Фіналіст Global Teacher Prize Ukraine 2018 Олександр Лисич утілив свою освітню мрію. Разом із колегою Іриною Кулагіною він зібрав учителів-хіміків з усієї України на п’ятиденну літню школу «Карпатська орбіталь».
Авторка тексту: Ангеліна Грицей
Ідея літньої школи виникла в Олександра Лисича ще до участі в Global Teacher Prize Ukraine. Він прагнув зібрати педагогів-ентузіастів в одному місці, щоб поспілкуватися з ними про хімію та викладання.
— У нас багато схожих ініціатив для дітей, — розповідає фіналіст, — а для вчителів, зокрема природничих наук, такого формату ще немає.
Нагода реалізувати задум з’явилася після перемоги в номінації від Zagoriy Foundation у 2018 році, але на заваді став карантин.
— Ми були змушені відкласти проєкт на два роки через пандемію. Зрештою, така пауза дала нам змогу вдосконалити програму школи: більше зосередитися на цифрових технологіях, STEM і фреймах, які допомагають дітям краще розуміти науку, — ділиться пані Ірина, співорганізаторка Карпатської орбіталі.
Щойно епідемічна ситуація стала більш сприятливою, школа офіційно розпочалася 16 липня.
Цьогоріч приїхало 18 учасників і учасниць із більшості областей країни. Усі вони пройшли онлайн-відбір, щоб потрапити на Орбіталь, а до зустрічі в Яремчі тривалий час працювали разом дистанційно.
— Ми відбирали вчителів за мотиваційними листами. По-перше, шукали творчих професіоналів, які хотіли би поділитися напрацюваннями та досвідом. По-друге, мали намір запросити принаймні одного представника або одну представницю з кожної області України, — розповідають організатори.
Самим педагогам кортіло потрапити на «Карпатську орбіталь» з різних міркувань.
Учасниця школи Інна Власюк приїхала із Кривого Рогу.
— Мені завжди не вистачало платформи для неформального обміну досвідом між учителями природничих наук. Формат, запропонований паном Олександром, дає більше розкутості, ніж звичайні курси. Можна вільно спілкуватися на будь-які теми та вчити те, що справді цікавить. До того ж на Орбіталі зібралися лише ті вчителі, котрим справді хочеться тут бути, нікого не примушували брати участь.
Надія Тимошенко, вчителька із Чернігова, відзначає високий рівень організації заходу:
— Це не просто школа, а справжній вишкіл. У нас різнопланова команда: у кожного свої родзинки та знахідки. Тому наше завдання — упродовж п’яти днів учитися одне в одного, щоб зрештою повернутися додому та поділитися отриманими знаннями з дітьми і колегами. Із Катериною Пономаренко, ще одною учасницею Орбіталі, ми вже навіть запланували спільний виступ перед чернігівською спільнотою хіміків.
Багато педагогів хотіли насолодитися краєвидами Карпат і помандрувати Україною.
Пан Олександр каже, що це одна з цілей проєкту:
— На мою думку, любов до науки починається з любові до рідної землі. Під час школи відвідаємо центр Яремче, Татарів, Монастир Святого пророка Іллі та скелю «Білий камінь» біля вершини гори Пірс-Дора.
Поєднання навчання і подорожей дуже відгукнулося педагогам.
— Орбіталь — це ще й можливість фізично та психологічно відновитися після насиченого року. Ми навчаємося в ігровому форматі, і це ефективно. Туризм, краєзнавство переплітаються з хімією та вкрапленнями інших дисциплін — і мікс виходить вибуховий, — ділиться враженнями Тетяна Піскун із Херсонщини.
Щодня учасники школи працювали над розв’язанням складних хімічних задач на свіжому повітрі. Експертизою ділилися запрошений професор Петро Фочук і кандидати хімічних наук Юрій Халавка та Володимир Ткач із Чернівецького університету. Майстер-клас із використання мобільних додатків доповненої реальності провела кандидатка хімічних наук Лілія Мідак із Прикарпатського університету.
— Викладачі з університетів ближче працюють із прикладною хімією та читають більше свіжих англомовних джерел. Саме тому ми можемо стати в пригоді педагогам у школах, — пояснює пан Юрій Халавка.
Команда організаторів і Анна Яковлєва, вчителька з Краматорська, представили унікальні методики для роботи із задачами.
Пані Ірина Кулагіна презентувала метод «трьох чернігівських стаканчиків». Він допомагає однотипно розв’язувати задачі на розчини, які об’єднують дев’ять тем шкільної програми. Унікальність методу в тому, що він спрощує завдання учням.
— Мій метод «1, 2, 3» розв’язує схожу проблему, — розповідає пані Анна. — Його головна перевага в тому, що завдяки таблицям учні можуть легко візуалізувати, що відбувається в першому розчині, що — в другому, а що — після змішування.
Завдяки обміну напрацюваннями, педагоги знаходять найкращі підходи у викладанні різних тем у різних класах. А після завершення школи учасники хочуть видати збірку задач.
— Виявилося, що багато педагогів-учасників за роки викладання вигадали чимало нестандартних задач із неочевидними розв’язками. Було би доцільно залучити ще кілька авторських груп і сформувати збірник для широкого кола хіміків. Утім, для цього потрібна фінансова підтримка, — каже професор із Чернівецького університету Петро Фочук.
У майбутньому Олександр Лисич і Ірина Кулагіна прагнуть зібрати ще більше вчителів-ентузіастів з усієї країни на «Карпатській орбіталі» та залучити до команди школярів, які люблять хімію.
— Багато батьків хочуть, щоб їхні діти навчалися влітку, багато викладачів хочуть бути волонтерами та навчати цих дітей безкоштовно. Треба здійснити синтез цих бажань, щоб виховати еліту нації з науковим мисленням, — підсумовує пан Лисич.
