Чи встигли ви подивитись найбільший хіт цього літа — «Думками навиворіт 2»? Від нього у захваті і дорослі, і діти, а психологи навіть рекомендують мультфільм клієнтам: «Це готова інструкція, щоб зрозуміти свої емоції». На прохання Освіторія.Медіа психологиня Антоніна Оксанич глибоко аналізує найцікавіші моменти мультфільму, що стосуються наших емоційних станів, і радить вправи для підтримання ментального здоров’я.
Спікерка:
Про що розповідає мультфільм:
Є п’ять базових емоцій, що визначають поведінку 11-річної Райлі: Радість, Печаль, Страх, Гнів, Відраза.
Чи не ці емоції формують базові типи нервової системи — холерик, сангвінік, меланхолік, флегматик? Що впливає на те, який розподіл емоцій матиме та чи та людина?
Темперамент кожної дитини і дорослого — унікальний. Кожен із нас приходить у світ із власним набором генів, що формують і тип нервової системи або темперамент. Про те, яку конкретно акцентуацію матиме людина — холеричну, сангвінічну чи, може, меланхолічну або флегматичну, подбала її генетика. Як і про сильний або слабкий тип нервової системи. Є люди, емоційно чутливі від самого народження, а є ті, чия нервова система у рази стійкіша. Та оскільки темперамент не охоплює всі бажані характеристики, вчені оперують ще таким поняттям, як генетичний профіль особистості.
Що чутливіша нервова система дитини, то більша глибина емоцій, які вона здатна переживати (рівень сензетивності). Ні-ні, такі діти не бояться і не сумують частіше, ніж їхні однолітки. Різниця в діапазоні: вони і радіти можуть сильніше, і сумувати чи боятися. Дослідники навіть виокремили таке поняття, як гіперчутливі діти. Вони частіше піддаються булінгу, і це їх можуть некоректно називати «нюня», «слабак», бо засуджують за їхню чутливість. Але це не їхній вибір, а вроджена характеристика. Усе, що потрібно, — більше підтримки, прийняття, часу на адаптацію.
Хочу підтримати соло-думку мультфільму: усі емоції потрібні й важливі. Без тієї ж тривоги людству просто не вижити! Вона допомагає нам дбати про власну безпеку. До того ж природа не просто так створила позитивні й негативні емоції. Емоції зі знаком плюс ми відчуваємо, коли наші потреби задовольняються — це своєрідна винагорода. А негативні емоції необхідні для усвідомлення: щось іде не так. Тож емоції зі знаком мінус, як дзвіночок, сигналізують: «Подбай про себе». Важливо вчасно і правильно зчитувати свої емоції. До прикладу, ви можете бути роздратованим і «злим», бо давно нічого не їли.
Про що розповідає мультфільм:
Дорослішаючи Райлі розширює власну колекцію емоційних станів: з’являються Сором, Хандра і навіть Ностальгія. І дівчина не одразу дає раду «новеньким».
Як розмовляти з дітьми, щоб допомогти їм глибше зрозуміти власні почуття та емоції?
Щойно народившись, дитина починає демонструвати базові емоції. Але вона їх не усвідомлює — тільки переживає. Тож із дорослішанням близькі допомагають малечі навчитися розпізнавати емоції. Це і є емоційний інтелект: коли людина знає та розуміє власні емоції і може інтерпретувати емоції інших. У книзі «Розумію тебе. Як виховувати дітей без крайнощів» детально пояснюю, як батьки екологічно, цікаво та через гру можуть допомогти дитині потоваришувати із кожною своєю емоцією.
До прикладу, дитина, яка тільки починає розмовляти, вдарилась. Батьки кажуть: «Тобі боляче, ти вдарилась. Дай обійму!» Або ж дитина засмучена, і ми проговорюємо: «Я бачу, ти сумуєш, бо не можеш взяти цю іграшку». Дитина починає пов’язувати ті чи ті відчуття з конкретними словами. Починаючи з 4 років діти зможуть самостійно озвучувати дорослим свої емоції, і це виводить комунікацію з малечею на новий рівень. Це надзвичайно важливо, коли дитина вміє розділити свої емоції з близькими. До речі, у Радянському Союзі емоції дітей часто ігнорували, змушували «подумати про свою поведінку в кутку» або називали «поганими» через поведінку. Усе це травмувало дитячу психіку. А правда в тому, що не можна розділяти дитячі емоції на «погані» та «хороші». Значущі дорослі, мов ті контейнери, мають прийняти і «перетравити» будь-яку емоцію дитини. І транслювати їй: «Усі твої емоції важливі».
