На холоднючій, побитій градом і снігом «Книжковій країні» в одному з павільйонів дивовижились дива: тут читав свої вірші класик дитячої поезії Григорій Фалькович. Із живою легендою української літератури відвідувачі мали нагоду повіршувати, поспівати і навіть потанцювати. Чудернацькі герої поетичних збірок Фальковича супроводжують уже три покоління українських дітей. На «Книжковій країні» вигадник і жартівник, поет, який молодшає разом із дітьми, презентував збірку «Нечуване-небачене». А на Книжковому Арсеналі чекаємо прем’єру його нової книги «У зоопарку знов сенсація». Тим часом журналістка Освіторія.Медіа ексклюзивно записала для вас думки філософа Фальковича і зібрала 5 мудрих цитат поета, чиї вірші — пречудова «усмішкотерапія».
Олена Юрченко
Журналістка із 17-річним стажем, співавторка книги «Як не збожеволіти від батьківства». Маю глибоку експертизу в темах освіти, культури, шоубізнесу і займаюсь smm-менторством.
— Григорію Аврамовичу, поки ви підписували книги, я підслухала в розмові: «І де тільки в нього ті слова беруться?» І справді — де?
— Зсередини (усміхається).
— Як так сталося, що ви вирішили писати саме для дітей?
— Народилась онука. І я писав для неї — на день народження, потім ще на одне свято. А потім виявилось, що мої вірші цікаві не лише для родинного кола. Так і повелось, що я став дитячим поетом, хоча спершу був «нормальним дорослим автором».
— Чи пам’ятаєте свої перші «дорослий» і «дитячий» вірші?
— Дорослого зовсім не пам’ятаю, а ось дитячий — так: «Плив ліхтарик по ріці, Мав ліхтарика в руці…»
— Що може зараз, у цей надскладний час, стати для вас поштовхом, щоби на світ з’явилася нова поезія?
— О, та абсолютно будь-що! Навіть на своїй презентації на «Книжковій країні» я відзначив для себе цікаві реакції дітей і їхню імпровізацію, їхню творчість і захоплення. Або навпаки! Мені сподобався хлопчик, який дуже хотів ЗАЯВИТИ про себе — у будь-який спосіб! Це одна крайність. І дуже відрізнялася від нього дівчинка, яка прийшла на зустріч із вивченим віршиком, з моє книжкою — і вона скромна була. І всі ці спостереження вже можуть стати приводом для нового вірша (усміхається).
— Як допомогти дітям у цифрову епоху полюбити «живу» книгу?
— Передусім треба, щоб батьки й дорослі любили книжки, читали перед дітьми і для дітей. А ще — щоб читали дітям вірші змалечку. І не просто читали, а й пояснювали: поезії треба вчитися, сприймати її й розуміти — так само, як і музику.
— Ось у мене є 3-річна донька, і я хочу, щоб вона не сприймала вірш як «зобов’язання» чи завдання, бо його треба вивчити в школі. Що можна зробити, щоби «навчання поезії» відгукнулося малечі?
— Якщо ви не любите поезію — ду-у-уже малоймовірно, що дитина її полюбить. Але тут потрібно зважити, що не всі речі в житті обов’язково любити. Дехто може й не любити вірші. Але якщо любите — це ваше захоплення дитина неодмінно відчує. Не слова, а ставлення дорослого відіграє ключову роль: як ви читаєте щось для себе чи уголос для дитини, як ділитеся з кимось враженнями від прочитаного. Це те саме, що й захоплення і любов дорослого до природи. Якщо в родині є такий приклад — дитина полюбить поезію, полюбить природу.
— Як гадаєте, що краще: читати дітям уголос чи спонукати їх читати самостійно?
— Усе починається ще до народження дитини. Якщо майбутня мама читатиме у певний час уголос, наприклад, увечері перед сном, дитина сприйматиме ось ці ритми й хвилі її голосу. Коли дитина народжується — починайте читати вголос, і вона відчує вашу пристрасть до слова, ритму, мелодики. Частиною вашої дитини стає і ваше ставлення до поезії, як стали свого часу і ваші гени, і ваша кров.
— На ваших чудернацьких віршах зросли щонайменше ТРИ покоління! Чим, за вашими спостереженнями, відрізняються і вирізняються діти різних поколінь?
— У книжки з’явилися конкуренти! І не лише електронна книга, а й інші форми прояву життєвого — той же TikTok. Усі ці речі вміло перехоплюють увагу сучасного покоління дітей. Але якщо родина не хоче бути пересічною, «як усі», «однаковою» — власним прикладом формуватиме в дітей прихильне й захоплене ставлення до книжки. Бо вірші читають люди непересічні, видатні. Книжки, поміж іншого, допомагають розвивати здатність такої дитини любити: «Я можу любити, я маю ПОТРЕБУ любити».
А для любові немає меж, бо любов не «поміщається» у комусь іншому. Справжньої любові вистачить на весь світ.
— Мені взагалі здається, що всі ми маємо потребу в любові. Навіть ті, хто кажуть, що її не потребують.
— Ми всі маємо найпершу потребу бути щасливими, у цьому сенс. Але… ми часто не вміємо радіти.
— То де її взяти, ту щоденну радість, Григорію Аврамовичу?
