Освітні супердержави вже почали перебудовувати школи під нові технології. Не під гаджети та цифровізацію — це вже сучасні реалії. А під так званий мегаверс — розмивання межі між реальністю, VR та AR-технологіями, інтернетом речей. Що конкретно потрібно дітям, щоб зростати успішними у світі майбутнього? Всесвітній економічний форум називає три навички, які школи вже сьогодні мають розвивати в дітях.
Класи перетворяться на фантастичні світи
Політики та освітяни заговорили про необхідність змін ще шість років тому, на Всесвітньому економічному форумі. Адже світ переживає Четверту промислову революцію.
Планується, що невдовзі освітнє середовище включатиме доповнену та віртуальну реальність. Пласкі сторінки в гаджетах буде замінено 3D-просторами, де вчителі та учні взаємодіють як реалістичні аватари. Користувачі матимуть неперевершене відчуття присутності, зможуть вільно рухатися тривимірним сценарієм, взаємодіяти з навколишнім світом руками, як у реальному житті. Оскільки мегаверс розвиває м’язову пам’ять та автоматично дає зворотний зв’язок, він забезпечуватиме інтенсивну практику.
Симулятори здатні тренувати будь-які навички: гасіння пожеж, медичного втручання, спортивних ігор. Рутинні й нестандартні процедури, екстрене реагування, стресові ситуації на робочому місці, аварії — усе це в безпечному та контрольованому середовищі можна повторювати стільки разів, скільки потрібно, щоб навчитися правильно діяти. У школах повсякденними стануть завдання, які нині є надто небезпечними, дорогими, незручними або їх неможливо виконати у класі. Симулятори допоможуть із цим.
Учні в гарнітурах потраплятимуть у віртуальні кампуси з різними аудиторіями, лабораторіями, бібліотеками. Згодом ці технології будуть доступні всім, що зменшить нерівність. Учні з різних континентів матимуть змогу вчитися в одному кампусі, не виходячи з дому.
Як це вже сьогодні стосується кожного вчителя?
Цьогоріч на Всесвітньому економічному форумі вже обговорювали концепцію Освіта 4.0, про яку «Освіторія» писала. Що робити зі школами, вже досить зрозуміло, тож постає питання: як конкретно діяти вчителям.
Учені радять зосередитися на прищепленні трьох найважливіших навичок: розв’язування проблем, співпраця, здатність до адаптації. На їхню думку, нове освітнє середовище сприятиме цьому. Мегаверс має безліч нового та неочікуваного, дає нові виклики. А ще, на відміну від обмеженого в часі сучасного дистанційного заняття, він «завжди ввімкнений» і забезпечує взаємодію з однолітками.
Звісно, Україна зараз переживає виклики зовсім іншого рівня, адже триває війна. Проте розвивати ці три ключові навички в сучасних дітях цілком можливо і навіть необхідно.
1. Як вчити розв’язувати проблеми
Що таке насправді вміння розв’язувати проблеми? Починається все із вмотивованості. Учні, в яких розвинене це вміння, цікавляться проблемами, а не лякаються їх, готові прийняти виклик, здатні виходити із зони комфорту. Самостійно або в групі діти вивчають ситуацію та ставлять правильні запитання, щоб визначити першопричину проблеми. Після перевірки причини вони:
- обмірковують потенційні рішення;
- експериментують і тестують варіанти в невеликому масштабі;
- критично переглядають результати цих тестів;
- збільшують масштаб найкращого рішення;
- продовжують відстежувати ситуацію, щоб переконатися, що проблема дійсно вирішена.
Щоб пройти весь цей шлях, учні мають проявляти креативність, уміння аналізувати дані, наполегливість і критичне мислення.
У дослідженні стосовно викладання навичок майбутнього Інституту Брукінгса педагог Кейт Мілз радить починати з «нормалізації проблем» у класі. По-перше, діти мають усвідомити, що проблеми — це не те, що слід замовчувати або чого варто уникати. І йдеться не лише про ті, які озвучує вчитель, тобто «штучні проблеми», а саме про ті, що виникають у дітей у реальному житті. По-друге, учні мають переконатися, що вчителі — не для того, щоб розв’язувати проблеми за них, а для того, щоб підтримати їх у самостійному розв’язанні проблем.
