Вулиці Києва проходять свій шлях дерусифікації та декомунізації. Поступово вони отримують назви видатних українських діячів та діячок. Хто вони і чому сучасні діти мають про них знати? А чи знаєте, що одну з вулиць перейменували на честь української вчительки? Зібрали факти про п’ятьох постатей української культури, чиї імена тепер носять вулиці столиці.
Колишня вулиця Енгельса в Дарницькому районі відтепер має назву Опанаса Сластіона. Це український маляр і графік, етнограф, архітектор, педагог. Він заснував Миргородський краєзнавчий музей. Сластіон встиг пожити в трьох державах — Російській імперії, УНР та СРСР.
Опанас Сластіон робив усе для збереження української культурної спадщини. Він багато їздив країною, збирав зразки народної творчості. А також активно досліджував кобзарство: малював портрети кобзарів, записував на фонографі їхній спів.
Саме Опанас Сластіон був автором ілюстрацій до поем Тараса Шевченка «Гайдамаки» та «Катерина». До 100-річчя з дня народження поета Сластіон ініціював зведення йому пам’ятника в Миргороді. І перша капела бандуристів, яку організував Опанас, також була названа на честь Шевченка.
Як архітектор Опанас Сластіон проєктував школи, будинки сільських громад та кооперативних товариств, споруди на території Миргородського курорту. І в цій сфері він також популяризував українське, адже працював у стилі українського архітектурного модерну. На жаль, ці будівлі зазнали руйнувань за радянських часів, адже тогочасні русифікатори намагалися позбутися всього, що має український стиль.
Проте зараз відомо про 53 школи в Полтавській області, що побудовані за проєктом Опанаса Сластіона. Вони мають шестикутні вікна, вежі та цегляний декор у вигляді українського народного візерунка.
У Солом’янському районі Києва вулицю Зої Космодем’янської перейменували на честь Софії Галечко. Це українська громадська діячка та військова. З юних років Софія брала участь в українському молодіжному русі та була членкинею національної скаутської організації «Пласт».
Коли почалася Перша світова війна, Галечко добровільно вступила до легіону Українських січових стрільців. Там у неї були різні ролі: санітарка, розвідниця, стрільчиня, четарка. Під час війни Софія отримала дві медалі «За хоробрість». Першу — коли вдалося врятувати свій курінь під час боїв на Тернопільщині. І другу — за бої в Карпатах, зокрема за гору Маківка. А згодом жінка стала хорунжою УСС.
Також Галечко у 1917–1918 роках брала активну участь в Українській революції.
Софія Галечко стала героїнею однойменного твору Миколи Угрин-Безгрішного, а також на її честь щороку в місті Надвірна відбувається фестиваль повстанської та стрілецької пісні.
Вулиця Металістів у Солом’янському районі зараз має назву Михайла Брайчевського. Це український історик та археолог, який присвятив життя дослідженню історії нашої країни та боротьбі з радянським режимом за правду.
Його праці про історію селянства, українського мистецтва та математики, походження Русі принесли Брайчевському світове визнання.
Михайло Брайчевський першим в Україні розкрив важливість застосування комп’ютерних технологій в археології. Він був одним з організаторів першої наукової конференції, присвяченої використанню досягнень кібернетики в суспільних науках.
Протистояння Брайчевського та радянської влади почалося з трактату «Приєднання чи возз’єднання?» 1966 року. У ньому науковець розкритикував тези про 300-річчя «возз’єднання» України з Росією. Ще однією кісткою в горлі радянського режиму став підпис Брайчевського під протестним «Київським листом», в якому інтелігенція вимагала припинити протизаконні політичні суди. За це влада зробила все, щоб стерти ім’я Михайла Брайчевського з публічного простору: понад 10 років його не допускали до наукових конференцій, не друкували та навіть забороняли іншим науковцям посилатись на його праці.
У роки національного відродження Брайчевський виступав за українську державність та захист української мови. Великим був і його внесок у збереження архітектури та міської культури за часів незалежності. Однією з врятованих ним пам’яток був архітектурний комплекс Києво-Могилянської академії.
На честь Ірини Бекешкіної перейменували вулицю Генерала Карбишева в Дніпровському районі.
Українська соціологиня та фахівчиня в галузі політичної та електоральної соціології протягом усього життя була захисницею української демократії. У 1992 році Ірина стала експерткою Фонду «Демократичні ініціативи», а після смерті засновника — очільницею.
Ірина Бекешкіна зробила величезний внесок у проведення вільних та чесних виборів в нашій країні. «Демократичні ініціативи» першими почали проводити екзит-поли в Україні. І під час виборів у 2004 фонд виявив масштабну фальсифікацію. Це стало поштовхом до Помаранчевої революції.
Бекешкіна була найвпливовішою соціологинею України. Через чесність та безкомпромісність її навіть боялися політики. А тих псевдосоціологів, які спотворювали дані громадської думки, вона називала «роги та копита» і безжально критикувала.
Під час Революції гідності Ірина Бекешкіна виступила проти авторитарного режиму Януковича.
Замість Михайла Ломоносова вулиця в Голосіївському районі тепер має ім’я Юлії Здановської. Це українська науковиця та вчителька, яка загинула під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. На той момент Юлії був 21 рік.
Юлія навчалась у Фізико-математичному ліцеї, а згодом на Механіко-математичному факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка. І протягом свого життя в Києві дівчина мешкала на вулиці Ломоносова.
Юлія Здановська мала неймовірні здібності. Вона здобула перемогу на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат у 2017 році. А після закінчення університету могла реалізувати себе на світових кафедрах. Проте Юлія вибрала інших шлях та приєдналась до руху Teach For Ukraine. Тож замість світового визнання вибрала бути сільською вчителькою на Дніпропетровщині та прищеплювати учням любов до математики.
Дівчина загинула в рідному Харкові під завалами будинку, куди влучила російська ракета. Останнім її повідомленням близьким було «Дякую, але я залишаюся в Харкові до перемоги».
Коли вулицю Ломоносова внесли до списку на перейменування, студенти КНУ ім. Тараса Шевченка звернулися з ініціативою дати їй нову назву на честь Юлії Здановської. Це і жест вшанування загиблої науковиці, і спосіб закарбувати в пам’яті суспільства спогади про жертв російсько-української війни.
