Наприкінці липня МОН презентувало комплексну політику «Школа офлайн». Її мета — повернути до безпечного очного навчання 300 тисяч дітей у регіонах, де це можливо. Для шкіл на тимчасово окупованих територіях держава має намір створити умови для якісної дистанційної освіти. Коли почнуть запроваджувати зміни? Чи правда, що українські школи на ТОТ просто закриють? Що буде з учителями-ВПО? І головне: як навчатимуться діти з вересня 2024 року? На ці запитання відповідає проєктна менеджерка «Школи офлайн» Надія Кузьмичова.
Який нині юридичний статус наказу № 850, що збурив стільки запитань?
Наказ № 850 у тій редакції, яка отримала публічне розголошення, зараз повернувся в Мін’юст на доопрацювання. Окрім доопрацювання цього наказу, розроблені окремі зміни до інших наказів МОН, зокрема про дистанційну освіту, індивідуальну освіту, перезарахування тощо. Розголос в інформаційному просторі отримали якраз ті пункти які, регулюються змінами до чинних нормативно-правових актів. Наразі ці проєкти від МОН проходять процедуру погодження, і ми не очікуємо кардинальних змістових змін. «Школа офлайн» — це концептуальна рамка політики, і зміни в ній можуть стосуватися процедур впровадження, а не самого бачення.
В офіційній комунікації МОН ідеться про поступове впровадження політики «Школа офлайн». Коли розпочнуться зміни? Як навчатимуться діти з вересня 2024 року?
Повноцінне впровадження почнеться з вересня 2025 року. Проте очікуємо, що накази будуть підписані в серпні 2024 року, щоб створити нормативне підґрунтя впровадження цих змін. Насправді частина областей уже втілюють окремі інструменти цієї політики. Цей рік важливий як перехідний пілотний етап. Проте якщо область не готова і не спроможна втілювати зміни вже цього вересня, це не буде порушенням. Школи можуть працювати так, як звикли, усвідомлюючи, що з наступного вересня вони вже зобов’язані впроваджувати ці зміни.
Уявімо зараз тисячі дітей та батьків з-поміж ВПО, тисячі вчителів ВПО, які протягом двох років працювали онлайн. Що буде з ними з вересня цього року?
Ці вчителі та діти можуть і далі працювати в дистанційному форматі. Обов’язку перейти в школу за місцем проживання з вересня цього року ще немає. Проте можливість така вже буде. Ми наполягаємо на тому, що дистанційна освіта не замінить очну, тим паче в тому варіанті, в якому вона існує в сучасних українських школах. А от із вересня 2025 року батьки будуть зобов’язані перевести дитину в школу за місцем проживання. Але навіть у такому разі у дитини залишається право вчитися дистанційно, якщо за місцем проживання у школі, наприклад, немає вільних місць або школа не обладнана укриттям. Є цілий перелік таких умов, за яких право на дистанційне навчання може бути реалізоване.
Чи правда, що спонукою перевести дитину в школу за місцем проживання є прив’язка до виплат ВПО?
Така прив’язка до виплат — це постанова Міністерства соціальної політики, МОН не має стосунку до цієї постанови.
Примітка Освіторія.Медіа: Ірина Верещук, віцепрем’єр міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на брифінгу в Миколаєві запевнила, що родини ВПО, діти яких продовжать навчання онлайн з вересня цього року не будуть позбавлені виплат.
Що таке «педагогічний патронаж» та скільки годин навчання передбачає цей формат здобуття освіти?
Педагогічний патронаж — не нове поняття. Досі було 5 категорій дітей, які мали право на цю форму освіти. До повномасштабного вторгнення найчастіше патронаж застосовували, коли, наприклад, у малій сільській громаді не набирався певний клас. То дітей цього віку переводили на патронаж. Із ними вчитель окремо відпрацьовував навчальний план. Зараз ми додаємо шосту категорію дітей, які мають право на педагогічний патронаж, і це якраз діти, що проживають на ТОТ. Що це означає для дитини і вчителя? За вчителем закріплюється дитина, вчитель складає для неї індивідуальний навчальний план і графік. Звісно, для дітей на ТОТ навчання відбуватиметься онлайн. Але суттєва відмінність у тому, що вчителю нараховується навантаження за кожну закріплену на патронажі дитину. Патронаж — дуже дороге рішення, адже оплачується кожна дитина. У дитини та вчителя є індивідуальний щотижневий план занять, за яким вони працюють. Для початкової школи це 5 годин на одного учня, для середньої — 8 годин, для старшої — 12 годин на одну дитину.
У чому переваги цього дорогого рішення? І чи достатньо цих годин для повноцінного опанування програми?
