Оцінювання в різних країнах інколи настільки різниться, що може здивувати. Окрім балів або літер, вчителям доводиться додавати коефіцієнти, геометричні фігури. Утім, досвід іноземних колег може наштовхнути на цікаві ідеї або спростити рутину, особливо коли триває впровадження нових підходів до оцінювання. Які завдання дають британські педагоги, щоб перевірити групи результатів? Як розробляють власні критерії оцінювання вчителі із США? Зібрали різноманітний закордонний досвід оцінювання, що стане в пригоді українським педагогам.
🇵🇱
Польща: оцінки мають різну вагу
Чи рідкісною є практика, коли вчителям доводиться позначати оцінки різними групами, класифікувати, робити додаткові примітки до кожної? Ні, це досить поширено.
Приміром, у Польщі кожна оцінка має… свою вагу. Тут шестибальне оцінювання, де є п’ять ступенів володіння предметом та одиниця, що позначає відсутність знань та навичок з певної теми. Прагнення відокремити результати учнів у різних видах діяльності спонукало школи ввести коефіцієнти, які тут називають вагою оцінок. Це спеціальна позначка, яка ставиться над оцінкою.
Найменше цінується усна відповідь школяра, адже вона демонструє лише його знання. Практичні завдання, тренувальні вправи мають уже вагу 2. А контрольні та підсумкові тести потягнуть аж на вагу 3.
Проєктну роботу теж можуть прирівняти за значущістю до перевірок. Утім, коефіцієнти можуть бути дещо іншими в конкретному закладі освіти. Адже лише частково те, як оцінювати учнів, визначає Міністерство освіти (скоріше нагадує, яким видам шкільної діяльності учнів слід надавати пріоритет). Власне, вагу вводить кожен заклад освіти окремо. Це ухвалюється шкільною радою та закріплюється в статуті школи.
Як це виглядає на практиці? Уявімо, що учень отримав дві двійки, п’ятірку та четвірку. Якби йшлося про оцінки однакової ваги, середнім арифметичним було б:
(2+2+5+4):4 = 3,25.
Після округлення вийде 3 — така кількість балів у Польщі ще називається «достатні знання». І це не той результат, яким варто пишатися.
Але подивимося на позначки. Виявляється, у двійок вага 1, адже це були невдалі відповіді (ми б сказали «поточні оцінки»). У п’ятірки вага 2, адже це виконання тренувальної вправи. А четвірка за проєктну діяльність важить 3. Маємо вже таке:
(2х1+2х1+5х2 + 4х3) : 7 = 3,7.
Тобто середнє арифметичне вже буде 4. Назва такої кількості балів у Польщі «добре», і це цілком пристойний результат.
Також цікаво:
🇯🇵
Японія: фігури, квіти та відсотки
У початковій школі оцінки не виставляють. Натомість обводять колами правильні, а трикутниками неправильні відповіді. А головний орієнтир для маленьких японців — це квітка, яку малює педагог на їхніх роботах. Це не для краси чи розваги, і малювати вчителю доводиться досить точно. Розмір квітки залежить від шкільних успіхів дитини, а довжина її пелюсток — від витрачених зусиль, старання, яке оцінив учитель. Окрім цього, педагоги мінімум тричі на рік видають батькам вербальне оцінювання: документ, у якому описано, які наскрізні вміння та на якому рівні здобула дитина.
Учні середніх та старших класів регулярно проходять тестування, а інколи ще й письмові іспити, за які отримують від 1 до 100%. Оцінка залежить від відсотка правильних та якісних відповідей. Окрім оцінок учнів, виводять ще й середню оцінку класу. Вона грає важливу роль у конкуренції класів, у тому, яке місце він посяде в шкільній ієрархії. Трапляється, старші класи з повагою ставляться до тих, хто молодше, але їхній клас має стабільно високу загальнокласну оцінку. Японські педагоги вважають, що так учні відчувають свою відповідальність та свій вклад у життя колективу. Їхні знання й навички стають не особистою справою, а надбанням класу. Така мотивація дуже незвична для європейських школярів, але на японських діє ефективно.
