Зараз найкращий час, щоб підготуватися до святкування Дня святого Миколая та Нового року 2022 у школі. Знаємо, що ви шукаєте цікаві вірші до свят, тож разом із креативною вчителькою Лідією Насоновою вже мчимо вам на допомогу! Обрали легкі для запам’ятовування поезії, що сподобаються дітям і покращать настрій усім. А ще підготували лайфхаки, як вчити вірші правильно, без примусу і з задоволенням.
Чи модно вчити й читати вірші у сучасній школі?
— Чи ще популярні вірші в еру гаджетів? Так. Поезія вчить нас відчувати себе та інших, виступати на публіці, розвиває образне мислення. Але закохувати дітей у світ поезії треба поступово, за допомогою цікавих методів і активностей і дозовано, — розповідає Лідія Насонова. — Серед моїх учнів, наприклад, дуже популярний формат «поетичного свята»:
- дайте дітям самостійно обрати текст для вивчення;
- запропонуйте щось сучасне й поза програмою;
- створіть атмосферу свободи;
- запропонуйте дітям обрати формат виконання вірша — не лише перед дошкою, а сидячи на парті, підвіконні, у коридорі;
- кожен виступ — перформанс. Підкажіть юним читцям поезії принести реквізит, який допоможе глибше розкрити суть вірша — від грона калини до чарівної палички, іграшки, малюнка з написом. Під час декламування вірша учень чи учениця може використати не лише реквізит, а й декорацію, дати певну роль однокласникам-помічникам. Інакше кажучи, створити мінівиставу;
- попросіть учнів уявити, що кожен із них — актор. «Ви не просто декламуєте, а виступаєте на сцені перед глядачами! А наш клас перетворюється на театр просто зараз!» А оскільки ваші учні — актори, маєте зробити перед виступом коротку артикуляційну розминку. Приклади шукайте в YouTube — їх багато.
Що робити, якщо дитина скаржиться, що їй важко запам’ятати вірш?
— Головне — не тиснути. Адже якщо творче завдання перетворюється на сум зі сльозами — діла з того не буде. Запропонуйте дитині розбити вірш на кілька частин і виписати на листочок слова, які римуються в кожному чотиривірші. Це може бути веселе заняття:) Коли запам’ятали римовані слова — можна вивчити цілу строфу. Не потрібно вчити вірш після того, як всі уроки зроблено — це тільки роздратує дитину. Вчіть поезію дорогою до школи, коли гуляєте чи купуєте продукти в магазині.
Вірші на День святого Миколая 2021
Для дошкільнят і учнів початкових класів
«День подарунків»
Коли святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл, гуде.
Там дітвора чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять.
Бо добре знають діти,
Що ні сніжний танок,
Ані мороз, ні вітер
Не спинять їх санок.
На санчатах – дарунки!
Ах, як багато їх!
Для Славка, для Одарки,
Для всіх! Для всіх! Для всіх!
поезія Романа Завадовича
«Добрий святий Миколай»
Прийшла в гості нічка-чаклунка
І сон сколихала над вушком.
Святий Миколай подарунки
Тихенько поклав під подушку
Знаю тебе, добре знаю
Щедрий святий Миколаю,
Чекає тебе зимова пора.
Жде з нетерпінням уся дітвора.
Приніс ти цукерки в торбинці,
Та іграшки дуже гарненькі.
Я вдячний тобі за гостинці,
Для мене ти — ніби, рідненький.
«Через поле, через гай»
Через поле, через гай
Йде до діток Миколай.
У білесенькій торбинці
Він для всіх несе гостинці.
«Червоніють снігурі»
Червоніють снігурі
На снігу під липою.
Йде в кожусі Миколай,
Аж сніжок порипує.
Зупинився у дворі,
Розв’язав торбинку,
Нашій бабі сніговій
Пов’язав хустинку
Вірші на День святого Миколая 2021
Для учнів середньої школи
«Доброму Миколаю»
На віконце хукаю,
Шибку протираю:
Чи до мене прийдеш ти,
Добрий Миколаю?
На Землі великій
Діточок багато –
Чи знайдеш ти стежечку
До моєї хати?
Я не найслухняніший
І не завжди чемний –
Може, сподіваюся
На прихід даремно…
А проте чекатиму,
Хоч і сон змагає.
Вірю, що знайдеш мене,
Добрий Миколаю.
поезія Оксани Кротюк
«Хто був чемний, той радій»
В небі метушня і рух –
Янголята працю мають:
От, одні несуть кожух
Для Святого Миколая.
Інші лагодять санчата,
Навантажують дарунки,
Світять край шляху зірки
Шлють на землю поцілунки.
Сів у сани Миколай
В митрі й теплих рукавицях:
«Янголику, поганяй,
Щоб на землю не спізниться!»
Сріблом сяє з неба путь,
Мигають зірки, мов іскри,
Коні вихром так женуть –
Ще скоріше шлеться вістка…
Дітвора ж гуде, мов рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто нечемний був, хай плаче!
