6 грудня стартує курс «Разом», присвячений інклюзивній освіті. Це 72 години теоретичного інтенсиву та 40 годин практики в унікальному інклюзивному просторі Open4U. Загалом — 112 годин натхнення і навчання з провідними фахівцями з напрямку інклюзії та сертифікати від навчального хабу «Освіторії». Ділимося корисними матеріалами про правила спілкування з робочого блокноту курсу.
В Україні — від 165 тис. дітей з особливими освітніми потребами. А з більш як 17 тис. шкіл лише 1127 працюють з інклюзією. Тобто, 6%. Загальний показник інклюзії в Україні становить 7%. Для порівняння, у Норвегії — 90%, в Італії — 99%, у сусідній Польщі — 42%.
Основні правила комунікації
Запитуйте, перш ніж допомогти
Те, що хтось має інвалідність або порушення, не означає, що вона або він потребує допомоги.
За звичайних обставин люди з інвалідністю, як правило, можуть прекрасно пересуватися. Дорослі з інвалідністю хочуть, щоб їх сприймали як дорослих, незалежних людей. Пропонуйте допомогу тільки якщо людина має в ній потребу. Людина з інвалідністю швидше за все повідомить, коли їй буде потрібна допомога. І якщо ви дійсно хочете допомогти, запитайте як, перш ніж діяти.
Будьте обережні щодо фізичного контакту
Положення тіла деяких людей з порушеннями залежить від стану і положення їхніх рук. Захоплення рук, навіть якщо ваш намір полягає в тому, щоб допомогти, може порушити їхню рівновагу.
Уникайте поплескування людини по голові або дотиків до її інвалідного візка, тростини. Люди з інвалідністю вважають свої реабілітаційні пристосування частиною свого особистого простору.
Думайте, перш ніж говорити
Завжди говоріть безпосередньо з людиною з інвалідністю, а не з її супровідником, помічником або перекладачем жестової мови. Невелика бесіда з людиною з інвалідністю — це чудово, тільки говоріть з нею так, як ви б спілкувалися з будь-якою іншою людиною. Поважайте її приватне життя. Якщо ви питаєте людину про її недугу, вона може відчути, що вам більше цікаві її обмеження, ніж її особистість.
Не робіть припущень
Самі люди з інвалідністю — найкращі судді щодо того, що вони можуть або не можуть робити.
Відповідайте на прохання люб’язно
Загальні правила етикету
1
Уникайте слів, які ображають: жертва, прикутий, сліпий, каліка, неповноцінний, хворий. Натомість кажіть: людина з інвалідністю, людина з травмою хребта, дитина з порушеннями зору, людина на візку.
2
Коли вас знайомлять з людиною з інвалідністю, звертайтеся прямо до неї, а не до того, хто її супроводжує, не до перекладача жестової мови.
3
Коли вас знайомлять з людиною з інвалідністю, цілком природно потиснути їй руку. Навіть той, кому важко рухати рукою, чи той, у кого протез, може потиснути руку — праву чи ліву — це припустимо.
4
Якщо ви пропонуєте допомогу, почекайте, доки її приймуть, а потім спитайте, що саме робити, коли та як.
5
Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов’язково називайте себе і тих, хто прийшов з вами. Якщо розмова в групі — не забувайте пояснювати, до кого саме ви зараз звертаєтеся, назвіть себе.
6
Звертайтеся до дорослих людей з інвалідністю, як до дорослих. Звертайтеся на ім’я і на «ти», тільки якщо ви добре знайомі.
7
Коли ви розмовляєте з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячим, чекайте, коли співрозмовник сам закінчить фразу. Не виправляйте його і не доказуйте речень за нього. Ніколи не прикидайтеся, що ви щось розумієте, якщо це насправді не так. Скажіть, якщо не до кінця зрозуміли. Це допоможе співрозмовнику відповісти вам, а вам — зрозуміти його.
8
Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй просто у вічі, говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Говорячи до когось, хто вміє читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло і вас було добре видно. Намагайтеся, щоб вам нічого не заважало (їжа, одяг, рухи, міміка).
9
Не знічуйтесь, якщо випадково обмовилися («Побачимося», «Ви чули про це?», «Ходімо»). Бо діти з порушеннями зору бачать руками, з порушеннями опорно-рухового апарату — ходять.
10
Інвалідний візок — це частина недоторканого простору. Спиратися чи виснути на інвалідному візку означає спиратися і виснути на його власнику.
11
Коли говорите з людиною, яка пересувається на візку чи на костурах, розташуйтеся так, щоб ваші та її очі були на одному рівні. Тоді вам буде легше розмовляти.
12
Пам’ятайте, що в людей із труднощами в пересуванні, як правило, немає проблем із зором, слухом та нюхом.
13
Не думайте, що необхідність користуватися інвалідним візком — трагедія. Це спосіб вільного (якщо немає архітектурних бар’єрів) пересування. Якщо люди, котрі їздять на візку, не втратили здатності ходити, вони можуть пересуватися, спираючись на костур, палицю тощо. Візки просто економлять сили і час.