Окрім цієї роботи, учителям доводиться брати участь ще й у складанні загальношкільних рейтингів. Раз на місяць або семестр (залежить від школи) зводять разом середні бали всіх учнів школи. Усі знають, у кого найкраща, а в кого найгірша шкільна успішність. Звісно, цей момент суперечить дитиноцентричному підходу в європейських школах.
Також цікаво:
🇺🇸
США: мистецтво оцінювання
А як щодо країн, в яких методики оцінювання нагадують сучасні українські? У США чимало шкіл дотримуються критеріального оцінювання, що дуже наближене до оцінювання за групами результатів. Great Schools Partnership (у перекладі «партнерство великих шкіл») — це асоціація американських педагогів, яка допомагає школам формулювати критерії оцінювання за результатами (критеріальне оцінювання), розробляти завдання та контрольні на кожен з них. Тут вважають, що все це — справжнє мистецтво, яке забезпечує половину мотивації учнів.
Навчання, засноване на компетенції, належить до систем оцінювання, які базуються на демонстрації учнями на практиці того, що вони засвоїли. У державних школах зазвичай використовують державні стандарти навчання для визначення академічних очікувань і компетенцій у певному курсі, предметній області або рівні класу (хоча також можуть використовуватися інші набори стандартів, включаючи стандарти, розроблені округами та школами). Загальна мета такого навчання — переконатися, що учні набувають компетенцій, які вважаються необхідними для успіху в школі, вищій освіті, кар’єрі та дорослому житті. Якщо учні не відповідають очікуваним стандартам навчання, вони, як правило, отримують додаткові інструкції, час практики та академічну підтримку. Отже, школи мають розробити критерії оцінювання, а вчителі мають оцінювати окремо кожну з компетенцій.
Американських вчителів навчають, що є чотири ознаки ефективних критеріїв оцінки. Вони:
- формулюють чіткий прогрес навчання. На цьому етапі вчителів застерігають прописувати критерії найвищого рівня так, щоб це дорівнювало досконалості або 100% досягненню. Адже мають бути учні, яким під силу цей рівень;
- описують якість роботи студента на кожному рівні успішності. Критерії не мають містити кількість або частоту, швидкість виконання, адже не це є показником якості. Також описи мають бути конкретними, без слів «чудово», «добре» тощо;
- демонструють, що можуть робити учні на кожному рівні успішності. Там не має бути формулювань з небажаними результатами навчання, тим паче від першої особи. Наприклад: «Я не можу зробити…»;
- можуть бути застосовані до різноманітних навчальних програм і продуктів. Занадто вузькими вважаються критерії, що застосовуються лише до конкретних уроків, розділів, проєктів або завдань (наприклад, «Я можу написати звіт, у якому оцінюю фактори ризику шкідливих звичок»).
Прогрес учня можна висловити в одному реченні, яке поширюється, коли йдеться про вищі рівні, або в якому змінюється присудок.
Наприклад, оцінюється міжгалузева навичка розв’язання проблем у початковій школі:
Початковий рівень: «Я можу визначити із запропонованих можливе розв’язання проблеми».
Середній рівень: «Я можу визначити розв’язання проблеми на основі зібраних даних».
Достатній рівень: «Я можу створити дієве рішення, яке розв’язує цю проблему, використовуючи зібрані дані».
Високий рівень: «Я можу створити різноманітні дієві розв’язання проблеми, використовуючи зібрані дані».
Результати з рідної мови в базовій школі: «Напишіть есей, який послідовно розкриває вашу думку та відповідає аудиторії».
Початковий рівень: «Я можу включити різні ідеї та аргументи в текст».
Середній рівень: «Я можу застосовувати шаблонну послідовність аргументів, що доводять мою думку».
