Ми неодноразово писали про професійне вигорання вчителів. На жаль, це явище досить поширене. А під час війни часу на себе в усіх нас стало значно менше. Як перевірити свій емоційний стан? Які ознаки є небезпечними та як педагогам подолати вигорання? Переклали для вас фаховий матеріал доктора Кевіна Лейхтмана, професора Florida Atlantic University та педагога.
Десятиліттями дослідники шукали способи виміряти вигорання. І хоча деякі методи стали досить популярними (зокрема інвентаризація вигорання Маслача), усі вони зазнають критики. Багато хто стверджує, що стан вигорання не можна легко діагностувати, що й робить результати таких тестів сумнівними. А брак ясності результатів своєю чергою ускладнює пошук рішень працівникам, які вигоріли.
Тут на допомогу приходить шкала вигорання Лейхтмана. Вона орієнтована саме на вчителів. І хоча кожен окремий випадок професійного вигорання має різні причини, відмінності в симптомах і різні пороги, є помітні тенденції. Ці тенденції можуть допомогти вчителям зрозуміти, наскільки вони виснажені і що повинні зробити негайно, щоб подолати цю стадію вигорання.
Перший рівень. Запал і збентеження
Запал у професії може призвести до вигорання. Адже складно вигоріти в чомусь, до чого тобі байдуже. Запал до викладання веде до створення зобов’язань, що заохочує вас працювати більше та брати на себе більше завдань. Саме так починається цикл вигорання. Цьому рівню притаманні такі показники:
- низьке почуття власної ефективності (я недостатньо хороший);
- негативні стратегії вирішення проблем (залежності, шкідливі звички);
- обмежені хобі та інтереси поза роботою.
Якщо ви спостерігаєте в себе ці ознаки, то саме час застосувати проактивні механізми вирішення проблем.
Другий рівень. Збентеження та цинізм
У той час як перший рівень змішаний із запалом та іншими позитивними почуттями, на другому рівні ви вже явно відчуваєте виснаження. У цей момент ви починаєте брати на себе непосильний тягар роботи і «виливаєте душу» своїм учням. А замість очікуваних результатів (підвищення зарплати, зменшення навантаження та паперової роботи, позитивних результатів у навчанні учнів) помічаєте, що на вас перекладають ще більше роботи та обов’язків. Саме в цей момент ви починаєте ставитися до професії цинічно. А ще:
- відчуваєте високий рівень стресу;
- швидко роздратовуєтеся (на роботі та вдома);
- приносите додому роботу, але не виконуєте її;
- відчуваєте, що ніколи не залишається часу на друзів чи родину;
- відчуваєте провину через недостатній вклад в учнів.
Якщо ви на другому рівні, то гарною ідеєю може стати пошук наставника або ментора, який допоможе вам керувати своїми обов’язками та зменшити почуття стресу й цинізму. І хоча в Україні культура менторства не така популярна, розуміння, як його знайти і з ним взаємодіяти, є неоціненним. Це може бути колега із більшим, аніж у вас досвідом, або хтось зі схожими викликами в минулому. Ви навіть можете не проживати в одному місті. Такого ментора можна знайти як через знайомих, так і в соцмережах. Головне, щоб особистість та досвід людини вам відгукувалися. А сама людина мала можливість хоча б раз на тиждень приділяти вам час.
Третій рівень. Цинізм та початок вигорання
Третій рівень починається, коли ваш цинізм до професії досяг максимуму. Ви можете відчувати, що бути хорошим учителем неможливо. На цьому етапі у вас може з’явитися відчуття, що у стані освіти винні всі і все. Ви продовжуєте брати на себе надто багато завдань і перенапружуватися в школі, але без відчуття, що це щось змінить. Цинізм і виснаження цього кроку можуть наздогнати вас поза роботою, вплинувши на стосунки та час із близькими людьми. Цей рівень має такі показники:
- ізоляція (на роботі та поза нею);
- почуття параної (здається, що кожна шкільна політика, програма спрямована на те, щоб зачепити вас і ускладнити ваш навчальний план);
- постійне відчуття, що шкільні цілі та ваші цілі не будуть досягнуті;
- відмова від підвищення кваліфікації.
Коли ви досягнете цього етапу, дві стратегії можуть створити позитивний значущий вплив. Розвантаження графіка та підтримка психічного здоров’я поза робочим місцем є ефективними способами пом’якшити наслідки цього рівня вигорання.
Четвертий рівень. Повне вигорання
На цій стадії вигорання поширилося на все ваше життя, кидаючи виклик вашому особистому самопочуттю та вашим професійним цілям. Четвертий рівень — це чистий режим виживання, який спонукає вчителів покинути клас (або перейти до іншої школи) чи копати глибше та відновлювати свою початкову пристрасть до викладання.
Ось ознаки четвертого рівня:
- почуття виснаження щодня (включаючи відпустку та літо);
- різке збільшення кількості днів непрацездатності/психічних захворювань;
- відсутність оптимізму щодо кар’єри та особистого життя;
- погіршення фізичного здоров’я (застуда/грип, захворювання, пов’язані зі стресом, госпіталізація).
На четвертому рівні надію ще не втрачено, але життєво важливо вжити заходів до того, як ваше здоров’я ще більше погіршиться. На цьому етапі визначення пріоритетів і пошук мети покращать ваш стан.
Де б ви не були на цій шкалі, спробуйте застосувати позитивні стратегії вирішення проблем, щоб захистити своє здоров’я та кар’єру.
