Завершився 2020 рік. Чим він запам’ятається в українській освіті?
Найперше — пандемією коронавірусу. Вона відкрила (чи закрила?) нові можливості для молодих людей здобувати освіту в принципово інший спосіб, використовуючи дистанційне та змішане навчання. По-друге, одіссеєю призначення Сергія Шкарлета на посаду міністра освіти і науки України та його подальшими заявами. Це вже для тих, хто любить мелодрами органів державного управління. Нарешті, затвердженням Державного стандарту базової середньої освіти, Професійного стандарту педагога.
Та якщо говорити про стратегії, тут справи не завжди видимі. Чи бачить освітня система України світло в кінці тунелю, що називається реформа? Видається, що вона, ніби міфічний Тантал, для якого ось-ось тут, зовсім неподалік, вода і їжа, але напитися-наїстися не можна. Танталові муки стають своєрідним індикатором готовності освітньої системи до змін.
1
Отже, мука перша — Нова українська школа. У 2017 році на конкурсній основі відібрали 200 класів (по 4 заклади загальної середньої освіти з області та м. Києва) для пілотування її ідей. Себто, учні, що були в першому класі Нової української школи у 2017 році, у 2021 році завершать початкову школу. І у 2021/2022 навчальному році перейдуть у 5-й клас. І…? За якими освітніми та навчальними програмами вони повинні навчатися? Які підручники вони отримають? Чи будуть готові педагоги базової загальної середньої освіти до реалізації ідей НУШ у п’ятих класах? У МОН на це мовчать. Реформа Нової української школи, не здолавши і половини шляху, забуксувала в консерватизмі освітньої системи. І йдеться не про конкретних посадових осіб, хоча від них, безумовно, багато залежить, а про функціонування системи в цілому. Адже ефективність демократичної інституції, що реалізує державну політику в будь-якій галузі, визначається її системною діяльністю і не пов’язується з політичної кон’юнктурою. На жаль, педагогічна спільнота ніяк не реагує на мовчання МОН щодо подальшої долі реформи НУШ. Ніхто — ні педколективи пілотних шкіл, ні їхні адміністрації, ні громадські організації чи прогресивні педагоги не висловлюються з цього приводу.
2
Мука друга — пролонгована. У червні 2020 року МОН опублікувало Дорожню карту імплементації Державного стандарту базової середньої освіти (проєкт). У ній на «Моделювання навчальної діяльності» відводиться період з вересня 2020 по лютий 2021 року. Сюди входить і розробка освітньої програми у вигляді варіантів типових освітніх планів та каталогів модельних навчальних програм для базової середньої освіти (5–9-ті класи), і створення пробних модельних навчальних програм та відповідних матеріалів, і експертиза та зведення модельних навчальних програм. Саме на цьому розділі реалізуються наступні — «Розроблення системи оцінювання компетентностей, набутих на рівні базової середньої освіти», «Пілотування проєктного впровадження», «Підвищення кваліфікації педагогів». Отже, реалізація Дорожньої карти для 200 пілотних початкових класів та їхній досвід впровадження НУШ нівелюють, а тому ми ризикуємо провалити пілотування 5-го класу у 2021/2022 навчальному році.
3
Мука третя. 1 січня 2021 року набрав чинності Санітарний регламент для закладів загальної середньої освіти. Це детально виписані норми, що дають змогу, на думку розробників, якісно організовувати освітній процес у школі. Але вони забувають просту річ: будівлі, до яких ці норми мають бути застосовані, зведені максимум на початку двохтисячних років. Чи МОН проводило бодай побіжний аналіз, наскільки реальним є впровадження норми, наприклад, щодо відстані від передньої стіни класного приміщення до першої парти. Дотримуватися цих вимог у значній кількості шкіл практично неможливо, а відповідальність лягає на директора. Тому буде два варіанти розв’язання проблеми. Перший — увідповіднити до Санітарного регламенту кількість учнів у класі: наприклад, із класу на 30 учнів забрати 10–12, бо їх забагато на площу приміщення. Що робити із «залишком учнів» у класі? Або відкривати нові школи, або вводити навчання у дві зміни. Другий варіант: органи, що контролюють, будуть штрафувати директора, а той вирішуватиме цю проблему індивідуально. Приблизно так було і є з нормами протипожежної безпеки у школах.
4
Мука четверта. У жовтні 2020 року ЗМІ багато писали про ТОП-10 навичок, необхідних людям до 2025 року. Перелік навичок укладають на Всесвітньому економічному форумі. Якщо Україна на практиці, а не декларативно, реалізує реформу Нової української школи, то слід проаналізувати навчальні програми і побачити, як у них реалізуються ці ТОП-10 навичок.
5
Мука п’ята — партнерство Академії педагогічних наук із МОН. Можна тільки припустити, що у 2021 році у державному бюджеті для АПН недостатньо фінансування, тому МОН «дружно» підставляє їй плече. Перша установа — отримує, досліджує, аналізує, порівнює дані у своїй сфері діяльності. Тож МОН мало би бути замовником, а АПН — виконавцем. МОН мало б оприлюднити документ, який визначає ті проблеми освіти, які мають дослідити в АПН у 2021 році. Як приклад, короткий список проблем, які можна було б дослідити:
- наскільки діти засвоюють програмний матеріал;
- як впливають норми Санітарного регламенту на успішність учнів;
- чи готова і вмотивована дитина здобувати середню освіту;
- чи навчальна програма середньої освіти готує учнів до життя.
Через консерватизм АПН не усвідомлює рівня співпраці, не має алгоритмів взаємодії з МОН, не отримує конкретних замовлень від державного органу.
Як відповісти на головні освітні виклики у 2021 році?
Щоб знайти шляхи вирішення, потрібно розуміти дві категорії — процес та зміст. Процес — це діалог між МОН та педагогічною громадськістю. Зміст — реформування освітнього процесу в загальній середній школі відповідно до Нової української школи. На сьогодні в такому діалозі встановився статус-кво: жодна зі сторін не намагається комунікувати щодо змісту. Невже всіх влаштовує наявний стан речей? Для конструктивної комунікації сторони мають озвучити свої позиції стосовно засадничих питань. Тобто і МОН, і педагогічна спільнота повинні роз’яснити свою позицію. МОН має чітко заявити: «Продовження пілотування НУШ у 200 класах (100 шкіл) у 5-му класі у 2021/2022 навчальному році відбуватиметься/не відбуватиметься, тому що…» Для батьків учнів пілотних класів: «Ваші діти будуть здобувати повну загальну середню освіту 11/12 років». Пілотні школи можуть пропонувати: «Ми хочемо/не хочемо продовжувати пілотування у 5-му класі у 2021/2022 навчальному році, реалізуючи підходи Нової української школи. Але для цього нам необхідно…» Лише тоді можна запропонувати наступні кроки щодо узгодження дій. Це як гра в шахи: на кожен хід МОН має бути відповідь педагогічної спільноти.
Згадуючи «новий курс» Франкліна Делано Рузвельта у 1930-х роках, гадаю, МОН варто було б запозичити його політику відкритості. Він регулярно звертався до суспільства по радіо. Освіта заслуговує на те, щоб регулярна програма на центральному телебаченні була присвячена реалізації реформи. Це міг би бути суспільний майданчик пошуку точок дотику між державою, педагогічною спільнотою, батьками та учнівством.