Коли дитина дорослішає — продовжуємо формувати з нею довірливі стосунки: щиро цікавимось яскравими й трохи сумними моментами її дня. «Яка подія тебе найбільше порадувала сьогодні?», «Чи були моменти, коли щось пішло не так, як тобі хотілося?», «Із ким ти сьогодні сміявся і про що ви жартували?» Так ми допомагаємо дітям усвідомлювати та аналізувати свої емоції, а ще формувати зв’язку «Емоція — Подія». Дитина довірятиме дорослому, навчиться «не закриватися», якщо емоції негативні.
Про що розповідає мультфільм:
Якщо скласти всі переконання докупи — вони створять таку дивовижну річ, як самоусвідомлення, і саме воно допомагає робити правильний вибір у житті.
Які практики самоусвідомлення допомагають глибше зрозуміти себе?
Самоусвідомлення існує на трьох рівнях:
- Тілесне (Як я зараз відчуваю своє тіло? Чи завжди я розумію потреби свого тіла?)
- Емоційне (Що я зараз відчуваю і як це називається?)
- Усвідомлення власних думок (Що я думаю про цю ситуацію? Які є ідеї?)
У дітей важливо розвивати два перші рівня — це допоможе краще усвідомлювати потреби (що я зараз хочу, що мені подобається чи ні) та робити вибір у будь-чому.
Техніки прокачування самоусвідомлення ще називають mindfulness. Це вміння прислухатися до себе. Є кілька універсальних практик, які можуть робити і дорослі, і діти.
Приклади практики тілесної та емоційної самоусвідомленості:
…Увімкніть для для дитини уривок музичного твору. Після того як вона прослухала — запитайте: «Як у тебе в тілі відображається ця музика? Як ти її відчуваєш у тілі? Може, хочеться рухати тією чи іншою частиною тіла?» Діти відповідають креативно! Або ще: «Які емоції виникають у тебе, коли слухаєш цю музику?»
…Руханка «Дерево». Запропонуйте дитині відчути себе деревом. «А тепер подув вітерець. Гілочки дерева рухаються, розгойдуються. А тепер і коріння починає рух!» Дитина теж починає рухатися, ловить ритм. Запитайте після вправи, що саме відчувала вона в тілі, які були емоції?
Так само можна просто попросити дитину рухатися під музику або прочитати вірша та описати емоції: «Може, музика викликала в тебе певні асоціації, образи? А вірш?» Більше практик mindfulness, у тому числі на природі, можна знайти в книзі «Медитативні історії надобраніч».
Про що розповідає мультфільм:
У кожного з нас є переконання: «Я добра», «Мама і тато пишаються мною», «Я сильний», «Я гарна подруга». Трапляються й не дуже приємні переконання про себе…
А як відрізнити переконання від фактів у нашому мозку?
Життєві ситуації, що з нами відбуваються, є основою для переконань. Якщо дитині батьки приділяють достатньо уваги, цікавляться її емоціями, у неї виникає відчуття: «Я важлива, я хороша, мене розуміють». Якщо дитина добре навчається у школі, у неї формується переконання: «Я розумна, у мене все виходить». Але наш мозок влаштований так, що схильний узагальнювати досвід. Якщо сталося щось погане, мозок може цей факт переробити в негативне переконання: «О, та я невдаха…» І якщо батьки вчасно помічають негативні переконання своєї дитини, варто залучати аналіз: «Наскільки часто така невдача траплялася з тобою за останні місяці? Якщо це поодинокий випадок — точно не варто себе картати, і тим паче навішувати ярлик «невдахи». На помилках ми вчимося, і так іноді трапляється».