Може здатися, що це мало годин, але не забувайте — це індивідуальна робота. У середній та старшій школі ці години віддають у першу чергу для опанування навчальних планів за предметами інваріантної складової. З погляду вчительства: якщо у вчителя є 10 учнів на патронажі і вони, наприклад, у середній школі, то це вже 80 годин навантаження. Ставка вчителя — 18 годин, відповідно ці 10 дітей — це 4,5 ставки, які розподіляться між учителями різних предметів. Саме тому це дороге рішення, бо менша кількість дітей формує більшу кількість вчительських ставок. Проте це значно вища якість освіти для дітей, ніж онлайн, який існує досі. Коли ми говоримо, що дитина з ТОТ навчається в українському дистанційному класі, маємо чесно відповісти на питання: скільки дітей на ТОТ не ходять в окупаційні школи? А ми чудово знаємо, як ворог моніторить це і впливає на батьків через позбавлення прав та виховні табори. І вважати, що десятки тисяч українських дітей виходять онлайн на навчання о 8:30 ранку, не можна. Тобто, ці діти просто «є у списках» у дистанційному класі, у кращому разі виходять на урок, коли можуть. У гіршому — учитель витрачає свій неоплачуваний додатковий час на перевірку їхніх завдань, які батьки потай скинули у Viber. Тому інструмент патронажу — це про адекватну пропозицію, яку українська освіта може зробити дитині на ТОТ: якісно навчатися в українській школі, за індивідуальним планом та графіком зі своїм українським учителем. Ми заохочуємо впроваджувати цей інструмент уже з вересня цього року: тестуйте, давайте подивимося, як він працюватиме в реаліях різних областей.
Хто має підготувати індивідуальний навчальний план? Вочевидь, програма має бути скороченою для такої форми навчання?
Директор школи розподіляє навантаження, вчитель готує індивідуальний план. МОН як рекомендацію має приклад такого потижневого плану, можна за аналогією розробити свій для кожної дитини.
Що таке «кадровий резерв учителів»? Що відбуватиметься з учителями, які нині є ВПО і працюють з дітьми лише онлайн?
Не обов’язково з такими вчителями щось відбуватиметься. Адже якщо застосувати всі норми та інструменти політики одночасно, то справді певна кількість дітей перейдуть в офлайн, і вчителі втратять свої навантаження. Але педагогічний патронаж компенсує ставки, які вивільняться. Ми робили таке моделювання і виявили: найбільше ставок втратила б Донецька область через те, що в них мало дітей на тимчасово окупованій території. Херсонська, Луганська і Запорізька області (це області, де окуповано понад 10 % території) у разі одночасного застосування політик не втрачають учителів. Бо навантаження компенсується дітьми з ТОТ. Тому неправильно казати, що ми позбавляємо дітей з ТОТ доступу до української освіти і втрачаємо тисячі вчителів із професії. Справді, є потенційний ризик, що якась частина вчителів залишиться без навантаження. І от для них пропонуємо кадровий резерв. Цей інструмент передбачає, що людина отримує середню заробітну плату протягом усього періоду перебування в резерві. Проте її обов’язком стає проходити навчання для роботи на деокупованих територіях. У чому різниця між простоєм і кадровим резервом? На простої вчитель отримує 2/3 окладу, а це, у кращому разі, 50 % зарплати. Тоді як середня зарплата враховує надбавки, тому вчитель у кадровому резерві отримуватиме більше, ніж на простої.
У мережі називають цифру у 10 тисяч учителів, які потенційно можуть опинитися в резерві. Як прокоментуєте цю цифру?
Маю припущення, що ця цифра виникла, бо хтось рахував, застосовуючи тільки одну політику. У нас немає очікувань, що з вересня 2024 року буде шквал заявок у кадровий резерв. За нашим моделюванням ідеться далеко не про тисячі вчителів. Але якщо таких педагогів на осінь 2025 року буде 100 чи 500, ми хочемо мати робочий апробований інструмент для них.
Які пріоритети «Школи офлайн» на прифронтових областях?
Прифронтові області в нас дуже неоднорідні. У фокусі нашої уваги — побудова й облаштування укриттів там, де безпекова ситуація це дозволяє. МОН за участі профільних фахівців затвердило методику оцінки ризиків, з урахуванням даних РНБО по прильотах, влучаннях, падіннях. Тож тепер ми розуміємо ризик для кожного закладу. Наприклад, у Харківській області є громади, де нічого не можна робити і треба евакуювати людей. А є громади на прифронтових територіях, які за рівнем ризику не відрізняються від громад центральної України. Тож там ремонтуємо, будуємо і облаштовуємо укриття. Іншими словами, створюємо умови для виходу дітей в офлайн. Що це означає? Наприклад, місто Лозова в Харківській області: зараз діти можуть навчатися там лише дистанційно. Тепер у Лозовій буде три школи з укриттями. Відповідно, батьки мають вибір: або й надалі вчити дитину онлайн, або віддати в школу, де діти навчатимуться одразу в укритті з оздобленими класами, відповідною вентиляцією. Ніхто не примушує батьків обирати між безпекою та соціалізацією. Це про можливість вибору для батьків як навчати дитину. Ще раз хочу наголосити: усі ці зміни та інструменти, якщо застосувати їх комплексно, підвищать якість освіти українських дітей.
Додаткову інформацію щодо політики «Школа офлайн» знайдете на офіційному сайті. Запитання щодо реалізації політики можна поставити у Google-формі або телефонуючи на гарячу лінію 1545.