Учитель має озвучити та допомогти вивчити етапи розв’язання, про які йшлося, запропонувати ряд стратегій розв’язання проблем, до яких учні можуть звернутися, якщо застрягли. Також він допомагає в організаційних питаннях, коли триває процес, та психологічно підтримує, особливо коли діти починають думати, що зайшли в глухий кут. Загалом розвинути цю звичку може лише постійна тривала практика.
2. Як вчити співпрацювати
Співпраця — вміння ефективно працювати з іншими і як лідер, і як член команди. Школярам потрібно навчитися гарно переконувати та мати ораторські здібності. А ще бути досить гнучкими, щоб змінювати думку, якщо стикаються з доказами, які суперечать їхнім початковим переконанням. В ідеалі вони мають настільки керувати своїми емоціями, щоб якщо хтось озвучує ці докази, особисті стосунки та упередження не впливали на готовність пристати на позицію опонента. Також вони вміють активно слухати.
Ефективні співробітники будують гарні ділові стосунки з людьми будь-якого типу особистості, за будь-якого стилю роботи та управління в команді. Вони прагнуть знизити напругу та вирішити конфлікти. Крім того, дотримуються етикету та оптимально передають повідомлення, незалежно від того, спілкуються особисто, під час відеозустрічей, за допомогою аудіо, пишуть повідомлення в будь-якій формі (від повідомлень у месенджерах до довгих звітів).
Як цьому сприяти? На цю тему вже зробили чимало досліджень. П’ять років тому міжнародна корпорація з оцінювання освіти Pearson Education співпрацювала з Partnership for 21st Century Learning саме із цією метою: переглянути принципи навчання студентів співпраці. У звіті рекомендується вбудовувати три елементи співпраці в повсякденну діяльність у класі: міжособистісне спілкування, розв’язання конфліктів і управління задачами. Утім, двох останніх елементів вчителі часом бояться, уникають. Експерти ж радять свідомо регулярно додавати елемент протистояння, конфлікту інтересів.
«Якщо завдання вимагає просто генерувати ідеї, але не визначати їх пріоритетність чи обирати певну кількість, а решту відсіювати, учні не вчитимуться координувати свої дії. Якщо всі в групі вже погоджуються щодо найкращого способу дій у певному завданні, школярі не матимуть змоги практикувати навички розв’язання конфліктів. Краще давати завдання, де групи учнів відстоюють різні ідеї чи способи дій», — ідеться у звіті.
Також у звіті рекомендують організовувати школярів у різні групи, «перетасовувати» їх для різноманітних завдань і проєктів, чергуючи ролі учнів, щоб гарантувати, що кожен з них спробував певні набори обов’язків, вміє бути і лідером, і підлеглим. Школярів важливо вчити давати колегіальні оцінки, які базуються на чесних, конструктивних відгуках.
Також на заняттях з рідної та іноземної мови варто основну увагу приділяти таким практичним навичкам, як написання резюме, мотиваційного листа, публічним виступам, діловому листуванню, веденню блогу, викладенню ідей стартапів.
3. Як вчити адаптивності
Здатність постійно пристосовуватися до нових ситуацій і реалій довгий час недооцінювалася, оскільки «адаптивність» важко визначити. Такі навички передбачають і спокійне прийняття невизначеності, раптових змін та незнайомих обставин, і здатність приймати ефективні та нестандартні рішення під тиском. Молодь, яка здатна пристосовуватися, радіє можливості вивчати нове, опановувати нові навички та перевіряти себе.
Австралійська дослідницька група під керівництвом Ендрю Дж. Мартіна протягом останнього десятиліття вивчала реакцію школярів на невизначеність, новизну та зміни.
За їхніми висновками, навчання адаптації включає розвиток життєстійкості і саморегулювання. Один зі способів: створення саморегульованого процесу в класі, під час якого учні самостійно оцінюють свою майстерність у певній галузі, встановлюють цілі навчання, працюють над накопиченням досвіду та навичок, повторно оцінюють майстерність, визначають зміни, необхідні для покращення.
Оновлення освітніх систем дасть змогу забезпечити ефективну підготовку двох мільярдів молодих людей у світі до Четвертої промислової революції, а також зменшити нерівність і отримати вигоду від перспективних освітніх технологій.
