Вже другий тиждень українські учні мають доступ до якісного і цікавого навчального контенту в телеуроках Всеукраїнської школи онлайн. Проте це не означає, що їм більше не потрібен їхній креативний і винахідливий вчитель. Якраз навпаки: телеуроки можна використати для змішаного навчання і зробити дистанційну освіту справді ефективною і персоніфікованою. Як саме це організувати розповідають експерти «Освіторії» — вчителі, які давно практикують blended learning у своїй роботі.
Що таке змішане навчання?
Змішане навчання — це освітній підхід, що поєднує навчання за участі вчителя — face-to-face — з онлайн-форматом і передбачає самостійний контроль учнем своєї траєкторії, часу та місця занять. Іншим словами, це інтеграція навчання з учителем та онлайн. Змішане навчання почало набувати популярності в Україні з 2006 року, і зараз маємо всі умови для того, щоб не просто говорити про таку модель, а спробувати її на практиці.
Є різні моделі змішування в підході blended learning, і я впевнений, багато вчителів це робили і до карантину. Хтось пропонував переглядати відео в YouTube, хтось давав випереджувальні завдання, хтось на уроці дозволяв використання смартфона для виконання завдань — усе це елементи змішаного навчання.
Blended learning — концепція освіти, у якій кожен учень навчається і самостійно онлайн, і з викладачем. Такий підхід дає змогу поєднувати традиційні методики й актуальні сучасні технології. Сама концепція існує десь із середини ХХ століття, а термін blended learning запровадили ближче до 2000-х років в американському Interactive Learning centre.
Зараз освіта зміщується в онлайн, тому навички самостійної роботи і навчання вкрай важливі: уміти самостійно розв’язувати задачі, встановлювати пріоритети, управляти своїм часом. Карантин — хоч і вимушена, але чудова нагода застосувати змішане навчання. Ця кризова ситуація дала поштовх усім — і вчителям, і учням, і батькам оцінити переваги такої концепції навчання.
У чому переваги змішаного навчання?
Найбільша перевага змішаного навчання — воно орієнтоване на практику. Перегляд навчального відео чи телеуроку має підкріплюватися практичним завданням: учень повинен розуміти, що ці онлайн-інструменти йому потрібні для самостійного виконання завдання.
По-друге, змішане навчання дуже персоналізоване: вчитель повинен давати якомога індивідуальніші завдання, принаймні на рівні малих груп. Адже якщо всім дітям дамо щось складне, до чого частина класу не готова, це буде неефективне змішане навчання. Не слід сподіватися, що діти, які навчалися на середньому й низькому рівні до карантину, раптом почнуть навчатися на високому рівні під час карантину. Для дітей, які рухаються повільніше, потрібно підібрати свій контент, для тих, хто швидше — контент має бути складнішим.
У змішаному навчанні дуже важливо, щоб учитель усвідомлював свої очікування від конкретної групи дітей, окремого учня, від виконання конкретного завдання. Тільки тоді можна говорити про ефективність цього підходу. Важлива риса blended learning — воно вимагає високої особистої відповідальності учнів. Вчитель має враховувати рівень мотивації кожного учня до карантину і давати такі завдання, з якими учень справді зможе впоратися.
Як використовувати телеуроки для змішаного навчання?
Модель перевернутого класу
Перевернутий клас — це модель змішаного навчання, коли прості пояснення чи завдання учні засвоюють і виконують самостійно, а найскладніше роблять з допомогою і під контролем вчителя. Телеуроки якнайкраще підходять для цієї моделі навчання — вони виконуватимуть роль пояснення матеріалу: учень має самостійно переглянути телеурок і засвоїти пояснення теми. У телеуроках пояснення максимально доступні, орієнтовані на учнів усіх рівнів. Після засвоєння теоретичного матеріалу і виконання найпростіших завдань, уже під час відеоконференції з учнями вчитель може разом із класом виконати складніші вправи, поглибити пояснення теми, розкрити якісь нюанси і відповісти на запитання. Умовно кажучи, якщо у звичайній моделі навчання вчитель давав на домашнє завдання вправу із зірочкою, то тепер додому вчитель задає подивитися телеурок, прочитати статтю чи пояснення в підручнику і виконати найпростішу вправу, а складне завдання діти виконають разом з учителем. На основі одного або кількох телеуроків вчитель може створити квест: це дасть змогу промоніторити, що учні засвоїли і чого навчились, а що треба ще раз повторити.
Гнучка модель
Гнучка модель або модель самостійного змішування — це коли учень самостійно визначає інгредієнти власного навчального процесу. За такої моделі вчитель дає перелік джерел, якими учень може скористатися: телеурок, навчальне відео, пояснення в підручнику, презентація, яку створив вчитель тощо. Ця модель досить складна в реалізації, тому що вимагає дуже високого рівня відповідальності і мотивації в дітей. Із немотивованими учнями буде дуже складно працювати в цій моделі.
Вчитель може подивитися тематичне планування своїх уроків, звірити його з планом телеуроків і підлаштувати заняття під них. Телеуроки можна давати дітям на самостійний перегляд для засвоєння пояснень і для відпрацювання певних вправ. У кінці кожного телеуроку ми даємо домашні завдання, тож цей контент можна використовувати повністю.
