може бути різноманітним, цікавим, орієнтованим на їхні потреби. Це узаконила постанова Кабміну, яка діє з 3 вересня 2019 року. Можна навіть поїхати за кордон і там отримати знання та досвід (у будь-яких державах, крім тієї, що визнана Верховною Радою України агресором чи окупантом).

Але, звісно, це не означає подивитися на Ейфелеву вежу і подати це розширення кругозору як професійне зростання. У документі чітко визначено, що саме можна вважати підвищенням кваліфікації.

Що таке підвищення кваліфікації

  • розвиток таких необхідних для роботи кожного вчителя компетентностей, як цифрова (включаючи електронне навчання, інформаційну та кібербезпеку), комунікаційна, інклюзивна, мовленнєва тощо. Для керівників закладів освіти та їхніх заступників важлива ще й управлінська компетентність;
  • удосконалення та набуття нових вузькопрофільних, пов’язаних з викладанням певної шкільної дисципліни компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
  • отримання практичного досвіду задля того, щоб взяти на себе нові обов’язки чи завдання (у межах професії).

А ось якщо вчитель зацікавиться нейрофізіологією підлітка чи захоче «апгрейдити» знання щодо вікової психології, він має рацію. Освітяни повинні бути в курсі сучасних даних щодо психіки та фізіології дитини.

Ще раз. Куди конкретно можна піти?

Тренінг з англійської? Курс розвитку критичного мислення? Практикум «Протидія булінгу»? Онлайн-курс одного з американських університетів щодо освітнього менеджменту? Так, усе це різноманіття допустиме. А ось, приміром, основи бухгалтерії — це вже не про професійне зростання вчителя.

Узаконили і різноманіття форм. Відтепер можна вчитися заочно, дистанційно, дуально (у поєднанні з трудовою діяльністю), у формі вечірніх занять, у мережевій формі (залучення одночасно різних установ, організацій, і не лише тих, що працюють у сфері освіти) тощо. До того ж усі ці форми підвищення кваліфікації можна поєднувати. Підвищити компетентність з одного напрямку, приміром, у громадській організації, займаючись онлайн, а з другого — під час освітніх тренінгів.

А скільки треба навчатися?

Щорічно вчитель має проходити підвищення кваліфікації і за 5 років накопичити не менш ніж 150 годин такого навчання. Без цього багажу допускати до проходження атестації не будуть.

У працівників дошкільних та позашкільних закладів ситуація дещо інша: про професійне зростання досить подбати хоча б один раз на 5 років, але при цьому набрати не менш ніж 120 годин.

І магістратура, і вебінар

Якщо педагог паралельно навчається на магістратурі або в аспірантурі або ж опановує бакалаврський рівень за іншою спеціальністю (але в межах професійної діяльності), це теж зараховується як підвищення кваліфікації. Стажування, участь у програмах академічної мобільності — теж різновиди навчання вчителя.

Також зараховують участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо, але не більш ніж 30 годин на рік. До слова, зазвичай навчання для професійного зростання школи мають запланувати на початку навчального року, а вчителі повинні дотримуватися цього плану. Але їм не треба засмучуватися, якщо заздалегідь не знали про певні семінари, тренінги, вебінари чи інші «короткі» заходи: знання та навички, отримані на них, можна теж «узаконити» на педраді.

А хто може все це проводити?

Не лише заклади освіти та наукові установи, а й будь-яка інша юридична чи фізична особа. Державні, громадські та бізнес організації, як і окремі підприємці, можуть позмагатися за своїх слухачів програм. Проводити навчання можна «у себе», у будь-якому іншому офісі чи навіть просто в школі, де працюють слухачі курсів підвищення кваліфікації.

Програми навчання вчителів із зазначенням строків мають бути оприлюднені: з’явитися на Національній освітній електронній платформі, і за можливості — на сайті фірми, яка надає освітні послуги (підприємця).

А хто сплачуватиме?

Навчання може бути безкоштовним та платним — у цьому разі за нього можуть сплачувати з держбюджету та з місцевих бюджетів, з власних надходжень закладу освіти та інших незаборонених джерел. Закон визнає право фінансування меценатами або самостійну оплату вчителем.

Якщо програма — не акредитована

Найбільш зацікавленими у вдосконаленні своїх працівників мають бути школи. Тож саме на цьому рівні (на педраді) визначають, визнавати результати навчання вчителя та отриманий ним сертифікат, чи ні. Такої процедури не потребують слухачі програм, акредитованих МОН, або організацій, які мають ліцензію на підвищення кваліфікації. Решту випадків розглядають у школі протягом місяця, заслуховують, чого саме навчилася людина, і вирішують, достатньо цього чи доведеться повчитися в іншому місці. Якщо результати не визнали, школа може не рекомендувати більше своїм працівникам проходити цю програму підвищення кваліфікації (до покращення якості надання освітніх послуг).

А чи може вчитель підвищувати кваліфікацію самостійно?

Можна попрацювати в бібліотеці, вдома чи без відриву від роботи. Але тоді на педраді вчитель має презентувати свій звіт чи творчу роботу, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу. Ці досягнення слід також залишити на сайті школи або ж у своєму електронному портфоліо.

Що отримають школярі та їхні батьки?

Конкуренція виробників освітніх послуг — це врешті-решт конкуренція вчителів з різноманітним набором знань, навичок, компетенцій. Це значно відрізняється від старих традицій, де вчителям доводилося слухати майже однакові лекції. А як тепер? Приміром, один вчитель математики, окрім знання сучасних методик викладання предмета, опанував дизайн-мислення. На його уроці учні навчаться висувати ідеї, формулювати гіпотези, рефлексувати. Інший вчитель математики значно підвищив цифрову компетентність. Він запропонує дітям круті мобільні додатки, які допоможуть з розв’язанням задач, а використання під час навчання сучасних технологій зробить уроки легкими та цікавими. Ці заняття математикою відрізнятимуться, і це дуже індивідуально — кому які підходять. Отже, вибір з’являється у батьків та учнів.

За останній рік навчання в тренінговому центрі «Освіторії» пройшли понад 5 тисяч педагогів. У нашому Хабі регулярно відбуваються події з найрізноманітніших тематик.
Про найближчі події та можливості можна дізнатися тут.

Залишити відповідь