Тему війни під час навчання обходити неможливо. До того ж — категорично не варто цього робити. Адже тепер це частина нашого життя. Саме тому варто знати, що можна і не можна розповідати дітям про війну. А ще — у чому полягає мистецтво підтримки і як уникнути помилок. Експертні поради ми занотовували з вебінару координаторки у Unique School Яни Хіжінської «Ефективне онлайн-навчання в умовах війни».
Розмова про війну: що варто і не варто казати?
Уникати тему війни на уроках абсолютно не варто. Це частина нашої реальності. На якому б етапі зараз ви не були у шкільній програмі — це має стати складовою ваших уроків. Отож, якими саме принципами керуватися?
- Пояснюйте згідно з віком. Давайте прямі та чіткі відповіді на запитання, не «прикрашайте» їх. Наприклад, що ми будемо робити із тисячами ворожих танків на нашій території? Відповідь: наші захисників знищать їх ось такою зброєю. На гарбуз вони не перетворяться.
- Говоріть правду. Якщо ми щось не кажемо дітям — вони обов’язково це дофантазують. Зберігайте позитивну риторику (Ми переможемо!), але не обіцяйте, якщо не впевнені (але будуть втрати і певні труднощі).
- Вчіться правильно підтримувати. Прийміть негативні емоції дитини і вчіться з ними працювати. Розповідайте про базові потреби людини, і чому ніхто не має їх порушувати.
Як правильно підтримати учнів?
Для цього варто виокремити, як виглядає підтримка. Підтримка — це фрази: «Я тебе чую/розумію/приймаю», «Я визнаю твої почуття/складну ситуацію», «Я готова бути з тобою поруч».
Не є підтримкою заперечення почуттів: «Все не так погано! І взагалі ти в безпеці!».
Щоб створити якісне безпечне середовище для дітей, скористайтеся цими ефективними кроками:
- Допоможіть дитині прожити почуття, не знецінюйте їх. Проявляйте співчуття. Дайте дитині право на її почуття та емоції, підкажіть, що чуєте її. У цьому допоможуть такі слова: «Я повністю розділяю твої емоції/співчуваю/розумію твій біль» або «Мені дуже шкода, що це сталося».
- Менше логіки — більше емпатії. Для проживання емоцій необхідний час, тому не треба радити дитині одразу шукати вище благо у стресовій ситуації. На цьому етапі не варто радити вчитись ставитися до всього спокійно і випромінювати світло та любов.
- Не використовуйте заклик до сили. Для дитячої психіки слова «тримайся» та «зберись» можуть дати зворотний ефект.
- Не підсилюйте проблему. Уникайте фраз «Який жах!» або «Боже, а якими будуть наслідки!»
- Запитайте, ЯК ви можете допомогти. Якщо ви до кінця не впевнені, яку лінію поведінки обрати, то запитайте: «Як я можу тебе підтримати?» та «Що я можу для тебе зробити?». Це прості, але ефективні фрази.
- Цікавтеся першими. Навіть якщо дитина не говорить про свої переживання, то варто запитати про її почуття.
- Не бійтеся повторюватися. Ці кроки можна повторювати неодноразово і утворити чарівне коло. Слухайте, співчувайте, не заперечуйте, повторюйте та переказуйте.