14
Якщо в чомусь сумніваєтесь — покладіться на здоровий глузд і співчуття. Будьте спокійними та привітними. Якщо не знаєте, що робити, — спитайте свого співрозмовника. Не бійтеся зачепити його цим, адже ви показуєте, що щиро зацікавлені у спілкуванні. Якщо хочете, щоб вас зрозуміли, — вас зрозуміють. Не бійтеся жартувати. Ставтеся до іншої людини як до себе. Поважайте її, і все буде гаразд.
Вчимося говорити правильно
̶Н̶е̶п̶о̶в̶н̶о̶с̶п̶р̶а̶в̶н̶і̶/̶і̶н̶в̶а̶л̶і̶д̶и̶
Люди з інвалідністю
̶С̶т̶р̶а̶ж̶д̶а̶є̶ ̶в̶і̶д̶…̶,̶ ̶х̶в̶о̶р̶и̶й̶ ̶н̶а̶…̶,̶ ̶ж̶е̶р̶т̶в̶а̶ ̶(̶ч̶о̶г̶о̶с̶ь̶)̶
Має (назва порушення стану здоров’я, хвороби)
̶П̶р̶и̶к̶у̶т̶и̶й̶ ̶д̶о̶ ̶і̶н̶в̶а̶л̶і̶д̶н̶о̶г̶о̶ ̶в̶і̶з̶к̶а̶,̶ ̶в̶і̶з̶о̶ч̶н̶и̶к̶
Користувач візка; той, хто користується візком
̶Р̶о̶з̶у̶м̶о̶в̶о̶ ̶в̶і̶д̶с̶т̶а̶л̶и̶й̶,̶ ̶з̶ ̶р̶о̶з̶у̶м̶о̶в̶и̶м̶и̶ ̶в̶і̶д̶х̶и̶л̶е̶н̶н̶я̶м̶и̶,̶ ̶з̶а̶г̶а̶л̶ь̶м̶о̶в̶а̶н̶и̶й̶,̶ ̶н̶е̶н̶о̶р̶м̶а̶л̶ь̶н̶и̶й̶,̶ ̶д̶е̶б̶і̶л̶,̶ ̶і̶м̶б̶е̶ц̶и̶л̶ ̶
Людина з психічними/ інтелектуальними порушеннями
К̶а̶л̶і̶к̶а̶,̶ ̶н̶е̶д̶і̶є̶з̶д̶а̶т̶н̶и̶й̶,̶ ̶н̶е̶м̶і̶ч̶н̶и̶й̶ ̶
Людина з інвалідністю
С̶п̶а̶з̶м̶а̶т̶и̶ч̶н̶и̶й̶ ̶(̶с̶п̶а̶з̶м̶а̶т̶и̶к̶)̶ ̶
Людина з церебральним паралічем, з порушеннями опорно-рухового апарату
П̶с̶и̶х̶і̶ч̶н̶о̶ ̶х̶в̶о̶р̶и̶й̶,̶ ̶б̶о̶ж̶е̶в̶і̶л̶ь̶н̶и̶й̶
Особа з розумовими, психічними порушеннями
̶Г̶л̶у̶х̶о̶н̶і̶м̶и̶й̶ ̶
Людина з порушеннями слуху, спілкується жестовою мовою
С̶л̶і̶п̶и̶й̶ ̶
Незрячий; особа з порушеннями зору
Е̶п̶і̶л̶е̶п̶т̶и̶к̶,̶ ̶д̶і̶а̶б̶е̶т̶и̶к̶,̶ ̶д̶е̶п̶р̶е̶с̶и̶в̶н̶и̶й̶ ̶
Особа з епілепсією/діабетом/депресією; особа, яка має епілепсію/діабет/депресію
К̶а̶р̶л̶и̶к̶,̶ ̶г̶н̶о̶м̶,̶ ̶л̶і̶л̶і̶п̶у̶т̶ ̶
Людина низького зросту, невисока
Н̶а̶п̶а̶д̶ ̶(̶я̶к̶о̶ї̶с̶ь̶ ̶х̶в̶о̶р̶о̶б̶и̶)̶
Приступ
̶А̶у̶т̶и̶к̶,̶ ̶«̶р̶а̶с̶п̶р̶е̶к̶р̶а̶с̶н̶и̶й̶»̶
Людина/дитина з аутизмом, з РАС
̶О̶с̶о̶б̶л̶и̶в̶а̶ ̶д̶и̶т̶и̶н̶а̶,̶ ̶«̶о̶с̶о̶б̶я̶т̶к̶о̶»̶,̶ ̶з̶ ̶о̶с̶о̶б̶л̶и̶в̶и̶м̶и̶ ̶п̶о̶т̶р̶е̶б̶а̶м̶и̶ ̶
Дитина з особливими освітніми потребами
І̶н̶к̶л̶ю̶з̶и̶в̶н̶і̶ ̶д̶і̶т̶и̶,̶ ̶і̶н̶к̶л̶ю̶з̶я̶т̶к̶о̶
Дитина з особливими освітніми потребами
