Вчитель очима батьків за часів пандемії: це — суперпрофесія

Самоізоляція багато чого змінила, зокрема, батьки в усьому світі стали помічниками вчителів у дистанційному навчанні. Багато хто по-новому побачив те, що вважав легкою справою, чимось само собою зрозумілим, — про це активно пишуть в англомовній пресі.

Що виявилося супергеройського у професії вчителя на карантині:

1. Бути взірцем для наслідування

Чимало батьків зіткнулися з тим, що діти з початкової школи хочуть копіювати вчителя. Вони згадують його як людину, яка володіє монополією на знання. Наприклад, американській родині — дизайнеру Нейту та доктору наук Лейсі — було складно переконати семирічну донечку, що вони знають, як додавати двозначні цифри. Бо щось вони кажуть не так, як навчає вчителька. І це сучасні діти, в яких нібито немає авторитетів, педагог — не єдине джерело знань, більшість цікавого вони шукають в інтернеті.

Отже, тати й мами більше дізналися про те, що особистість першого вчителя дивовижно впливає на дітей. Вони намагаються наслідувати навіть його жести та фрази. Вдома діти грають з братами чи сестрами у школу саме тими інтонаціями, які всотували у класі до карантину, або ж вимагають саме такої поведінки від батьків. Звісно, це відбувається лише тоді, коли в учнів є симпатія до педагога, вони вважають його цікавим і вірять у любов до них. Отже, це величезна відповідальність — настільки впливати на дітей.

2. Заняття не завжди залежить від підготовки

Коли школа чи особисто батьки пропонують цікаві теми, витрачають час, щоб яскраво подати інформацію, готують ігри, досліди чи наочний матеріал, вони хочуть бути винагороджені. Здається, це — гарантія успіху. Але часом учні борються з інструкціями та нудьгують, незалежно від того, наскільки добре їх наставники готувалися. Щось може статися ще до уроку, що дасть емоційне забарвлення, діти можуть втомитися, або ж те, чим так тішилися батьки, здасться їм не цікавим. Усе це приносить чимало негативу, тож треба велике терпіння, щоб зрозуміти стан дітей. Але не можна зациклюватися на своєму уроці. Слухайте свою дитину. Якщо вона каже: «Я цього не розумію» або «Я втомилася і не можу цього зробити», почуйте, а не кажіть, що робити далі. Попросіть їх прочитати вголос те, що не зрозуміло, разом розберіть, навіть якщо це порушує плани.

До того ж завжди щось може піти не так. У клас хтось може зайти, а під час дистанційного заняття вдома, наприклад, може забігти кіт. Перший час у родин — час випробувань та помилок. Ідеальний план може стати поганим уроком, і з цим доведеться змиритися. Вчителі витрачають чимало часу на аналіз діяльності, щоб покращити наступний урок. Це — зазвичай непомітна робота.

3. Тримати увагу і на кожному, і на всьому класі

Батьки з дітьми різного віку мають додатковий виклик збалансувати кілька планів дистанційного навчання. У них 2–3 учні вдома, але це вже створює чимало проблем.

Опинившись у режимі вчителя, вони мають розвести проєкти, щоб звук ноутбуків не ставав какофонією, а ще щоб активності не заважали одна одній. Адже якщо в першокласника руханка, а в шестикласника у той самий час географічна гра з переміщенням по всьому дому, вони можуть конфліктувати.

Інший момент — кілька учнів разом підвладні процесам групи. Скажімо, необхідно утримувати увагу їх усіх, вони можуть «інфікувати» одне одного емоціями тощо. Слід відстежувати зміну діяльності для всіх. Кожні півгодини доводиться пропонувати дітям (залежно від віку) потанцювати, пострибати, трошки прогулятися, піднятися сходами чи пограти в гру. А разом з тим кожна дитина хоче персональної допомоги батьків і потребує індивідуального підходу. Цього легше вимагати від учителів. Але коли точно розумієш, що хочеш дати геть усе кожній своїй дитині, але не можеш розірватися, зовсім інакше сприймаєш цю проблему.

Американський учитель Джесс Хагопян вважає, що легше навчати 30 дітей, ніж опікуватися двома синами вдома цілий день. Його колега з Кордови Крістіан має трьох дітей, і він постійно продумує їхню «логістику». А вчителька Сільвіна Фернандо переконана, що не впоралася б з двома доньками (з 1-го та 7-го класів), якби не мала знань з методики уроку. Батьки, які намагаються вгамувати свою малечу без додаткових знань, часто розгублюються. А керівник відділу драматичного мистецтва в коледжі Святого Патріка у Белфасті Сіаран О’Галлоран вважає, що самоізоляція зробила очевидним: чимало сил та часу в школі йде на те, щоб ефективно управляти великими колективами. На дистанційній освіті цей час економиться, а батьки мають ще змогу почути кожну дитину, що не завжди вдається, на жаль, у класі.

4. Демонструвати гнучкість

Вчителька з Буенос-Айреса пані Ноелія викладає у 6–7-х класах, а її донька навчається в початковій школі. Жінка переконалася під час занять вдома, як часто традиційні завдання здаються дітям нудними, як дитині не хочеться сидіти, щоб робити домашні завдання, як важко її заохотити читати. Як мама вона зрозуміла, що вчителька має демонструвати гнучкість, робити завдання оригінальними та простими (від яких можливо зростати до складних). Наприклад, замість того, щоб надсилати учням текст для читання, вона виразно читає його сама, фільмує, прикрашає спецефектами та надсилає відео в YouTube, щоб вони побачили та почули.

Зробити по-новому те, що вже багато років подавав традиційно — для цього слід особливо налаштувати мозок. І кому це вдається — справжні супергерої.

5. Робити навчальні матеріали

Чимало родин, яких не влаштовує якість дистанційної освіти, запропонованої школою, намагаються самостійно знайти цікавинки для дітей. І швидко розуміють, що пошук якісних навчальних матеріалів може бути надзвичайно складним. Батьки діляться у соцмережах знахідками — цікавими ресурсами, програмами, освітніми іграми, книжками. А привернути увагу школярів легше за все чимось, що можна потримати в руках — роздатковим матеріалом, наочними посібниками, предметами, які потрібні для моделювання завдання тощо. І все це треба або десь знайти та придбати, або зробити власноруч. Тож це ще одна невидима частина роботи вчителя — часто вони стають на всі руки майстрами. Ідеться про Британію, США, Канаду (можна лише додати, що в Україні, певно, вчителі вже супермайстри).