Мрія для учнів: як вчителька з Хмельницького виграла автобус для дітей з інвалідністю

Автор тексту: Галина Білецька
Фото: Інна Зайченко

Мрії завжди здійснюються, головне в них сильно вірити. Про це тепер точно знає вчителька з Хмельницького Леся Шевчук. Вона мріяла, щоб її син Богдан та десятки інших дітей на візках могли щоранку зручно доїжджати до школи. 16 січня на очах Лесі сльози — спеціалізована школа № 8 отримала автобус для перевезення учнів з інвалідністю.

Минулого року Леся увійшла до ТОП-50 найкращих вчителів України. Таке визнання жінка здобула завдяки щоденній праці, креативності та неймовірному таланту. Своїх учнів НВК № 31 Леся з першого класу навчає медіаграмотності та любові до довкілля. Із дітьми вчителька експериментує у своїй творчій лабораторії та прищеплює їм розуміння і повагу до дітей з особливими потребами. Її 12-річний син Богдан має м’язову дистрофію Дюшена. Жінка робить усе, щоб дітям з такими проблемами комфортно жилося в суспільстві.

— У Богданчика рідкісне генетичне захворювання. Прогресувати хвороба почала, коли йому було 6 років. Ми пішли в перший клас ніжками, а в четвертому сіли на візок. Відразу постала проблема пересування. Школу довелося змінювати. Ми обрали 8-му, бо тут усе адаптовано для дітей з особливими потребами: є пандуси, ліфт, широкі туалети. Дитина тут комфортно почувається. А я, знаючи це, першу половину дня можу присвятити своїй улюбленій справі — навчати інших дітей. На жаль, таких закладів у місті мало, громадські місця також практично не облаштовані. Нашому суспільству потрібно ще багато зробити, щоб усі діти почувалися повноцінно, зручно. Саме тому я вирішила подати заявку на здійснення вчительської мрії, — розповідає Леся Шевчук.

Отримати бажане вчителька змогла завдяки премії від Global Teacher Prize Ukraine, яку три роки тому започаткувала ГС «Освіторія». Леся просто вказала в заявці кілька своїх заповітних мрій. Постійний партнер премії агроіндустріальний холдинг МХП вирішив допомогти саме Лесі.

— Ми другий рік підтримуємо цю премію. Серед усіх заявок обираємо одну. Це мрія, яку ми вважаємо важливою і з якою можемо допомогти. Цього року обрали мрію Лесі, бо вона, у першу чергу, просила не для себе. Леся прагнула, щоб діти з особливими потребами могли зростати в комфортних умовах та навчатися разом з однолітками. У спеціалізованій школі, де навчаються діти з особливими потребами, не було власного пристосованого авто для перевезень школярів. Тому ми вирішили його подарувати. Діти мають право на навчання та спілкування з однолітками. Наш обов’язок, як великої компанії, допомогти державі реалізовувати навчальний процес для дітей з ООП. Можливо, це нові Ілони Маски. Такі діти особливо талановиті — імовірно, саме вони в майбутньому виведуть Україну на новий рівень, — каже директор з управління персоналом агроіндустріального холдингу МХП Ксенія Прожогіна.

Олена Закшевська — няня спеціалізованої школи № 8. Вона щоранку на руках піднімала і садила в звичайну ГАЗель 13 школярів. Так діти з інвалідністю щодня добиралися до школи.

— Я брала діток на руки й садила в авто. Але мені не було важко, бо я робила це з любов’ю. Першу дитинку ми підбирали на маршруті о 7-й ранку. Для маленьких — це важко, бо треба рано вставати. А тепер ми будемо витрачати менше часу на посадку, і діти зможуть довше поспати. Я дуже вдячна Лесі, що вона обрала саме таку мрію. Усі наші діти — неймовірні. Дорогою до школи ми граємо в ігри, говоримо на різні теми. Вони дуже розумні. Багато хто думає, що діти з ООП відстають у розвитку — це не так. У дечому вони навіть випереджають ровесників, бо цікавляться всім, розмовляють, ніби дорослі досвідчені люди. Мій чоловік каже, що я люблю цих дітей більше, ніж власних. А як їх не любити? Вони найкращі, і заслуговують найкращого, — розповідає Олена.

