Як зміняться університети з появою Нацагентства із забезпечення якості вищої освіти
У лютому цього року Кабінет міністрів призначив Сергія Квіта головою Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Як працюватиме НАЗЯВО і що зміниться у вищій освіті, Сергій Квіт розповів викладачам під час Кампусу з критичного мислення, організованого спільнотою «Вище».
Що таке НАЗЯВО?
Ідея агентства виникла у 2012 році. То були важкі часи правління Януковича і Табачника. У той час ми думали, як захистити університети від свавілля міністерства, тому не прописали належним чином процедуру виборів членів агентства. Тож, коли у 2015 році була перша спроба створити інституцію, я сам зупинив цей процес: не визнав результатів виборів, бо вважав, що вони були корумповані. Провести прозорі вибори до агентства вдалося лише минулого року, і до них ми залучили міжнародну комісію.
Ідею інституції ми запозичили з британських прикладів. Але українське агентство має свої особливості: в Європі це може бути просто неурядова організація. В Україні НАЗЯВО отримуватиме державні кошти.
Чим займатиметься НАЗЯВО?
Перш за все, НАЗЯВО здійснюватиме акредитацію освітніх програм університетів. Раніше університет отримував ліцензію на спеціальність. У 2015 році Міністерство освіти скоротило кількість спеціальностей і галузей. Та навіть після цього, у порівнянні з європейськими та американськими, українські університети мають утричі більше навчальних курсів. Це спадок радянської системи освіти. Радянська влада дивилася на викладача, як на людину, яка має працювати в аудиторії і постійно щось розповідати студентам. Час на наукові дослідження, міжнародні конференції і публікації не передбачався.
Внаслідок укрупнення навчальних курсів, ми зменшили навантаження на викладача. Тож кількість предметів зменшилася, але самі курси стали довшими. Університети тепер можуть створювати власні освітні програми — це можливість показати свою унікальність. Це буде не лише проявом академічної, а й економічної автономії університету. Процедура акредитації таких програм буде максимально прозора — жодних можливостей для неформальних стосунків університету й агентства.
Ми хочемо скасувати всі паперові стосунки. Я колись бачив, як наша колега, яка відповідала за акредитацію одного з університетів, привезла звідти дві кравчучки папок документів. Це виглядало страшно, коли вона тягнула їх коридором. Такого не повинно бути. Ми створимо онлайн-ресурс, де кожен університет зможе зареєструватися і завантажити потрібні документи про програму. Університет нестиме відповідальність за всю інформацію, подану до розгляду агентства. Експерти вивчатимуть цю інформацію і їхатимуть в університет, уже знаючи про програму. Університет, що матиме певну кількість освітніх програм, акредитованих на відмінно, отримає право самостійно акредитовувати власні програми. Таким чином, ми будемо спонукати університети рухатися від хорошого до ще кращого.
Як НАЗЯВО протидіятиме плагіату?
Я розіслав своїм іноземним колегам анкету з одним запитанням: «Що робити з плагіатом в Україні?» Мій німецький колега, професор правничих наук, відповів найжорсткіше. Він написав, що плагіат — подвійний злочин: по-перше, це обман, по-друге, ця людина користується перевагами свого звання і посади. Тож плагіат треба карати. Інші колеги були не такі однозначні. Чи брати до уваги радянський період часу? Тоді було менше плагіату, але гуманітарні науки були суцільно псевдонауками, бо лише цитували класиків марксизму-ленінізму. У 1990-х роках почався вал плагіату і псевдонауки. А вперше поняття академічного плагіату в законодавстві з’являється у 2014 році.
Більшість юристів зараз сходяться на тому, що якщо ми будемо позбавляти когось звань, то наші опоненти виграватимуть у судах. Донині в таких справах суд не брав до уваги освітнє законодавство, а керувався законом про інтелектуальну власність. Покарання в такому разі настає тоді, коли можна довести матеріальну шкоду. В академічному плагіаті довести матеріальну шкоду майже неможливо. Проте зараз ми маємо Статут НАЗЯВО, затверджений Урядом. Цей документ більш вагомий у суді. Моя позиція така: якщо людина претендує на посаду і зазначає, що є кандидатом чи доктором наук, але є плагіатором, її треба позбавляти звання. І терміну давності в таких питаннях не має бути. Якщо людина має у своїй біографії псевдонауку з радянських часів, але не зазначає про це в документах, ми не повинні її хапати і карати.
Протидіяти плагіату НАЗЯВО також буде через акредитацію спецрад із захисту дисертацій. Ми маємо поступово перейти до одноразових спецрад — на кожен захист збирається рада фахівців конкретно на тему дисертації. Агентство може припиняти діяльність спецрад, які допускають захисти робіт із плагіатом. Коли академічна спільнота побачить, що правила змінилися, такі речі, як псевдонаука і плагіат, відійдуть у минуле.
