Чому діти не люблять вчити вірші? Як зробити такі завдання простішими і цікавішими для них? І для чого взагалі вчити вірші? Виявляється, вдумлива робота з поезією та декламація віршів розвивають гнучкість мозку. Зібрали для вас 10 секретних способів легко та цікаво вчити вірші напам’ять.
Що кажуть учені?
Зазубрювання асоціюється із застарілими методами. Але усвідомлене вивчення та декламація поезії — то інша справа. Торік вчені Національного інституту освіти Сінгапуру (до слова, країни, де учні демонструють найкращі шкільні успіхи та креативне мислення, згідно з результатами дослідження PISA) проаналізували досвід юних учасників національного конкурсу декламаторів поезії. Дослідження довело: вдумлива робота з поезією, підготовка до декламації — один з найкращих способів розвинути гнучкість мислення. Дитина стає уважнішою до власних почуттів та змін у довкіллі: простіше кажучи, починає несвідомо частіше помічати красу природи, деталі середовища.
Також вивчення віршів розвиває довготривалу пам’ять, яка забезпечує навчання та зберігання навичок і знань протягом життя. Найкращий учень з поганою довгочасною пам’яттю навряд чи стане затребуваним спеціалістом у майбутньому. Цим зазвичай пояснюється ситуація, коли успішні в школі діти згодом не стають успішними на ринку праці. Адже шкільні завдання нерідко вимагають роботи саме короткочасної пам’яті (вивчив перед тестуванням — склав і забув).
Як легко та приємно вивчати вірші напам’ять?
1. Розпочинаємо з Дня улюбленого вірша
Хай дитина обере вірш поза програмою, просто те, що припало до серця. Не варто нічим обмежувати або задавати тему. Робити це французькі педагоги радять якомога раніше, ще до опанування обов’язкових творів. І саме на таких бажаних рядках відпрацювати вміння запам’ятовувати. Дитина має вчити вірш, який їй подобається розповідати. Зазвичай це щось кумедне, з гумором, можливо, абсурдне, нісенітниці або ж слова улюбленої пісні. Можна навіть зробити це темами двох занять:
1. Куплет улюбленої пісні
2. Вірші заради усмішок
Інші теми, які не обмежують, а роздмухують дитячу фантазію:
1. Вірш про фантастичне
2. Вірш про моє хобі
3. Вірш немов про моє життя
4. Вірш про улюблену тварину, домашнього улюбленця
2. Знаходимо для кожного свій обсяг
У дітей різні пам’ять та увага, різні стартові можливості, тож щоб почуватися успішними, кількість рядків для вивчення в них має бути різна. Це не так складно, як здається, адже педагог приблизно знає можливості учнів. Можна об’єднати їх у групи: в одній опанують по два рядки, в інших по чотири, шість, вісім. Важливо не порівнювати дітей і пояснити це в ігровому форматі: експериментуємо, яку кількість рядків було легше запам’ятати, обираємо готові фрази — у різних текстах їх різна кількість.
Акцент треба робити не на кількості рядків, а на тому, хто довше їх пам’ятатиме. За 2-3 місяці після вивчення вірша вчителю добре було б запитати учнів (не на оцінку, а на добровільній основі), хто може згадати вивчені рядки, і послухати. Так само варто перевірити за пів року, за рік. До слова, за рік та навіть за кілька років цікаво не лише спитати вірш, а й уточнити, що нового бачить у ньому дитина, яка підросла за цей час. Це може стати поштовхом до насиченої бесіди в класі.
3. Попередньо працюємо з текстом
Зосереджений досвід роботи з мовою та мовними засобами вірша — запорука успіху для учня, переконані американські експерти. Ідеться не про класичний аналіз, а про пояснення всіх складних слів, образів, усього, що не зрозуміло дитині. Вчителю варто підібрати прості приклади та аналогії, щоб допомогти учню зрозуміти зміст і ключові слова. Можна попросити записати їх як хмару слів.
4. Заповнюємо графічний організатор
Американський вчитель початкової школи та письменник Метью Фрайдей радить працювати з текстом за розробленим ним алгоритмом. Ці етапи пов’язують текст та спогади юного читача, що дає змогу значно ефективніше, ніж раніше, завчити його напам’ять. Для простоти можна роздрукувати й роздати всім графічний організатор з веселими малюнками.
А. «Я бачу» (Які образи учень бачить в уяві?)
B. «Я думаю» (Навіщо це? Чим ці образи важливі? Що вірш втратив би без них?)
C. «Я обираю слово». Учні визначають слова, які їм найбільше подобаються або цікавлять. На цьому етапі також зважають на алітерацію, звуконаслідування, епітети.