На території школи спеціалізований автобус зустрічають гучними оплесками. Людмила Сороковська — мама 15-річного Андрія, який хворіє на ДЦП. Жінка пригадує, що її син кілька днів із захватом говорив про такий чудовий подарунок для школи. Хлопчик навчається у 8-му класі. Сам він на новому авто їздити не буде, бо живе зовсім поруч, а от за друзів неймовірно радий.

— Мій Андрійко теж на візочку, йому поставили діагноз ДЦП у 8 місяців. Тож мені всі проблеми з транспортування дуже близькі. Ми спеціально винайняли житло навпроти школи, щоб Андрійкові було зручно. А от багато діток змушені діставатися з інших мікрорайонів, і це складно. Біда в тому, що наше місто не пристосоване для дітей з особливими потребами. Їм складно тільки в пересуванні, від решти дітей більше нічим не відрізняються. Мій син, наприклад, вчиться по тій же програмі, що й інші школярі. Він успішний, був відмінником до 7-го класу. Йому легко даються мови — вивчає їх досконало, любить відвідувати комп’ютерні курси, програмування. Він життєрадісний і соціалізований. Не соромиться того, що на візку. Ми змогли його адаптувати до простору, і він може вільно спілкуватися з будь-якою людиною, — розповідає про свого сина Людмила Сороковська.

Спеціалізований автобус — це лише частина бажання Лесі Шевчук. У своїй заявці вчителька також мріяла про сучасний комфортний басейн для школярів з ООП. За її словами, такі діти мають розвиватися не лише інтелектуально, а й фізично. Плавання — чудовий спосіб тримати тіло в тонусі, але басейну, пристосованого для потреб дітей з інвалідністю, у місті немає.

— Мій син має творчі таланти, — розповідає Леся. — Він обожнює конструювати, шалено любить роботів, випалює по дереву, малює. Йому до смаку точні науки, особливо математика. Мабуть, це в тата — він проводить із сином більше часу, ніж я. Навіть перейшов на нічну позмінну роботу, щоб я могла займатися улюбленою справою. Ми щасливі люди: у нас двоє прекрасних синів, обоє — наша гордість. Але хочеться, щоб Богдан мав можливість фізично розвиватися. Для цього нам потрібен цей басейн, — пояснює Леся Шевчук.

Ця мрія вчительки також має всі шанси здійснитися. За словами представниці агроіндустріального холдингу МХП Ксенії Прожогіної, зараз розглядають два варіанти втілення задуму: або реконструкція шкільного басейну спеціалізованої школи № 8, або перебудова міського басейну в Хмельницькому, щоб він став доступним для дітей з ООП.

— Премія діє три роки. Нею ми відзначаємо найкращих вчителів країни, — пояснює директорка з комунікацій ГС «Освіторія» Жанна Дуфіна. — До уваги беремо професіоналізм, креативність, відповідальність у роботі, саморозвиток. А здійснення вчительської мрії — це спеціальна номінація, яку заснували наші партнери МХП. Діє вона два роки. Цього року перемогла Леся Шевчук, адже в неї справді була дуже крута мрія. Вчителі взагалі переважно мріють про блага для дітей — хочуть відкривати інноваційні навчальні заклади, покращувати умови у школах.

Незабаром «Освіторія» розпочне новий сезон пошуку талановитих вчителів. Заявку на здобуття премії Global Teacher Prize Ukraine може подати кожен учитель, а заразом — отримати шанс на здійснення найкреативнішої освітньої мрії.

Автор:

Залишити відповідь