Task-based learning
Телеуроки можна використовувати для task-based learning: це підхід, що базується на завданні. Спершу вчитель дає учням завдання, вони його опрацьовують самостійно, застосовуючи базові знання та навички, тут вчитель як guide — направляє. Після того як діти зробили завдання, всі разом перевірили його і обговорили, вчитель пояснює, що це була за тема. Наприклад: даю дітям на опрацювання текст і певні завдання до нього, потім ми з дітьми обговорюємо, що події в тексті відбувалися в минулому часі. І лише після цього я пояснюю граматичні правила використання минулого часу — Past Simple. Тобто діти познайомилися з темою минулого часу одразу через завдання, зрозуміли контекстуально його використання, а далі отримали теоретичні знання про нього. Замість тексту в цьому випадку можна використати фрагмент телеуроку.
Маю правило — одне навчальне відео на тиждень
У своїй практиці змішаного навчання намагаюся давати дітям одне навчальне відео на тиждень тривалістю 5–7 хвилин, адже довше дітям дивитися нецікаво. Відповідно, можна пропонувати учням переглянути не цілий телеурок, а потрібний вчителю фрагмент. Це може бути відео з поясненням граматичного матеріалу, певної лексики або виступи Ted на платформі Ted-Ed. Вони мають безліч відео, що пояснюють усе на світі — від фізики та астрономії до анатомії людини, це дуже розширює лексику учнів. Неважливо, яке саме відео ви оберете — після перегляду треба протестувати дітей, чи засвоїли вони матеріал. Варто одразу створити невеличкий онлайн-тест чи опитувальник: відкриті та закриті питання, множинний вибір.
Для контрольної роботи даю учням завдання написати есе на певну тему, або яке буде починатися з певної фрази. Таке завдання можна прив’язати до теми телеуроку і у вимогах до роботи вказати, що учень має вжити 5 лексичних одиниць з теми/відео, 6 граматичних структур тощо. Усе відбувається як справжня контрольна: створюю Google-папку з документом на кожного учня, надаю кожному доступ лише до його документа і лише протягом 45 хвилин. Коли час закінчився, доступ вимикається — контрольна робота завершена.
Телеуроки допоможуть, якщо немає доступу до інтернету
Телеуроки можна використовувати для змішаного навчанням навіть у тих регіонах і школах, де діти не мають доступу до інтернету. Звісно, це буде значно складніше, але це можливо. Ми досі маємо такий суперінструмент, як Укрпошта: вчитель може надіслати учням листи з інструкціями та завданнями, учні дивляться телеуроки і за тиждень надсилають свої виконані роботи. Якщо це невеличке селище, вчитель може домовитися з учнями про спільну скриньку, куди діти складатимуть свої роботи, а вчитель залишатиме свої відгуки і нові завдання.
Телеуроки для повторення і роботи після карантину
Телеуроки будуть надзвичайно корисними для вчителя і після закінчення карантину. Адже коли ми всі повернемося в класи, то зможемо краще виявити, що діти засвоїли, а що ні. Для учнів, які мають прогалини і потребують наздогнати решту класу, телеуроки стануть зручним інструментом самостійного опрацювання і надолуження.
Також їх дуже зручно використовувати для ротаційної моделі організації роботи. Це коли в класі є кілька станцій: одна частина дітей працює з відеоматеріалами, друга — з учителем, третя — створює проєкт. Для такої роботи вчителю потрібен якісний теоретичний контент — ним якраз і стануть телеуроки. Якщо прагнемо, щоб дитина досягала високих результатів, то сам учень має докладати до цього максимум зусиль. Тож така модель роботи дуже мотивує: якщо учень приходить на урок непідготовлений, не опрацював удома теоретичний матеріал, то він не може приєднатися до групи, що працює над проєктом, а має почати зі станції, де надолужує свої теоретичні прогалини. Це хороший стимул — через відповідальність за власну підготовку ти приходиш до роботи над цікавим дослідом чи проєктом.
Телеуроки для повторення
Усі школи і вчителі йдуть за однією програмою, проте темп і навантаження у всіх різні, тому може бути так, що теми з телеуроків ви з дітьми вже пройшли. Я глибоко переконаний, що повторення ніколи не буває зайвим, тому ви цілком можете влаштувати тиждень чи навіть два для повторення матеріалу. Тут важливо до перегляду телеуроків додати цікаві, креативні, глибокі завдання. Для таких уроків дуже раджу програму Edpuzzle — у ній вчитель може збирати як пазл один урок з кількох, вибираючи з них тільки те, що вважає за потрібне. На основі цих фрагментів просто в програмі можна створювати вікторини, дискусії, опитування. Ролик з YouTube можна просто перетягнути в програму і створити квест, щоб перевірити, чи добре діти засвоїли матеріал.
Теми, що висвітлені в телеуроках, відповідають загальному плануванню МОН. Звісно, вчителі мають бути гнучкими й адаптувати ці відео під свої уроки. Якщо вчитель уже пройшов певну тему в класі, телеуроки можна використати для повторення, додаючи в завдання якісь цікавинки. У вивченні іноземної мови навички потрібно регулярно відтреновувати, тому телеуроки можна максимально ефективно використовувати: що більше практики матимуть діти, то краще для них. Для прокачування розмовних навичок люблю проводити онлайн-дебати чи дискусії: усі учні ставлять режим mute, двоє або троє вмикають мікрофони, на екрані з’являється питання, яке ці учні мають обговорити, і вони дискутують протягом встановленого часу.