Народна пісня «Ой, хто, хто Миколая любить»
Ой, хто, хто Миколая любить
Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто, хто Миколаю служить,
Тому святий Миколай
На всякий час помага.
Ой, хто, хто к йому прибуває,
На поміч собі призиває,
Ой, хто, хто живе в його дворі, —
Миколай на землі й на морі
Сохраняє од напасти —
Святий Миколай!
Жартівливі примовки до Дня святого Миколая
Промовляють дівчата:
Ой то хлопці – пустуни,
Цілий рік збиткують.
А під свято Миколая
трішечки працюють.
Промовляють хлопці:
А дівчата-небожата
Люблять лиш хвалитись.
Одна одну обмовляють
Бо не вміють битись.
Промовляють дівчата:
Наші хлопці – ледацюги,
Не вміють робити,
Тільки хочуть біля печі
Свої боки гріти!
Промовляють хлопці:
А дівчата цілий рік
Мелють язиками,
А щоб мамі стать на поміч,
То того не знають.
Де ходить святий Миколай
Ми зібралися у школі
В нашім гарнім добрім колі
В нашій радісній родині
Бо велике свято нині.
У грудні, в гарну тиху ніч
Зорі, як мільйони свіч,
Що світять вниз, на рідний край,
Де ходить Святий Миколай.
Коли Святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл гуде.
В Канаді сніг, морозна лють
А у Флориді сонце сяє.
Та тут і там людоньки ждуть
Святого гостя, Миколая
«Лист до Миколая у віршах»
Святий Миколаю!
Я на тебе чекаю!
Може, знати б ти хотів,
Що собі бажаю
На Різдво в дарунок?
Навантажуй клунок.
Перш за все хотіла б лялю,
Найпишнішу в світі кралю.
Потім зайчика м’якого –
Сам вже вибери якого.
Ще хотіла б я коня,
Ще також хотіла б качку,
Гуску, котика й собачку,
Та не справжніх, тільки цяцьку,
Щоб не їли забагацько.
Принеси цікаву книжку
Про кота, або про мишку,
Про таких, як я, дівчаток,
І з малюнком на початок.
Ще б хотіла черевички
Гарну блузку, дві спіднички,
На голівку – синю стрічку,
А найбільш – малу сестричку.
Щоб її я доглядала,
По годинах годувала
І у возику возила,
І ходить маленьку вчила.
Вірші на Новий рік 2022
Для молодшої школи
«Снігуронька»
Я снігуронька маленька,
Народилася в сніжку,
Вишивала мені ненька
Зіроньки на кожушку.
Мій дідусь приніс дарунки,
Його звати Дід Мороз,
В нього є цукерки в клунку,
І яскравий pop-it, і лего-хмарочос.
Він моргне веселим оком
І зайчисько піде скоком,
І ялинка-золотинка
Закружляє ненароком.
Прийде з лісу вовчик сірий,
Під ялинку зайчик — скік!
Будуть з нами разом звірі
Зустрічати Новий рік!
«Зима»
Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці —
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.
поезія Наталії Забілої
«Ялинку прикрашати час»
За вікном сніжку багато,
Рік Новий іде до нас
І ялинку запашисту
Прикрашати нам вже час!
Подивіться на красуню
В неї одяг не простий:
Зверху донизу по гілках
Ллється дощик золотий!
Тут і кульки, і горіхи,
І ліхтарики для втіхи.
Та чомусь вони, малята,
Не горять на наше свято.
Тож скажімо: раз, два, три,
Ти, ялиночка, гори!
поезія Юлії Турчиної
«Новорічна пригода»
В нашу хату зайшов уночі
Дід Мороз із мішком на плечі
І говорить: “Із темних дібров
Я до вас дуже довго ішов…”
А мене бере сумнів чогось:
Хто насправді оцей Дід Мороз?
Може, він не із темних дібров?
А з бюро добрих послуг прийшов?
Дід Мороз ці думки відгадав,
Та ні слова мені не сказав.
Він лише мені руку потис —
І я інеєм білим обріс!
поезія Анатолія Качана
«У бабусі-холодусі»
У бабусі-холодусі
Усміх сяє на лиці,
Ходить в теплому кожусі,
З дивним пензликом в руці.
Раз мазок і два мазок –
На вікні цвіте бузок,
А на другім – сад казковий
Біля місяця-підкови.
А на третім – срібний дім,
Іній світиться у нім.
Всі дивились, дивувались,
Хто художник – здогадались.
Дід Мороз хвалив бабусю
Чарівницю-холодусю,
З нею в танці закружляв,
З Новим роком привітав.
«Дід Мороз ялинку ніс»
Через гори, через ліс
Дід Мороз ялинку ніс.
Намагався не трусити,
Щоб голки не розгубити.
І яка ж вона чудова –
Уся сяє та блищить!
У гірляндах кольорових
Серед залу в нас стоїть!
Хай же рік новий приносить
Все, що бажане всіма,
Те, що кожен з нас попросить,
Те, чого іще й нема!
І Снігуронька маленька
Закружляла серед всіх –
Щастям сповниться серденько,
Залунає срібний сміх!
«Літачок»
Серед неба й зірочок
Поспішає літачок.
