Понад два роки повномасштабного вторгнення — це понад два роки освітніх втрат для дітей по всій Україні. За даними МОН, 900 тисяч школярів навчаються повністю дистанційно, ще 930 тисяч — у змішаному форматі. Багато хто з молодших школярів ніколи не ходив до школи, не знає, як це — слухати вчителя не через екран, працювати в команді, гратися з однокласниками та, зрештою, вчитися будувати соціальні зв’язки. Саме тому створення програм з подолання освітніх втрат, або кетчапів, — одне з основних завдань, що стоять перед освітянами нині. Анастасія Онатій, керівниця відділу освітніх програм та аналітики Благодійного фонду savED, у своїй колонці пише про концепцію та програми надолуження від savED.
Анастасія Онатій, керівниця відділу освітніх програм та аналітики Благодійного фонду savED
Через брак державної підтримки кетчапами нині займаються громадські організації та благодійні фонди, учителі та батьки. Усі, кому не байдуже майбутнє української освіти, а отже і майбутнє України.
Ми в savED розробили власну програму подолання освітніх втрат. Завдяки підтримці Європейського Союзу за нею навчаються школярі у громадах Харківщини (Мерефа та Дергачі), Миколаївщини (Новогригорівка) та Чернігівщини (Ріпки, Городня). Пілотну програму проходять 45 груп учнів 5-х, 7-х та 10-х класів. Її викладають місцеві вчителі за підтримки наших методистів.
Наша концепція кетчапів — створення цілісних офлайн-курсів з кожного предмета. У такий спосіб ми одночасно підтримуємо вчителів та учнів. Учителі отримують повний методичний супровід, готовий пакет матеріалів та оплату за проведення додаткових занять. Учні — можливість покращити свої знання та зменшити «соціальні» втрати на, без перебільшення, цікавезних уроках.
Як побудована програма?
Курс з кожного предмета складається з вхідного тестування (воно визначає, наскільки дитині потрібен курс), 24 уроків та вихідного тестування, на якому ми перевіряємо результати навчання. Учні працюють у групах по 12 осіб протягом трьох місяців.
Програма з кожного предмета містить два компоненти: академічний та соціоемоційний. Академічний — вивчення ключових тем з кожного шкільного курсу. Такі теми відбираємо за кількома критеріями:
- тема є базовою для засвоєння інших, складніших тем (наприклад, відмінки в українській мові, додавання в математиці тощо);
- тема є проблемною для багатьох учнів (наприклад, за результатами вхідного тестування такою проблемою виявилось вдумливе читання мікротекстів з української мови);
- тема є важливою для життя, але до її вивчення учні більше не повертатимуться в наступних класах (наприклад, розуміння відсотків потрібне для величезної кількості інших предметів у різних класах).
Щоб діти засвоювали матеріал максимально ефективно та швидко, і при цьому їм було цікаво, ми використовуємо такі прийоми:
- мікронавчання: маленькі порції інформації + зміна діяльності кожні 5–7 хвилин (подивились відео — записали — послухали — попрацювали в парі тощо);
- чергувальність: одну велику тему подаємо мікроблоками в межах уроку / іншої теми / кількох уроків;
- інтервальність: постійно повертаємося до повторення вивчених тем;
- практичність: використовуємо життєві ситуації та матеріал «навколо».
Наведемо приклад прийому чергувальності. У програмі з української мови для 7-го класу діти отримують базові знання про голосні та приголосні. І саме тут доречно згадати про написання слів з ненаголошеними в коренях. Тобто крім основної теми, зачепити додаткову — наскрізну, пропрацювання якої потребує частішого повернення.
У наведеному нижче фрагменті програми видно, що наскрізною темою є головне й залежне слово в словосполученні. Ми тренуємося ставити запитання, а це знадобиться для вивчення синтаксису у 8-му класі.
Завдання на кожному нашому уроці — прикладні, щоб учні одразу розуміли, для чого потрібні ці знання та де їх можна застосувати. Наприклад, нещодавно на математиці діти рахували кількість калорій у сніданку, а на уроках англійської дивились фільми мовою оригіналу. До речі, фільми обирали самі учні.
Важливим є також соціоемоційний компонент програми. Адже освітні втрати — це не лише про предметні знання. Це також про те, що через війну та дистанційне навчання діти не вміють працювати в команді, домовлятися між собою, контролювати власні емоції. Не мають соціальних навичок — а їхню важливість у дорослому житті складно переоцінити.
Саме тому кожне заняття програми з подолання освітніх втрат включає ігри, руханки, спільні активності, роботу в парах і групах, проєкти. На уроках ми бігаємо, стрибаємо, малюємо, співаємо, танцюємо, обіймаємося, граємося з м’ячем. Учителі підтримують: «Це ж не класичний урок — значить, можна ☺».