— Я колись хотів написати книжку з такою назвою: «Деякі діти не вміють радіти». А ВМІТИ РАДІТИ треба вчити. Якщо батьки не вміють радіти — навчіться цього. Ніколи не пізно! І тоді від вас цього навчаться ваші діти.
— Які радощі ви взяли для себе із цієї весни?
— Я звик брати радість і від спілкування з людьми, і від споглядання людей — от просто. Або від споглядання природи в різних її формах і проявах. Та й від несподіваного чогось також. Головне — не забороняти собі дивитися, бачити і розуміти.
— З якого віку, на вашу думку, варто знайомити дітей з поняттям «війна»? Адже багато дітей в Україні народились у війні й не знають життя поза нею.
— Я написав книжку «Розкажи мені казку про війну». Вона вже в продажу. І це книжка для найменших дітей. Звичайно, вона відрізняється від моїх віршів про війну в моїй «дорослій» книзі, де є цілий розділ «По дорозі від пекла до раю». А в книзі для найменших дітей я спробував дати відповідь на ваше питання. Раджу прочитати.
— А яку книгу ви презентуєте зовсім скоро на Книжковому Арсеналі?
— Це має бути унікальна книжка на 150 сторінок, її назва — «У зоопарку знов сенсація». Чим унікальна? Намальована вона дітьми — понад 70 дітей долучилися до її створення. В їхніх малюнках — «відповідь війні». Коли відключали світло, не було тепла і діти цієї лютої зими малювали про все. Наприклад — своє бачення зоопарку.
Такі книжки важливо читати з дітьми в наш складний час. І ще важливіше й ціннісніше, коли дитина залучена до її створення. Коли дитина малює попри все.
— Що може стати розрадою для українських дітей, які полишають ігри на сонці, поспішаючи в підвальну темряву під звук сирени? Що допоможе нашим дітям бути життєрадісними, навіть у війні?
— Нашим дітям обов’язково треба давати уявлення, що життя — це не лише війна. Бо є велика частина дітей, які народилися під час війни і думають, що війна — «це назавжди і завжди була». Саме тому існують книжки для радості, які частково повертають безтурботність або дають можливість її відчути. Відчути радість. У тих книжках, звісно, теж є труднощі, які можуть бути переборені. Дитина має відчути: життя — це про любов, про радість, про тепло. Ось це і є головна місія книжок для дітей. Я теж намагаюсь робити їх такими. І роблю це з любов’ю велику частину свого життя.
5 мудрих цитат
від Григорія Фальковича
✽
«Головне покликання, зокрема, й літератури для дітей — подарувати відчуття дива або надію на диво, поділитися секретами чи рецептами радості, виховати потребу в радості, навчити вміння радіти».
✽
«Всім дорослим людям знову
треба вчить дитячу мову».
✽
«… Десь у мені сидить і наївний хлопчик, і майже підліток, що може шалено реготати від вдалого жарту, комічної фрази — та й взагалі, без причини…»
✽
«… Я намагаюся бачити гарне й добре і не помічати гидкого, недоброго… І щовечора перед сном пробачаю всіх кривдників…»
✽
«…Віддача від читачів — це чи не найбільша радість для автора. Особливо з віком. І особливо в наш час. У дитячої аудиторії — усмішки, сміх, відчуття радості та повноти життя. Мабуть, і молодшаю разом з дітьми».
7 книг з віршами та історіями Григорія Фальковича, які аж просяться у вашу бібліотеку
«Пароплави і кити»
(видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)
Доброзичливо-іронічні, дзвінко-прозорі, винахідливі й щемливі, та ще й дотепні й добрі вірші одного з найулюбленіших дитячих класиків.
«Розкажи мені казку про війну»
(видавництво «Навчальна книга — Богдан»)
Григорій Фалькович тонко й мудро ділиться думками про те, як же нам, дорослим, розмовляти нині з дитиною про війну. Ці щемкі, глибокі, мудрі й неодмінно життєствердні рядки сповнені чистої віри в Україну, людину, майбутнє.
«Позакласна українська»
(Видавництво «Чорні вівці»)
Прочитавши цю вигадливу книжку, діти й дорослі зможуть більше дізнатися про частини мови, різноманітні слова й те, як вони народжуються. А також про те, що зовсім не страшно вчити ці складні суфікси, частки й інверсії!
«Улюблені вірші. 2-й том» і «Улюблені вірші. 3-й том»
(видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)
Це книги-хіти, які мають першими з’являтись у бібліотеці, щойно в родині народилася дитина. На сторінках «Улюблених віршів» ви знайдете чимало фантазійних і мудрих віршів Григорія Фальковича.
«Комашка писала нікому»
(видавництво Vivat)
Діти зможуть побачити людські риси в характерах і вчинках тварин, легко запам’ятають назви й вигляд звірів, пташок і комашок, передусім однієї диво-комашки, яка писала свого незвичайного листа… нікому, де «нікому» — це кожному з нас…
«Абу Каракамбада. Колискова для Мішелі»
(видавництво «Крокус»)
Книжка — двостороння, ділиться рівно навпіл. Перша половинка розбурхує читацьку уяву, вигадку та фантазію, наснажує й запрошує до веселої гри. А от вірші з другої частини — заколисують, заспокоюють та зможуть принагідно ще й допомогти зануритися в чарівні, ласкаві сни.