D. «Я згадую» (Що це для мене? Що нагадує? Як пов’язано з моїм минулим?)
E. «Я отримую» (Що це для мене значить?) Учні зосереджуються на роздумах про те, що вірш дасть у майбутньому, що він відкриває, показує чи чого навчає, чим дивує?
5. Створюємо картки
До кожного рядка, а краще — його частини, треба підібрати, вирізати та наклеїти на картку або намалювати на ній відповідне зображення, радять педагоги. Найефективнішими є варіанти, коли учень зробить це сам. Ідеально мати дві версії кожної картки: з підписаною частиною тексту та без. Картки візуальної пам’яті допоможуть дитині зв’язати слова із зображеннями та зміцнять запам’ятовування. Спочатку вірш можна повторювати, тримаючи картки з текстом перед собою, а потім — лише із зображеннями.
6. Задіюємо тактильні відчуття і слух
Вчителю корисно використовувати тактильні та слухові інструменти для вивчення поезії. Можна попросити принести один-два предмети, які згадуються в тексті або з якими він асоціюється. Варто заплющити очі та помацати їх, можна зробити це в парах.
Хоча вірші сприймаємо на слух, додаткове звукове підкріплення не зайве. Можна послухати разом звуки, які там згадуються. Або попросити школярів підібрати музику та описати почуття від неї.
Якщо записати вірші за допомогою диктофона, дитина матиме змогу регулярно слухати запис, щоб ознайомитися з ритмом і правильною вимовою. Учні матимуть завдання вмикати вірші як фон, аби поступово слова залишалися в пам’яті. Цей аудіопідхід полегшує заучування і не вимагає значних зусиль, розвинених вольових процесів.
7. Відпрацьовуємо читання вірша в класі
Практика колективного читання допоможе дитині ознайомитися зі структурою вірша та легше запам’ятати рядки. Цікаво швидко чергувати різні формати групового читання:
- хором,
- по черзі,
- вчитель читає та замість частини слів демонструє картки, а учні хором мають назвати слова,
- вчитель читає та несподівано пропонує учню завершити останнє слово рядка,
- вчитель читає та робить паузи, а охочі (по одному) мають згадати пропущене,
- вчитель ставить віршоване запитання, використовуючи модифіковані вірші, і заохочує знайти відповіді. Наприклад, із рядків вірша «Вранці» (П. Осадчук) «Поки я помив слона — Мокрі стеля і стіна» робимо загадку: «Мокрі стеля і стіна. А чому?» «Бо мив слона». Або в Олени Пчілки «Дрібненькі грушки»: «Галя з мамою в садочку Груші в кошичок збирає. Себто мама більш пильнує. А доня?» — «Тільки помагає».
8. Граємо в пропущені слова
Педагог пише вірш, пропустивши слова в деяких місцях, і просить учнів заповнити пропуски. На першому етапі це можна робити, звертаючись до карток або аудіозапису. А надалі за пам’яттю. Ця гра стимулює увагу та пам’ять, зміцнюючи розуміння тексту.
9. Рухи та дії — понад усе
Вчитель пов’язує жести та рухи зі словами та рядками поезії. Хай призначить кожному рядку певний жест, рух, дію чи її імітацію. Учень має повторити все це, читаючи вірша. Також учень сам може обрати жести та інше. Дозвольте програвати вірш, вставати з місця, демонструвати. Цей кінестетичний підхід сприяє мультисенсорному навчанню та зміцнює пам’ять. Асоціація між жестами та словами допоможе дитині запам’ятати вірші. Можна зробити етап «німого вірша», на якому учні разом або по черзі згадують лише послідовність рухів та дій. Це також стане містком до декламування перед класом, якого діти можуть боятися чи соромитися.
10. Інсценізуємо вірш під час вивчення
Декламація є ідеальним вступом до навичок публічних виступів. Кожній людині корисно ефективно виступати перед іншими. Виконання вірша трохи схоже на акторську гру: учні разом вивчають елементи вживання у запропоновані обставини, постановку голосу. Більшість дітей бояться декламувати репліки в тиші, під поглядами глядачів, хай навіть однокласників. Тому ролі мають бути в усіх, може бути навіть по 2-3 дитини на роль, які говорять одночасно. Також ідеться не обов’язково про персонажів. Можна поділити текст на образи. Наприклад: «Ви — дощ, читаєте оцей рядок про нього, демонструєте його поведінку та настрій. А ви — осінній ліс. Що той робить та відчуває?»
Гарним способом знизити напругу та прискорити вивчення вірша є робота з текстом з аркуша, як роблять актори. Тобто кожен читає свої слова. Акцент на покращенні сприйняття (скажімо, зміни швидкості, гучності та тону мовлення, виразності, дикції, акцентів) приведе до того, що рядки будуть повторюватися неодноразово. Хай кожен намагається відмовитися від аркуша тоді, коли почне згадувати слова.