Як та де проходять уроки?
Кожен урок з надолуження освітніх втрат триває 60 хвилин. 45 з них учні працюють над академічним компонентом, а 15 — над соціоемоційним. Через ігри та руханки діти також засвоюють матеріал із профільних предметів. Наприклад, на уроках з української грають у «крокодила» — показують першу літеру свого імені та вивчають алфавіт.
Уроки з надолуження освітніх втрат проходять в освітніх центрах, які ми створили раніше. Це затишні кімнати, де є все для комфортного навчання та дозвілля: нові меблі, ноутбуки, проєктори, сучасна бібліотека та настільні ігри. Окрім того, багато центрів обладнані одразу в укриттях. Дітям не потрібно нікуди бігти під час повітряної тривоги, урок не переривається.
Хто створює наші програми з надолуження?
У команді savED є автори освітніх програм, підручників та посібників, тренери, професійні тестологи, вчителі з багаторічною практикою. Це потужні фахівці у своїх предметах, які знають, як вибудовувати програми, проводити освітні вимірювання і підтримувати вчителів. Вони готують необхідний пакет матеріалів до уроків і тримають контакт з учителями 24/7.
Команда savED
Анастасія Онатій — кандидатка філологічних наук, авторка підручників з української мови для 5–7-х класів НУШ.
Ольга Питюр — учителька української мови та літератури, тренерка Освіторії, авторка підручників і посібників.
Тарас Ткачук — кандидат філологічних наук, автор підручників з української мови для 5–7-х класів НУШ, експерт Українського центру оцінювання якості освіти, понад 20 років досвіду роботи вчителем.
Ірина Унгурян — кандидатка філологічних наук, завідувачка кафедри педагогіки, психології та теорії управління освітою Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області, тренерка НУШ, учасниця робочої групи розроблення Державних стандартів, авторка модельних програм.
Наталя Голоднюк — учителька англійської мови, фіналістка Global Teacher Prize Ukraine, тренерка British Council.
Антоніна Макаревич — кандидатка історичних наук, учителька історії та громадянської освіти, авторка підручників і посібників НУШ.
Ігор Клочко — учитель-методист, автор підручників і посібників з математики, автор модельної програми з математики для 5–6-х класів.
Іванна Біляй — кандидатка педагогічних наук, учителька математики, тренерка Освіторії, екзаменаторка Київського центру оцінювання якості освіти.
Ми у savED називаємо цих фахівців методистами — через зв’язок зі словом «методика». Методисти готують конструктор завдань із кожного предмета — набір матеріалів до певної теми (тексти, приклади, вправи, ігри, відео, аудіо). Учителі можуть обирати з цього конструктора завдання, які найбільш доречні для конкретної групи учнів, та пропонувати власні.
Наприклад, в одній із громад на заняття з надолуження освітніх втрат ходить група з 12 хлопців. Учитель обирає для них завдання з контентом за інтересами — техніка, програмки, спорт. Так само можна адаптувати завдання відповідно до рівня групи та результатів діагностики — ключовий набір тем залишається обов’язковим для всіх, але рівень занурення в окремі підтеми може відрізнятися.
Як діти та вчителі реагують на програму?
Із самого старту програми ми почали отримувати відгуки. Учителі писали: «Ми не розуміємо, що відбувається! Учні не ходять на шкільні уроки, але приходять на уроки з надолуження», «Діти, що не потрапили в програму, просять їх долучити», «Ми не очікували такого, але деякі учні вимагають додати їх до груп з усіх предметів».
Ми дуже зраділи таким відгукам і запитали учнів, що їм найбільше подобається в уроках. Виявилося, що це:
- відсутність оцінювання: діагностичне тестування не сприймається як контрольна чи самостійна. Ми пояснюємо, що це просто замір, і він нічого не означає;
- відсутність домашніх завдань;
- цікаві форми роботи: квести, інтерактивні завдання, «вирізання-малювання», опрацювання пісень, відео, подкастів;
- спілкування з однолітками.
Ми також збираємо відгуки вчителів, що беруть участь у програмі. Найчастіше отримуємо вдячність за те, що зекономили їхній час на добір матеріалів до уроків, та підтримуємо їх із впровадженням нових практик. Навіть після закінчення програми у них залишаться нові знання та матеріали.
Робота над удосконаленням програми не закінчується ніколи. Для кожної наступної групи ми враховуємо досвід попередньої та щось змінюємо. І щиро сподіваємося, що зрештою зробимо продукт, який за найкоротший час допоможе тисячам школярів почуватися впевненіше на уроках і в житті.