Достатній рівень: «Я можу самостійно розробити чіткий і послідовний розвиток ідей, використовуючи аргументи, хоча б невеликий набір вставних слів та риторичних фігур».
Високий рівень: «Я можу створити складну послідовність ідей, використовуючи різноманітний набір вставних слів та риторичних фігур, а також наблизити текст до моєї аудиторії».
Хоча українські школи застосовують критерії, які введено до груп результатів з предмета, така коротка підказка допомагає зорієнтуватися вчителю.
Також цікаво:
🇬🇧
Велика Британія: щоденна підготовка до іспитів
У країні є палкі прихильники та опоненти цієї системи, але хай там як змалечку учнів готують до тестування та інших форм перевірки знань. Діти знають, за що саме отримують оцінку. Групи результатів (ГР) — це настільки притаманно, що, певно, британці й не знають, як інакше.
Пам’ятаєте, тест для дорослих іноземців на перевірку знання англійської мови IELTS?
Там чотири розділи, що перевіряють вміння:
- говорити,
- сприймати текст на слух (аудіювання),
- читати
- писати.
І саме такі групи результатів перевіряють у школі в мовній галузі. До слова, майже такі саме вони й в українській базовій школі.
Говорить та сприймає текст на слух = ГР 1 Усно взаємодіє (до слова, у старих підручниках завдання на перевірку цієї ГР позначені як розвиток мовлення). З початкових класів юних британців привчають до завдань, завдяки яким вони можуть продемонструвати, як гарно (чи ні) вміють говорити рідною мовою. Це традиційні (і такі саме, як нині пропонує МОН українським учителям) форми перевірки:
- участь у дискусії (підтримка діалогу);
- усний твір (розповідь на задану тему, на проблемні питання);
- усний переказ.
В українській мові ГР1 передбачає також аудіювання. Тож доречними будуть такі завдання, як усні відповіді на запитання за змістом почутого тексту. Цей формат легко й корисно урізноманітнювати:
- текст читає вчитель;
- аудіозапис, де текст читає диктор;
- аудіозапис з багатоголосним начитуванням акторами;
- відео, в якому йде закадровий текст;
- відео, в якому інформацію треба дістати з діалогів.
Пише = ГР 3 Письмово взаємодіє
Форми перевірки:
- письмові відповіді;
- переписування онлайн між учителем та учнями або завдання на кшталт «допиши репліки в діалозі», заверши речення, доповни висловлювання;
- есей;
- письмовий переказ.
Усвідомлено читає = ГР 2 Працює з текстом
Форми перевірки:
- усні або письмові відповіді на запитання різної складності за прочитаним текстом;
- запитання на розуміння багатозначності слів, прислів’їв;
- складання плану до тексту;
- узгодження та аналіз інформації, отриманої з двох текстів;
- аналіз інформації, отриманої з тексту та інфографіки;
- переставлення речень так, щоб вийшов текст.
До слова, ось тут у нас є матеріал, з якого можна взяти завдання для перевірки ГР2.
Особливою в Україні є ГР 4 «Досліджує мовлення», яка передбачає застосування на практиці теорії з мови. Більшість тренувальних завдань з підручників попередніх років є завданнями, які можна використовувати для перевірки цієї ГР. Скажімо, вміння робити фонетичний аналіз, розбирати слова за будовою, морфологічний розбір слова, синтаксичний розбір речення тощо.
У Великій Британії ця інформація була основною до вивчення років 50 тому, а зараз її обсяг значно зменшився. Дослідницькі навички прищеплюють тим, хто вступив після початкової школи до граматичної середньої школи. Решта отримує мінімум інформації, яка необхідна, щоб грамотно писати.
Як розподіляють час на перевірку британські педагоги
Чимало українських учителів нині мають питання стосовно того, як часто перевіряти різні ГР, як встигнути це зробити для кожного учня, як багато часу витратити на перевірки. Як поєднати все це з вивченням наступної теми? Ось, наприклад, як діагностують різні навички учнів британські педагоги, доки діти опановують лексикологію.
