Про що варто поговорити з дитиною заздалегідь, щоб урятувати їй життя

Трагедія в Керчі знову нагадує: розслаблятися щодо безпеки не можна, навіть коли дитина перебуває у школі. Ми зібрали поради експертів, про що варто поговорити із сином чи донькою, щоб в екстремальних умовах вони були готові максимально подбати про себе.

Чого навчити дитину

Не хочеться про це думати, але школяр має знати, що робити під час теракту, нападу дорослого чи однолітка так само, як що робити під час стихійних лих.

  • Біжи геть! Не намагайся дізнатися більше, не йди на звук пострілів чи вибуху, не геройствуй, адже це не бойовик, а життя. Здавалося б, це очевидно. Але більшість підлітків нехтують цим правилом. На відео з Керчі видно, як на вулиці учні, зачувши постріли, ішли ближче до коледжу, звідки вони лунали.

  • Якщо небезпека поруч, але нападник тебе не бачить — біжи, пригинайся, а не ціпеній. Подолай пасивність. Чимало людей стоять у повний зріст і ніби чекають. Мозок відмовляється вірити: постріли здаються звуками машин, людина зі зброєю — кіно знімають, розіграш, щось хоче продемонструвати, тощо. Важливі перші секунди. Чимало тяжкопоранених розповідали, що постраждали, бо їм здалося: якщо сприйняти все всерйоз і бігти, над ними будуть сміятися. А коли впевнилися, тікати вже було пізно.

  • Клич тих, хто поруч. Але далі — не вмовляй, не тягни за собою. Треба бігти та ховатися, незалежно від того, що роблять інші.
  • Вивчи заздалегідь план школи, куди тікати і де ховатися, на кожному поверсі.
  • Якщо це 1–2-й поверх, стрибай з вікна.
  • Якщо доведеться ховатися, краще забарикадуватися в кабінеті, перекрити вхід столом чи іншими важкими меблями. Тримайся після цього якомога далі від дверей та ймовірного шляху куль.
  • Якщо озброєний нападник поруч, навпаки, не біжи, не ховайся, не сперечайся, замри, бо з більшою імовірністю вистрілять по тому, хто рухається та розмовляє. Скрики, плач, різкі рухи можуть стати пусковим гачком. Якщо навіть поруч стіл, не ховайся під нього, краще біжи, бо зазвичай саме понизу стріляють.
  • Завжди будь пильним, якщо незнайомець прийшов до школи, якщо здається, що в знайомого чи незнайомця психічні розлади або людина «під кайфом». Не довіряйся людині, яка цікавиться небезпечними речами (маніяками, вбивствами, терактами). Хай це жарт або поза, краще перестрахуватися, ніж бути захопленим зненацька.

Як бути на зв’язку

  • Якщо йдеться про дитину, а не підлітка, варто постійно знати її місце перебування. Може стати в пригоді мобільний телефон з GPS-трекером. Просіть, щоб учень вимикав його лише на час уроку, а не зранку до кінця занять, на великій перерві телефонував чи відправляв стандартну смс «Все ок».
  • Домовтеся про кодове слово з двох-трьох літер. Якщо щось трапиться, син чи донька мають надіслати його. Не треба обирати «SOS» чи «поможи», адже це може розлютити агресора, якщо йому вдасться відібрати телефон. Хай це виглядає як випадково натиснені літери чи цифри.
  • Можна придбати смарт-годинник. Мобілки нападник може відібрати або пильнувати, щоб ними не користувалися. А годинник зовні не відрізняється від звичайного. Окрім GPS, там є тривожна кнопка, яку дитина може непомітно натиснути — і піде сигнал про допомогу. У сучасних моделях вмонтовано навіть прилад прослуховування для батьків. Достатньо надіслати сигнал — і ви чуєте все, що говорять поруч з дитиною.
  • Якщо у школі є камери відеоспостереження і дозволено переглядати записи, час від часу користуйтеся цією нагодою. Звісно, дбати про зйомку мають вчителі, але траплялося, що саме пильні батьки помічали підозрілого незнайомця на відео або дивну поведінку одного зі школярів, і це рятувало решту.

А як у них

У США діє організація ALICE (абревіатура розшифровується як «тривога-ізоляція-повідомлення-протистояння-евакуація»), яка навчає школярів з 1-го по останній клас як поводитися під час нападу. Але громадськість занепокоєна тим, що третина шкіл відмовляється від таких тренінгів.

Директори мотивують це тим, що бояться створити паранояльну атмосферу, їх непокоїть частина, де вчать давати фізичну відсіч озброєній людині. Та представники ALICE переконані: це не більш протиприродно, ніж дотримуватися правил дорожнього руху. Адже ми робимо це, щоб не потрапити під автомобіль, а не думаємо постійно про наїзди та автокатастрофи. Правила дорожнього руху — частина повсякденного життя, як і пильність щодо небезпечних людей.

Поділитися цією статтею