Що таке edutainment — коли «розважальна» функція в освіті поєднана з навчальною? Як вчителям іти в ногу з часом та бути на одній хвилі з дітьми? Що потрібно педагогу, аби стати рольовою моделлю для сучасного покоління? Найцікавіші тези дискусії «Освіта як шоу-бізнес» з 27-го Львівського міжнародного Book Forum з експертами «Освіторії». Вела розмову координаторка тренінгового центру «Освіторії» Наталія Каташинська.
Edutainment чи «ігри на уроці»: вчимося розрізняти
Освіта має зацікавлювати, мотивувати, захоплювати. Вона має стати чимось, чим ти гориш. Але як допомогти «загорітися» дітям? Використати щось дуже близьке для них, наприклад, гру. Саме тому сучасні вчителі полюбляють гейміфікувати уроки.
З другого боку, блискуче засвоєння знань не залежить від кількості розважальних моментів в освітньому процесі. Навіть якщо ви навчаєте дуже маленьку дитину. Нейронаука доводить: діти з легкістю вчать нові мови з 3 до 5 років. Ця навичка розвивається до 8 років. Цікаво й те, що з 3 і до 8 років ділянка мозку, яка відповідає за вивчення мови — це та сама ділянка, яка відповідає за розвиток глибокої моторики.
Виходить, вивчати іноземну мову для дитини — все одно що вивчати нові рухи. Тільки замість рухів — смислові моделі. А після 8 років за вивчення іноземних мов відповідатиме зовсім інша ділянка мозку.
Це все підводить нас до розуміння: будь-яка розвага в навчанні має відповідати принципам: з ким ми спілкуємося? Про що ми спілкуємося? Де ми спілкуємося? За яких умов відбувається спілкування? Яка мета цього спілкування?
Тож залучаючи розваги до навчального процесу, маєте бути певні на 100 %, що ваша учнівська аудиторія потребує цього тут і зараз для відпрацювання освітнього моменту. Розвага в освіті має працювати на конкретну мету. Якщо ви гейміфікуєте урок для досягнення цілі, для цього існує окремий термін — edutainment: гра в освіті.
Вчителі жартують: «Щоб зацікавлювати дітей, ми маємо бути трохи шоуменами, трохи телеведучими й ще трішки аніматорами, як у турецьких готелях». Це добрий жарт. Але не робіть шоу заради шоу, гру заради гри на уроці, любі колеги! Головне — якість освітнього продукту, який ми даємо дітям.
Вивчайте тренди, щоб бути на одній хвилі з дітьми
Раніше було трендовим обговорювати книги та історії, сидячи в темряві біля вогнища, влаштовувати тематичні квартирники. Але зараз динаміка світу перемістилась в онлайн та соцмережі.
Найпопулярніший тренд останніх років для шкільної молоді — TikTok. Це короткі відео до 60 секунд, в яких користувачі знаходять найвигадливіші способи презентувати себе, розсмішити аудиторію, поставити короткий кумедний танець. Без жартів — для вчителів відкрита величезна ніша в цій соцмережі. Звісно, 60 секунд недостатньо для запам’ятовування серйозної теми, але для формату брейнстормінга, тизера чи «реклами» теми наступного уроку, рефлексії від учнів після вивчення теми, елементу «домашки» — це ідеальний варіант.
Читання в стилі edutainment? Легко! Є інструменти
Дослідження PISA засмутило нас даними, що кожен третій старшокласник в Україні не досяг базового рівня читацької грамотності. Але в якийсь момент дитина чи підліток бере до рук «ту саму» книгу і приходить осяяння: «Як же це класно!» Отож, наша мета — шукати інструменти, які допоможуть дітям відчути осяяння про зв’язок книг з емоцією «Вау, як класно».
Перекиньте місток між минулим і теперішнім
Вивчаєте творчість письменника? Нехай це буде в дусі сучасної молоді. Наприклад, мої учні обожнювали, коли я просив уявити Тараса Шевченка «тролем» і знайти в його творах, де, кого і як він смачно тролить. Згадаймо його поему «Сон» і те, як поет тролить там царську верхівку. Так я викладаю дітям вже не тільки про Тараса, а й про те, як у житті застосувати почуття гумору, іронію, і зробити це своєю повсякденною зброєю. Або візьмімо твір «Гайдамаки». Це ж зразок красивезного голлівудського блокбастера, куди там фільму «Троя». Ви навіть не уявляєте, як за грамотного підходу легко співвідносити класику із сучасністю на уроках. Ваша аудиторія віддячить вам глибоким зацікавленням та жадібно прочитає кожен рядок. Класика на те й класика — вона понадчасова. А часто — випереджає час.
Цей принцип дієвий для всіх предметів. Прикметники можна пояснювати за допомогою Біллі Айліш, складні речення — за допомогою діалогів із серіалу «Школа», гіпотенузи й катети — за допомогою завдання збудувати дах свого «дому мрії».
«Підсадіть» на круті літературні подкасти
У них світ літератури та герої оживають. Ти чуєш, як шурхотить трава, муркоче кіт, хлюпоче джерело, коли слухаєш твори під час пробіжки, ходьби.
Спонукайте до обговорення в Instagram
Сучасний підлітковий тренд — обговорювати прочитані книги в соцмережі Instagram та залишати у своїй публікації хештег #bookstagram, за яким будь-хто може знайти твій пост на книжкову тематику і долучитися до обговорення. Ми, вчителі, ой як полюбляємо підглядати за трендами в молодіжному читанні та навіть черпати там ідеї!
Створюйте персонажів, які «рекламують» у соцмережах книжечки
Популяризувати читання може кожна творча людина. Наприклад, створити в соцмережах профайл для персонажа, мета якого — популяризувати конкретний напрямок. Яскравий приклад — мальований кіт Інжир, який живе у Facebook і не може без книжечок. Про це він повсякчас муркотить зі сторінки та отримує «погладжування» у вигляді тисяч лайків. Людина побачила, прочитала, і підсвідомість скоро нагадає: а було б добре загорнутись у плед і почитати.
За схожим принципом на актуалізацію потягу до читання впливають меми — як-от «Файні меми з української літератури». Ти можеш давно забути деталі твору, але побачиш картинку з влучним надписом — і все одразу в пам’яті оживає. Меми — допоміжний інструмент у навчанні. Це як анекдот, тільки для сучасного покоління, щоб роздмухати інтерес.
Вчитель як рольова модель для сучасного покоління
Освіта для кожного її учасника має бути пошуком і відкриттям. Немає універсального стандарту, під який можна підрівняти вчителів, і після того вони стануть навдивовижу цікавими всім учням без винятку. Цю думку гарно підкреслює поетичний рядок Василя Симоненка: «Я не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних». Кожен педагог і кожен учень — окремий всесвіт. А сам процес навчання так само інтимний, як процес любові.
Вчитель — це митець. У кожного є внутрішній ресурс, яким він радо ділиться з аудиторією. Щоб вона слухала й почула вчителя, слід використовувати потужний інструмент — харизму. Необов’язково бути «педагогом з пропелером» чи «педагогом-шоуменом», щоб знайти спільну мову з учнями. Харизма — це і тихий плавний голос, який «гіпнотизує» галасливий клас, і почуття гумору, і навіть жест, яким вчитель поправляє окуляри.
У нових умовах, коли вчительство стоїть перед потребою викладати дистанційно, найвищою цінністю є персоналізація навчання та соціалізація дітей під час отримання освіти в режимі онлайн. Адже, як казав Гемінґвей, «немає людини, яка б була, ніби острів. Ми всі взаємопов’язані».