А. Усне мовлення
Найперше планують перевірку говоріння, адже на те, щоб кожен учень міг виконати усне завдання, йде чимало часу. Тож колеги пропонують пограти в детективів, тобто усно описати однокласника із застосуванням синонімів.
1. Педагог розміщує в класі чи розсилає на гаджети таблички синонімів (для опису очей, губ, волосся тощо), а також шаблони фраз (Впадає в око… Мені подобається його… Її очі виглядають…). Це найнижчий рівень успішного надбання навички (в Україні — середній, 4–6 балів). На початку уроку проводять цю вправу усно як тренування, по 3–4 охочих. Усі мають спробувати сили. Ті, хто не може виконати вправу, перебуває на початковому рівні. Хто впорався, як мінімум, має середній рівень, що занотовує вчитель.
2. За місяць допоміжні матеріали прибирають. Усі учні 5–10 хвилин працюють у парах над завданням: хто згадає якомога більше синонімів. Розповіді учні записують на гаджети як аудіо та скидають вчителю. Переможці в парі отримують умовне заохочення: наклейку, емодзі, цукерку тощо. Учитель відзначає собі всіх, хто впорався (тобто має вже достатній рівень по-нашому).
3. Гра «Вгадай за описом, про кого з класу йдеться» (проводять на одному чи двох уроках). Умова: кожного вислуховують до кінця. Завдання: підібрати оригінальні синоніми та порівняння. Якщо в учня немає зв’язної розповіді, вона закоротка, вжито мало синонімів, учень не може претендувати на достатній рівень. Якщо все задовільно, але підібрати оригінальні описи не вдалося, дитина ще не досягла високого рівня.
В. Усвідомлене читання
Учні виконують одну-дві діагностичні роботи на 15 хв. Або можна поділити клас на три групи, кожна з яких отримає лише одне завдання на 5 хв, а наступного разу завдання міняють. Ось приклади вправ.
- Знайдіть у тексті антоніми (на середній рівень).
- Складіть з речень про омоніми науково-популярний текст (на середній рівень).
- Прочитайте словникові визначення слів «мишка», «вірус», «хмарина», «тека» тощо. Що їх об’єднує? Як змінилося значення за 20 років? (на достатній рівень).
- У тексті, де в кожному реченні вжито слово «дитина», використайте контекстуальні синоніми, аби позбутися повторів (на достатній рівень).
- Знайдіть недоречне вживання синонімів та замініть їх (на високий рівень).
- За поданим лексичним значенням назвіть слова та перепишіть у формі словникових статей (на високий рівень).
С. Письмо
Учні пишуть мініесей з використанням синонімів, антонімів, омонімів тощо. Ті, хто може претендувати на високий рівень, за бажання отримують завдання із зірочкою: написати казку про роль синонімів, антонімів, омонімів.
Пофантазуємо: у наших умовах вчителю довелося б ще перевіряти ГР4. Тож можна додати 1–2 діагностичні роботи, в яких є завдання різного рівня складності з лексикології. Скажімо, в 5-му класі, коли починають вивчати лексикологію, на середній рівень можуть бути завдання на кшталт: «Дібрати з варіантів синоніми», антоніми тощо. «Записати в одну колонку однозначні слова, в іншу — багатозначні».
На достатній рівень: поєднання терміну (синонім, антонім, омонім, паронім, багатозначні слова) та визначення. Поєднання прикладів та назв груп слів. Встановлення відповідності між словами іншомовного походження та українськими відповідниками.
На високий рівень (з елементами креативності): «Вставити в речення пропущене слово, для чого треба підібрати вдалий синонім з варіантів». «Знайти приклади, аби пояснити, що таке переносне значення». «Згадати або скласти загадку з антонімами».
Ось так перевірка сформованих навичок відбувається постійно, цілий рік, так би мовити, у фоновому режимі та не займає багато часу.
