Які красиві поетичні рядки та цитати українських письменників можна почитати до Дня матері? «Освіторія» підібрала матеріали для дітей різного віку. Обговорюємо з учнями висловлювання, які особливо припали до душі. Дивуймося разом, які близькі одна до одної метафори материнської любові народжувалися у різні століття.
Початкова школа: як порадувати та відсвяткувати
Вірші для дітей розповідають про саме свято: у казковій формі, як у поетеси-«шістдесятниці» Ірини Жиленко, або урочисто-метафорично, як у творах січового стрільця Юрія Шкурмеляка. Дітям буде цікаво дізнатися, що про лагідність мам писала мама Лесі Українки — Олена Пчілка. Відомі слова Анатолія Костецького дають поштовх до обговорення того, як можна привітати та вшанувати мам, зробити приємне навіть у нинішні важкі часи.
«Весна і мама»
Якось я спитала у Весни:
— Ти чому приходиш, поясни?
І весна сказала прямо:
— Поспішаю я на свято Мами!
… В Африці далекій, пам’ятаю,
Говорив мені Премудрий Слон,
Що якби на світі мам не стало,
То й весни на світі не було!
Ще сказав: «Ви помічали, може —
Кожна мама із весною схожа.
І відкрив мені він таємницю,
Що весна із Мамою сестриці…
Ірина Жиленко
«Свято матері»
… Заспівайте гучно в тихім гаю, птиці,
Гомоніть з вітрами, польовії квіти,
Задзвоніть дзвіночки, рожі, всі косиці,
Заспівайте хором, українські діти!
А кому ж то грати та кому співати?
Знає се діточе чистеє серденько:
Нині Твоє свято, наша рідна мати,
Будь благословенна, українська ненько.
… Що Тобі принести за Твою посвяту —
Вдень і в довгу нічку, як в зимі так в літі?
Наше юне серце Ти прийми в заплату,
Будь благословенна між усіми в світі!
Юрій Шкрумеляк
«Мамо й доня»
Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!
Впадає матуся.
Дівчатко милує, —
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!
Олена Пчілка
«Все починається з мами»
Можна у світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти,
Можна пройти крізь пустелі та хащі..
Тільки без мами не можна нізащо,
Бо найдорожче стоїть за словами:
В світі усе починається з мами!..
Анатолій Костецький
Базова школа: чому нині важливі слова «Ти як?»
Можна доторкнутися до значно глибших тем, ніж у початковій школі: про взаємопідтримку, про час, який встигаємо приділяти найближчим людям, про вдячність. Розмірковуємо про те, чому нині, за часів війни, найбільш значущими стають слова: «Ти як?». А фрази про жертви, на які йдуть мами, та про те, які сили дає материнське тепло, звучать не як гасла, якщо вони з вуст геніальних та знаних у народі поетів, дисидентів, «шістдесятників» або ж учасників Революції Гідності, як Станіслав Чернілевський, який отримав три кульові поранення на Майдані.
«Я додому пишу нечасто»
Я додому пишу нечасто,
Хоч забралась в таку далечінь.
Заважає мені то щастя,
То розваги, то просто лінь.
Мамо моя, не сумуй…
Мамо моя, не тужи…
Не спіткнуся на жодній з доріг,
Не зазнаю в житті образи…
Як вернуся на рідний поріг —
Чи впізнаєш мене відразу?
Мамо моя, не плач…
Ліна Костенко
«Теплота родинного інтиму»
Встала мати. Мотузочком диму
Хату прив’язала до небес.
… Вже однак зникає гіркотина,
Не катує серце печія.
Знову я — малесенька дитина,
Мати знає більше, аніж я.
Матері розказувать не треба,
Як душа світліє перед днем
В хаті, що прив’язана до неба
Світанковим маминим вогнем.
Станіслав Чернілевський
«Матері-страдниці»
… Рідна, як пісня з колиски,
Тиха, як свято волинське.