Буває і так, що дитина вірить у те, що вона «невдаха», і це найбільш небезпечно, бо із замкненого кола вийти важче, потрібні віра і підтримка дорослих: «Ти можеш падати, і може бути боляче. Але помилки найчастіше можна виправити, і йти далі з вірою у себе».
Про що розповідає мультфільм:
Емоція «Тривожність» повністю бере під контроль Райлі.
Чому тривалий і повторюваний стан тривожності — небезпечний для людського мозку?
Тривожність — важлива людська емоція, що мобілізує нашу увагу та розум для вирішення питань, щоб ми могли проаналізувати ситуацію та продумати свої кроки на майбутнє. Якщо в дитини чи дорослого іспит — тривога допомагає мобілізуватися. Отримавши позитивний результат, людина відчуває сатисфакцію, відпочиває. Цикл «Тривожність — Розслаблення» пройдено нервовою системою успішно. Але якщо цього розслаблення не відбувається, бачимо те, що показує мультфільм: людині важко заснути, вона не відновлюється. Відбувається самонакручування. Людина, яка весь час у тривозі, рано чи пізно починає робити помилки — її ресурс не витримує. У підсумку, коли тривожність низька, це нам допомагає. Постійна висока тривожність наносить психіці шкоду. За своєю тривожністю варто слідкувати. Дорослій людині варто користуватися техніками самоусвідомлення: запитувати себе, який зараз у неї стан, і якщо тривожність зависока — вирішити, як саме можна зараз потурбуватися про себе, щоб знизити її рівень.
А ось діти можуть бути недостатньо усвідомленими щодо стану тривожності, тож батькам варто спостерігати: чи не перезбуджена або тривожна їхня дитина? Вона може тремтіти, може ледь посіпувати частинами тіла. Дорослий має ставити запитання, щоб усвідомлення відбулося: «Як ти зараз? Що з тобою відбувається? Бачу, ти через щось хвилюєшся, тривожишся. Давай подумаємо разом, що можемо зробити в цій ситуації». Пам’ятаєте — у мультфільмі подружки Райлі помітили її незвичний стан тривоги, що наближався до стану панічної атаки, і проявили турботу, підійшли та поспілкувалися.
Про що розповідає мультфільм:
Радість та інші емоції Тривожність консервує у бляшанку.
Чому люди «консервують» ті чи ті емоції та до яких наслідків це може призвести?
Деякі емоції можуть переважати інші протягом певного часу — і це гарно демонструє мультик через метафору пульта, яким керують по черзі різні емоції Райлі. Коли людиною оволодіває певна емоція — вона може сприймати реальність через призму та фільтри цієї емоції. Коли людина відчуває запаморочливу радість — навіть негативні події можуть здаватися їй не такими вже й поганими. Це те, що ми називаємо «настрій». І навпаки, сильно засмутившись, людина будь-яку подію може сприймати болісно, близько до серця: «Усе погано!»
«Консервувати» певні емоції — не так і погано. Якщо нам потрібно в цей момент життя зібратися — мобілізується емоція тривоги, і вона пануватиме над іншими. Це нормально. Якщо ми на відпочинку і наша потреба — розслаблятися, переважатиме емоція радості. А в моменти перенапруги ми можемо розслабитися через сльози — і це ми теж бачимо у «Думках навиворіт 2». Адже коли людина плаче, відбуваються зміни на гормональному рівні — виділяються гормони, що заспокоюють нервову систему. Плакати — корисно!
Проблема виникає лише тоді, коли ми стикаємося із хронічним застряганням у певній емоції. До прикладу, застрягання в горі ми називаємо депресією, у тривозі — тривожним розладом тощо. Важливо, щоб усі емоції були присутні в житті людини, збалансовуючи одна одну та даючи нервовій системі відпочивати. Позбутися застрягання допомагають підтримка близьких, турбота, емпатія. Не зайвим буде звернення до психолога, психотерапевта чи психіатра залежно від глибини проблеми.
Про що розповідає мультфільм:
Думки Райлі формує «Річка підсвідомості».
Як підсвідомість впливає на наше життя?