За штурвалом Новий рік
Починає часу лік.
Ми старий рік проводжаємо,
Пам’ятати нас бажаємо.
Закінчив він свій політ –
Облетів усенький світ!
Новий рік приніс сніги,
Все прикрасив навкруги.
З ним підемо крок за кроком
Всіх вітати з Новим роком!
Гарна нічка-новорічка!
Найчудовіша в зимі!
Новорічка-чарівничка…
Поміркуйте-но самі:
На ялинках ця чаклунка
скрізь запалює зірки
і найкращі подарунки
нам кладе під подушки.
О дванадцятій годині
похитнеться стрілка – скік!
І ми всі зі мить єдину
Підростемо на цілий рік
Вірші на Новий рік 2022
Для середньої школи та старших класів
***
Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…
поезія Ліни Костенко
«Зимонька-зима»
Ой, летять, летять сніжинки
На будинки, на ялинки,
На дороги, на поля –
Біла-біла вся земля!
Сніг лапатий, сніговій…
Здрастуй, свято – Рік Новий!
Вийшов Дід Мороз з хатинки,
Зупинивсь біля ялинки,
Нас чекає на сніжку
В срібно—білім кожушку.
У вогнях ялинка сяє,
А Снігуронька співає:
– Люба зимонько—зима!
Веселіш, як ти, нема!
«Здрастуй, Новий рік!»
Білий сніг летить у простір.
Золотих листків нема.
Це до нас прийшла у гості
молода, як цвіт, зима.
– З Новим роком! З Новим роком! –
Дід Мороз, привітним оком
підморгнувши дітворі,
став з ялинкою у дворі.
З подарунками торбину
перекинув через спину.
Здрастуй, криго синіх рік!
Здрастуй, свято Новий рік!
Білий сніг летить, як пух,
на ялинку, на кожух,
на обличчя, на чоло,
щоб нам радісно було!
***
Сидить пряля та й пряде —
сніг іде — іде — іде —
нитка рветься де-не-де —
а вона пряде й пряде.
Вже напряла хуртовин
на шапки для верховин —
на сувої полотна —
на завіску для вікна,
на хустину й укривало —
мало — мало — мало — мало —
сніг іде — іде — іде —
а вона пряде й пряде…
поезія Ліни Костенко
***
Лягла зима, і білі солов’ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.
Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,
Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов’ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.
Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам’ять наша – мак в колисці
поезія Миколи Вінграновського
«Вередливі хмари»
В білій-білій білоті заметілить заметіль.
Всі замети замете, а на ранок – щось не те!
Де замети? Ой! Нема…
Порозтанула зима, розтеклася між калюжі.
Не хвилюйтесь, любі друзі.
Хмарка ось і хмарка ген, є у них ще цілий день,
снігу встигнуть натрусити. Тільки – треба попросити…
поезія Івана Андрусяка
«Сніг»
І вже коли ти спиш, починається сніг.
Прийшовши з ночі,
виявившись із нічого,
з чорного шепоту,
з горизонту нічного,
з повітрь усіх,
із розламів усіх.
Коли ти спиш, він рухається з передмість,
рухається між дерев,
падає над стежками,
над цегляними брамами,
над ганками й хідниками,
над кожним із перехресть,
над кожним з обійсть,
над кожною з колій,
над кожним із бездоріж,
над школами,
над вокзалами,
над мостами,
падає до безкінечності,
падає до нестями.
Коли нічого немає.
Коли ти спиш.
Над кожним із вікон,
над кожною із осель,
падає над крамницями,
падає над дворами,
засипаючи русла,
огортаючись прапорами,
влітаючи до підвалів,
сягаючи стель.
Над кожним із пустищ,
над кожною з новобудов,
над кожною із веранд,
над кожною із віконниць.
Пробираючись вглиб.
Рухаючись від околиць.
Сніг входить до міста так,
як під шкіру входить любов.
Глибоко.
До крові.
До сухожиль.
До темних місць,
з яких починається подих.
Солодко, наче втома, наче наркотик.
Гостро, наче впевненість, наче біль.
Уздовж нервів,
ніби уздовж рік.
На дні легень, мовби на дні копалень,
свідченням всіх майбутніх
безсонь і запалень,
свідченням всіх зупинок
і всіх доріг,
свідченням всіх перевтілень,
які постають,
свідченням всіх початків
і всіх повернень,
ламка, мов березень,
зріла, неначе серпень,
любов підіймається тілом,
як гріта ртуть.
Прогріваючи горлом
промерзле скло.
Над усіма алеями,
над домами.
Коли ти спиш,
коли нічого немає.
Коли немає навіть того,
що завжди було.
…Тримай це відчуття
солоду й гіркоти,
відчуття пекла,
що в пальцях тобі запеклося,
коли торкаєшся її одягу і волосся,
коли простягаєш їй руку,
виводячи з темноти.
Це вона всотується в хребта високу пітьму.
Це вона чередами жене
золоті заметілі.
Радій цій чорній любові у власному тілі.
Не дивлячись ні на що.
Всупереч усьому
поезія Сергія Жадана
