Цей виступ дитячої і сімейної психологині Катерини Гольцберг під час фестивалю «Вчителі майбутнього» зібрав аншлаг серед освітян. Експертка понад 20 років співпрацює з державними і приватними школами й констатує: останнім часом конфронтація батьків і вчителів зросла. І вчителі, і батьки мають страхи, що заважають якісно навчати дітей. У своїй лекції психологиня відверто озвучує найболісніші психологічні тригери й одразу пропонує антидоти — рішення, що допоможуть налагодити екологічну й продуктивну комунікацію в освітньому середовищі.
🧔🏼♂️👩🏻🦰
Головні страхи батьків
🕷️ Страх
«Я погана мама / поганий тато»
Хто наші батьки? Більшість — міленіали. Це люди, які зростали в 1990-ті. Їхні батьки вважали вищу освіту надцінністю і спонукали вчитися, а самі відкладали гроші на хороший університет для дитини десятиліттями. Ще дехто з міленіалів — «вічні студенти», які не можуть зупинитися вчитися, отримуючи одна за одною додаткові вищі освіти. І тепер ці люди думають про те, що ж робити зі своїми дітьми у контексті навчання. Як правило, вони послуговуються однією із цих двох парадигм: «У мене нічого не було, ось тобі все!» або «У мене не було нічого, ось і ти досягай всього сам». Тож діти міленіалів часто страждають від перенасиченості, адже батьки хочуть, щоб у них «було все». І водночас вимагають від дітей, щоб ті були теж успішні, відповідали надвисокій планці.
Антидот
Інших людей ми не переробимо. Але завжди дієво дати батькам зворотний зв’язок, який має бути переважно позитивним. Допоможіть батькам упевнитись: вони хороші батьки, а з вашою допомогою їхні діти матимуть помітний поступ у навчанні.
🕷️ Страх
«Мою дитину будуть булити в школі»
Припустімо, дитина стикається з булінгом у школі. Є різні стратегії поведінки, які можуть їй запропонувати дорослі. Найчастіше вони вдаються до поради-стратегії «Не помічай, ігноруй кривдника». Ще одна популярна стратегія — «Дай здачі! Бийся». І третя стратегія — «Розкажи все дорослим, жалійся, якщо щось не так».
Антидот
То як гадаєте, яка зі стратегій найефективніша? Відповідь не на поверхні: найбільш програшна зі стратегій — змінювати стратегії весь час. Якщо дитина вміє і може мовчати тривалий час — зрештою її перестануть цькувати. Проте якщо дитина то ігнорує, то дає відсіч, то жаліється — її стратегія програшна.
🕷️ Страх
«Цей учитель не зможе мотивувати до навчання мою дитину»
У батьків є упередження: вони чомусь вважають, що саме вчителі мають мотивувати дитину і спонукати до навчання. Водночас серед багатьох батьків поширена тенденція знецінювати тих самих учителів. Це парадокс! Бо знецінений учитель не може навчати якісно та з любов’ю. І саме батьки мають поважати вчителя, щоб його поважала дитина. Якщо ж син чи донька чує від батьків на кухні неприємні, образливі слова на адресу вчителя — жодні методи мотивації працювати із цього моменту не будуть.
Антидот
Мотивація народжується в родині. А вчитель може її підтримати.
За освіту дітей відповідальні виключно батьки. А якщо в дитини є певна проблема взаємодії з учителем — ось це ми точно можемо їй допомогти подолати.
🕷️ Страх
«Чи зможу я захистити свою дитину?»
Напевно, ви бачили чи уявляєте батьків, які приходять до школи, заряджені на агресію. Саме їх (переважно мам) найчастіше ми можемо побачити в батьківських комітетах. Якщо їхню енергію акуратно переспрямувати — такі батьки стають чи не найкращими помічниками вчителів. А тепер поставте собі запитання: «Чому людина настільки негативно налаштована?» Відповідь проста: вона боїться, що саме її дитина буде першою, кого виживатимуть з колективу, а захисту не буде.
Антидот
Уміння та практичні навички вчителя працювати з дітьми з особливими потребами, ПТСР І РДУГ. Ці стани — це не «невихованість», так працює мозок людини, і саме в цьому проблема. А якщо спостерігаєте прогрес — не бійтеся казати батькам: «Я бачу зміни у вашій дитині».
🕷️ Страх
«Вчителька не побачить здібностей дитини»
«Вдома дитина все робить правильно, майже ідеально. А в школі їй просто трохи бракує часу на контрольну, а ви не помічаєте…», — стандартна фраза, яку батьки несуть учителям. Дійсно, у стресовій ситуації дитина поводиться інакше, ніж у безпеці, вдома. Із цим важливо працювати.
Антидот
Дуже добре працює анкетування. Можна дізнатися, чим дитина займається і цікавиться. Було б непогано, якби ці анкети заповнювали самі діти.
А ще діти дуже цінують, коли дорослі з ними на одній хвилі, говорять ті самі модні слова, що й вони. До прикладу, чи знаєте ви значення цих сленгових слів*?
чіназес
грілзи
андертейл
кринж
АСМР
К-поп
рофл
чітер
драма-квін
*В одному з наступних матеріалів Освіторія.Медіа читайте детальний розбір нової хвилі сленгових слів сучасної молоді.