Підсвідоме — весь накопичений досвід нашого життя. Це наче відеоплівка, що записує наші відчуття, пам’ять, переконання. Ми не можемо досконало пам’ятати все, але все це залишається в нетрях нашого мозку. А наші думки продукуються попереднім досвідом — це еволюційна необхідність. Наприклад, у дитинстві вас покусав собака, і потім багато десятиліть поспіль ви можете боятися навіть підходити до цих тварин. Болісні й драматичні досвіди навіюють думки про те, що щось може вийти не так. Вони наче попереджають нас. І все це — продукт нашої підсвідомості.
Про що розповідає мультфільм:
Через бажання товаришувати з крутими дівчатами у Райлі стається внутрішній конфлікт: «Ким я хочу бути і ким я є насправді?»
Як вчасно зрозуміти, що ти у внутрішньому конфлікті та які існують способи його розв’язати?
Внутрішній конфлікт — нормальна і природна річ для людської психіки. Люди завжди час від часу конфліктували і конфліктуватимуть. Конфлікти розвивають нас емоційно. А розпізнати внутрішній конфлікт можна з відчуттів та емоцій. Виникає внутрішнє відчуття дискомфорту й роздратованості. Емоції, які неприємно переживати, наче намагаються розірвати тебе на дві половини. А все тому, що дві частини нашого «Я» не можуть між собою домовитись. Внутрішні конфлікти відбуваються між нашими потребами та нашими цінностями. Коли не можемо зробити дію, що одночасно відповідатиме і тому, й іншому — починається внутрішній конфлікт. Найкраще, що допомагає — самоусвідомленість того, що відбувається всередині нас. Дорослий може чесно запитати себе: «Що я зараз відчуваю?», «Що я хочу і що мене зупиняє?» Тоді й обрати рішення, яке задовольнить потреби, буде легше.
Якщо бачимо, що з внутрішнім конфліктом зіштовхнувся підліток, можемо допомогти йому усвідомити, озвучити проблему: «Я бачу, як сильно ти хочеш потрапити в цю команду і товаришувати з новими друзями. І водночас бачу, що ти цінуєш свій минулий досвід дружби. Подумаємо, як ситуацію вирішити так, щоб нікого не образити та залишитись із відчуттям хорошої людини?»
Про що розповідає мультфільм:
Одного разу вся внутрішня напруга, яку накопичила Райлі, переходить в панічну атаку.
Як відрізнити панічну атаку від справді небезпечного для здоров’я стану? Як допомогти собі чи людині поруч, яка переживає панічну атаку чи перебуває в стані паніки?
Панічна атака виникає спонтанно, і людина відчуває цілий спектр вкрай неприємних симптомів: задишка, прискорене серцебиття, тремор, відчуття жару чи холоду в тілі, потемніння в очах, запаморочення, може додатись відчуття задухи. На фоні всіх цих симптомів може виникати страх смерті. Окремо існує ще «панічний стан» — стан підвищеної тривожності, що може бути реакцією на стресову подію. Симптоматика дуже схожа на ПА. В обох ситуаціях якнайкраще допомагають дихальні техніки — зміщують фокус уваги з тілесних відчуттів на вправу, в якій видих ми маємо старатися зробити значно довшим, аніж вдих. Відома техніка — «дихання квадратом» — вдих на 3 секунди і видих на 6 секунд. Дуже добре, якщо у момент ПА поруч буде людина, яка запропонує подихати разом, запитає, які п’ять запахів, звуків, кольорів людина може назвати просто зараз. Можна «заземлитись» (відчути ногами землю), доторкнутися до чогось — так людина повертається в реальність із панічного стану.
Про що розповідає мультфільм:
Лейтмотив «Думками навиворіт 2» — пошук ідентичності головною героїнею-підліткою.
Що варто пам’ятати дорослим про підліткову кризу?
Підліткова криза — це коли змінюється та шліфується стрижень ідентичності молодої людини, з’являються нові її грані, нові почуття та переживання, можуть виникати внутрішні конфлікти. У гру вступають неприборкувані гормони! І емоції, що виникають на фоні змін, вирують, мов шторм. Чудово, якщо поруч із молодою людиною завжди буде дорослий, який допоже переживати зміни, не засуджуватиме та прийматиме цю інакшість.