Готова завжди до страждання,
До горя, до болю і втрат,
Вона віддала б останнє
Й терпіла сама стократ,
Щоб доля мене ласкала,
Щоб лихо мене минало.
… Навколішки в тихій молитві,
Як страдниця і як свята,
Благає вона захистити
І небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
Топить у вічній роботі.
Євген Сверстюк
«Моїй матері»
… Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну «Матінко!» до неї,
Вона на груди упаде.
І будуть литись теплих сліз потоки
І в них бринітимуть слова:
«Я ждала, ждала цілі роки
І в’яла, сохла, як трава…»
Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув, і похолов…
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму — кров.
Олександр Олесь
«Мамині руки шорсткі…»
Радість у нас —
Зацвітає у мами душа,
Наче лан картопляний,
Нас як нема —
В мами пустка,
Неначе на вибранім лані.
Степан Бабій
Старша школа: любов та ненависть берегині роду
Підлітки здатні замислитися над сприйняття матері як берегині роду, над ставленням до власного коріння. Окрім відомих рядків Василя Симоненка про те, що не можна обрати тільки Батьківщину та матір, цікаво дізнатися думку учнів щодо іншого вірша, в якому автор прагне не лише навчитися любити, як мати, але й ненавидіти. Чому саме в цьому він вбачає цілісність? Які складні почуття любові до близьких, країни та ненависті до ворогів виникають в підлітків нині, за часів російської агресії проти України?
«Мати моя, мати дорога»
… Мати моя, опада сніжок,
Килимом стеле путь,
Хай не завіє твоїх стежок,
Що синові в серце йдуть.
Андрій Малишко
«Мати»
… Дуже холодно, мамо, не правда? А чоботи збиті,
Руки, бачу, замерзли, ні свити, ані кожушка…
Обіцяв я купити. — Ну що ти, одна я на світі?
Он молодшим купи, а старому зима неважка.
Многострадна моя, синьоока, змарніла, жива!
Поклонися Дніпру, гостював він у морі недавно,
Пошукав би дітей твоїх, радість приніс немалу.
І стоїш ти одна, посивіла, стара Ярославно,
На Дніпровськім лужку, на трипільському древнім валу.
Андрій Малишко
«Матері»
Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу,
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
Василь Симоненко
«Лебеді материнства»
… Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Василь Симоненко
«Мені зоря сіяла нині вранці»
Ота зоря — вістунка твого шляху,
Хреста і долі — ніби вічна мати,
Вивищена до неба (від землі
На відстань справедливості) прощає
Тобі хвилину розпачу, дає
Наснагу віри, що далекий всесвіт
Почув твій тьмяний клич, але озвався
Прихованим бажанням співчуття
Та іскрою високої незгоди:
Бо жити — то не є долання меж,
А навикання і самособоюнаповнення.
Лиш мати — вміє жити,
Аби світитися, немов зоря.
Василь Стус
Бонус: нестандартний диспут про сурогатне материнство
«Уявіть: ви мати, ви маєте дітей, частинки вашої істоти, що таємним, дивним способом продовжують ваше життя. Та не тільки ваше, а всього людства» (Володимир Винниченко «Записки кирпатого Мефістофіля»)
Якщо є бажання провести онлайн диспут на складну тему, і такі були в українських письменників сторіччя тому. Наприклад, несподіваний погляд на материнство у п’єсі Володимира Винниченка «Закон». Чи має моральне право жінка, яка дуже хоче бути мамою, оплатити послуги іншої, яка народить їй маля? Що як біологічна мати відчує любов до дитини та не віддасть її? Що таке справжнє материнство: поступитися власними інтересами заради дитини, передати її у більш комфортні умови, зігрівати її любов’ю або вважати, що почуття — слабкість, яку варто пересилити? У творах Володимира Винниченка старшокласники знайдуть чимало неоднозначних та дорослих питань, які дадуть змогу зібрати цілий спектр позицій та без пафосу та зайвих слів проаналізувати власні життєві цінності.