🕷️ Страх
Просити у дитини вибачення
Тримайте цю думку в голові: ображається дитина на дорослого. І тепер питання до вас: «Хто із нас цей дорослий?»
Антидот
Перший крок завжди має робити доросла людина. Навіть коли дитина не права — саме дорослий починає розмову й робить перший крок до порозуміння.
👩🏻🏫
Страхи вчителів
🕷️ Страх
«Якщо я відмовлю дитині — травмую її психіку. Їй треба давати все, що потрібно»
У багатьох батьків є почуття провини. Це дуже поширений батьківський баг. «Ну добре, тримай» — кажуть батьки, змучені істериками дітей. Проте дитина швидко розуміє, як і звідки виникає це поблажливе та відкупне «Ну добре».
«Мамо, я теж хочу чипси й колу!» — благає дитя в супермаркеті. «Ні, ми в нашій родині чипси не їмо, це наше родинне правило». Звісно, після цього починається істерика. Мама тримається. У цей момент краще не чіпати таку маму, адже через 5 хвилин дитина підведеться з підлоги, ніби нічого й не було. Але є олдскульні люди, які плеснуть у долоні і скажуть: «Ой, а що ж дитя так побивається!» І наступного разу дитина свідомо шукатиме такого «глядача». Проблема в тому, що цією людиною може бути рідна бабуся чи тато: «Я втомився, хай замовчить!» І ось тут не забуваймо, що тато — не помічник, а рівноцінний вихователь дитини.
Антидот
Януш Корчак писав: «Дитяче «Дай» має колись стикнутись із нашим «Не дозволяю», і від цього залежить подальший успіх виховної роботи. Ми не маємо боятися відмовляти дитині. Ображати, знецінювати чи присоромлювати при цьому не можна, а от навчитися казати «ні» — необхідно».
Реальний випадок з учительської практики: «Прийшов учень і попросив поставити «9» замість «7», — розповідає учитель. — Формулювання змусило трохи розгубитись: «Я з Херсона, тому ви маєте поставити мені вищу оцінку».
Та насправді учитель має навчитися розділяти такі речі. Є оцінка за знання, критерії оцінювання, і є ваша воля співчувати дитині. Можна сказати учневі: «Любий… (ім’я дитини), ти дійсно пережив дуже складні часи. Ти мужній, ти великий молодець. Але оцінка — 7».
🕷️ Страх
«Ой-йой, які агресивні ці батьки!»
Передусім, потрібно розібратися, що ж стоїть за агресією. Найчастіше це страх.
Антидот
Якщо ви бачите, що мама чи тато, які до вас прийшли, агресивно налаштовані — подумайте, чого саме вони можуть боятися. Так, іноді це дуже складно, бо страхи закопані ой як глибоко. Найчастіше вам доведеться повертатися до першого «універсального» страху: «Я поганий батько/мати». Якщо страх звідти, варто почати розмову із фрази: «Ви хороший тато/мама, а зараз ще давайте подумаємо, як покращити ситуацію…»
🕷️ Страх
«Жити в часи невизначеності»
Знаний український лектор Валерій Пекар озвучив тезу про те, що світ увійшов у смугу фундаментальної невизначеності. Але це зовсім не означає, що ми не маємо будувати плани.
Антидот
Підтримую думку про те, що можна адаптувати плани під ситуацію. А ще — розвивати адаптивність та резильєнтність.
🕷️ Страх
«Мені треба звернутися по допомогу»
«Мені соромно», «Та мені відмовлять!», «Я не зможу віддячити» — часто думають люди, які хочуть звернутися по допомогу, але сумніваються, чи це доречно. Одного разу я детально розбирала кейс «Хто пірне за тобою?»
У 2022 році на чемпіонаті світу із синхронного плавання в Будапешті американка Аніта Альварес несподівано почала тонути. Але через те, що це був одиночний виступ, ніхто не зрозумів, що щось іде не так, припускаючи, імовірно, що це елемент виступу. Єдиний, хто помітив щось незвичайне, була її тренерка Андреа Фуентес, яка просто в одязі пірнула рятувати свою підопічну. Аніта була непритомна, і якби Андреа не помітила, що щось не так, то спортсменка втопилася б. Але Андреа знала Аніту. Вона шукала її очима, швидко помітила, що вона надто довго перебуває під водою, тому стрибнула у воду, не замислюючись.
Подумайте, хто ті люди, які настільки добре знають вас, що шукатимуть вас очима і пірнуть, щоб витягти на поверхню? Хто ті люди, які б зробили це заради вас? Чи є вони поряд? Думаю, вони точно є. А чи може хтось розраховувати на вас: що ви будете саме тією людиною, яка пірне, щоб урятувати? Скільки нас потрібно, щоб підтримати всіх, коли вони всі вийдуть з бою і будуть плавати в цих бурхливих водах, які ми називаємо життям.
Антидот
Думаємо про найближче оточення і виокремлюємо людей, «які точно пірнуть за мною у бурхливі води». І пам’ятаємо про «Формулу любові»: ми любимо себе за те добро, яке робимо людям. Так само і вони. Тож не бійтеся приймати допомогу. Люди, які вам допомогли, ставляться до вас краще.
