Вчителювання на прифронтових територіях — це постійні обстріли артилерії, повітряна тривога після вибухів та заняття онлайн. Що саме допомагає педагогам проводити уроки в таких надскладних умовах, зберігати мотивацію — як власну, так і учнів, а також робити навчання цікавим? Освіторія.Медіа дізнавалась у вчителів із прифронтових регіонів, що приїхали в Київ для навчання та емоційного відновлення.
Акцент на емоційній стійкості
Постійні обстріли, фінансова нестабільність, емоційне перевантаження та хронічний стрес — це звичні умови для дітей і вчителів на прифронтових територіях. Одне з ключових завдань школи тут — надати учням відчуття стійкості та стабільності.
— Психологічне налаштування учнів на роботу — зараз ключове, що допомагає ефективніше працювати з дітьми, — ділиться спостереженнями Тамара Рекитянська, вчителька початкових класів Нікопольської гімназії № 12.
І розповідає про найефективніші інструменти, що допомагають їй у щоденній роботі:
- особлива увага до настрою дітей: на початку кожного дня обговорюємо психологічний стан. Якщо хтось з учнів почувається погано — разом намагаємося розрадити і допомогти;
- концентрація на підтримці та похвалі. Критиці — категоричне ні. Якщо дитині щось не вдається — допомагаємо і додатково пояснюємо;
- індивідуальний підхід до дітей, які потребують додаткового часу для засвоєння матеріалу та трішки більше підтримки, ніж інші;
- контакт із батьками й тісна співпраця з татами, мамами й опікунами для успішного навчання дітей — там, де це можливо.
— Через війну я стала терпимішою і толерантнішою. Раніше була дуже вимогливою до дітей і це було моєю конкурентною перевагою. Зараз переважають розуміння та підтримка. І не лише щодо учнів, а й щодо їхніх батьків. Ситуація в місті складна. Питання не лише в обстрілах, немає банально вуличного освітлення, загальний стан людей — важкий, дуже різні бувають сімейні ситуації. За таких умов надихнути дітей навчатися — суперзавдання, і саме воно є основним, — зазначає пані Тамара.
Позакласні активності онлайн та очні зустрічі
Основне навчання на прифронтових територіях здійснюється онлайн, однак соціалізація залишається одним із ключових завдань школи. Ось декілька форматів, що їх використовують учителі прифронтових територій.
- Піжамні онлайн-вечірки. Зробити макіяж до свята, вбрати улюблену піжаму і зі смаколиками веселитися в Zoom з однокласниками. Такі активності з дітьми проводить Олена Мітрохіна, вчителька географії Марганецького ліцею № 9. Вона впевнена, що такі зустрічі допомагають дітям не лише соціалізуватися й розвивати навички спілкування, а й розслабитися та отримати позитивні емоції.
- Походи за участі та підтримки батьків. Позакласні виїзди на природу за участі та підтримки батьків — хороша можливість об’єднати клас. Звісно, такі заходи має дозволяти безпекова ситуація, а також усі батьки мають дати згоду на участь своїх дітей.
- Зустрічі в укритті для позакласних занять та надолуження освітніх втрат. Укриття при закладах освіти — критично важливі для навчання на прифронтових територіях. Навіть якщо розмір укриття не дозволяє системно проводити уроки, на його базі вчителі організовують інші позакласні активності для дітей. Одна із ключових — надолуження освітніх втрат. В укриттях діти не лише можуть заповнити прогалини у знаннях, а й зустрітися та поспілкуватися з однокласниками.
— Зустрічі в укритті — це можливість не лише чогось навчитися. Це шанс побачитися, обійняти одне одного, разом щось зробити руками. Ми можемо проводити такі зустрічі лише в період, коли обстріли менш інтенсивні. І робимо це, бо діти цього потребують, — розповідає Аліна Легенька, учителька історії Безруківського ліцею з Дергачівської ОТГ.
Взаємна допомога
Учитель учителю — допомога та підтримка. За таким кредо працює Наталія Літвінцева, вчителька Нікопольської гімназії № 9. Вона веде власний YouTube-канал, де викладає уроки для дітей початкової школи. В умовах онлайн-навчання — це корисний інструмент.
— Діти самі або разом з батьками завжди можуть переглянути тему і краще розібратися в ній. Це велика перевага, — зазначає пані Наталя.
Вона також допомагає вчителям на окупованих територіях:
— Мені часто пишуть вчителі з окупованих територій і просять зробити відеоурок на певну тему. Часом буває так, що сидиш вночі і це робиш. Але такі речі нереально мотивують. Ти дійсно розумієш, що робиш щось цікаве та потрібне, — пояснює вчителька.
Безпечне місце для навчання
Повітряна тривога не перериває урок, якщо всі учасники від початку проводять його в безпечному місці.
— Тривоги дійсно бувають цілодобово. Обстріл може початися раптово, а потім тільки увімкнеться сигнал тривоги. Тому ми налаштовуємо і батьків, і дітей, щоб усі облаштували місце для навчання одразу в безпечному місці. Бо якщо перериватися під час кожного сигналу тривоги — отримаємо драматичні навчальні втрати, — розповіла Тетяна Оришкевич, учителька української мови ліцею № 5 Нікопольської міської ради.
Цифрові інструменти для онлайн-уроків
Технічні рішення, які допомагають вчителям працювати цікаво та інтерактивно навіть за умов онлайн-навчання, — обов’язкові для роботи на прифронтових територіях.
Всеукраїнська школа онлайнГрупова робота
Навчатись у командах та робити спільні проєкти можна й онлайн — такі заняття у своїй роботі практикує Людмила Фірман, учителька історії Марганецького ліцею № 2.
— Це урізноманітнює урок і дає можливість краще залучити дітей, що в умовах онлайн навчання особливо важко, — каже пані Людмила.
Інтерактивні онлайн-дошки
Це дуже зручний інструмент, який допомагає краще взаємодіяти з дітьми, наочно пояснювати окремі аспекти матеріалу та разом працювати над завданнями.
— Коли впроваджували НУШ у початкових класах, закуповували проєктори, дошки, принтери. Однак нам таких інструментів ще не дали — я маю звичайний клас зі звичайною дошкою. Тому в мене очно в класі немає можливості робити стільки інтерактиву, скільки я зараз роблю в зумі, — говорить Юлія Кикоть, учителька української мови та літератури Зеленодольського ліцею № 1.
Навчальні ігри та інтерактивні завдання
Kahoot!, Wordwall, LearningApps та інші навчальні платформи допомагають урізноманітнити уроки та зробити їх цікавішими.
— Гра — це те, що може зацікавити сучасних дітей, те, чим вони зараз живуть. Вони постійно в телефонах. І, як на мене, краще вони гратимуть визначаючи і вивчаючи відмінки, ніж будуть у телефоні робити щось геть некорисне, — ділиться Марина Кравченко, учителька Дергачівського ліцею № 2.
Ретрит для вчителів із прифронтових територій провела громадська спілка “Ре:Освіта” за підтримки проєкту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Зміцнення громадської довіри» (UCBI).
