Під час форуму «Освітні вимірювання в контексті НУШ» Лілія Гриневич презентувала український переклад книжки Андреаса Шляйхера «Найкращий клас у світі: як створити систему освіти 21-го століття». У ній керівник програми PISA аналізує найефективніші освітні системи світу та радить, як проводити реформи. Пані міністр побудувала свій виступ про книжку на прикладах з НУШ та української освіти. «Освіторія» занотувала найцікавіші та найкорисніші для освітян тези.
Чому варто прочитати книгу ініціатора PISA
У легко написаній та лаконічній книзі Шляйхера «Найкращий клас у світі: як створити систему освіти 21-го століття» описані міфи, що стримують освітні системи багатьох країн. Раджу почитати її всім, хто зацікавлений або певним чином залучений до освітньої реформи, хто хоче розібратися, що таке PISA, адже цього року Україна вперше взяла участь у міжнародному рейтингу.
Зараз відчуваю, що багато людей, навіть глибоко залучених в освітню сферу, втрачають орієнтири української освітньої реформи або не зовсім розуміють інструменти, які використовуються. Ця книга — подарунок долі для нас, адже вона показує широку картину необхідності змін. При цьому всі її висновки реально підтверджені дослідженнями, що тривали близько 20 років, а не взяті зі стелі.
Електронну версію книжки можна завантажити на сайті МОН за посиланням.
Як в Україні мотивують вчителів
Школа тримається на вчителеві. Усе залежить від того, що він робитиме, коли зайде до класу. Саме тому пріоритет — вмотивований та підготовлений вчитель. Але як цю мотивацію та кваліфікацію забезпечити? Андреас Шляйхер підмічає в книзі: «У договорі та у взаємодії з вчителем уряди мають повчитись у великих корпорацій. Треба приділяти увагу тому, як саме формується резерв, з якого відбирають працівників на роботу».
Згідно з результатами вступної кампанії, середні бали ЗНО, з якими в нас молодь іде навчатися на педагогів, дуже низькі. Тож якість резерву, на жаль, зрозуміла.
Також треба звертати увагу на те, як здійснювати наставництво серед нових працівників. Та слідкувати, як їх винагороджують, які можливості надають найкращим в аспекті підвищення статусу та яке неперервне навчання проходять вчителі.
Які ж інструменти з огляду на це обрала Україна для мотивування свого вчителя? Однією з головних умов, які ми ставили перед Кабміном на старті реформи — підвищення зарплати. До 2015 року рівень вчительських зарплат був мізерним. Ми провели два підвищення зарплат: у 2017 році — на 50 %, у 2018 — приблизно на 20 %. Зараз ми ще не можемо назвати зарплату українського вчителя конкурентною на ринку праці, але вона вже суттєво відрізняється від того, що ми мали два роки тому.
Гроші ходять за вчителем
Що стосується неперервного навчання — ми збільшили вдвічі час на підвищення кваліфікації: тепер це 150 годин впродовж п’яти років. Половину цього часу визначили за принципом «Гроші ходять за вчителем». Фактично на 75 годин вчитель може обирати різних провайдерів та різні форми підвищення кваліфікації. Школи будуть отримувати на це гроші, а вчитель зможе до такого провайдера принести ці гроші та пройти модуль на 5, 10 годин. Зараз розробляємо відповідний нормативно-правовий акт, який стосується підвищення кваліфікації вчителів.
Це спричинить появу конкуренції на ринку підвищення кваліфікації, змусить трохи покрутитися наші інститути післядипломної освіти та покращити освітні програми. А право на те, щоб отримувати бюджетні кошти та бути провайдером таких освітніх програм, отримають ті, хто подадуть найкращі програми, які відповідають потребам НУШ.
Щодо пункту про заохочення найкращих — у 2019 році стартує сертифікація вчителів, яка дасть освітянам +20 % до зарплати та статус «агента змін». Але це предмет для окремої розмови.
Педагогічна інтернатура та свобода вчителя
Серед нововведень, які чекають вчительство — впровадження педагогічної інтернатури. У перший рік роботи в школі вчитель отримає потужну систему підтримки й наставництва.
Свобода вчителя — не тільки важлива складова нового змісту освіти, а й виклик. Вчителі перших класів зараз мають повну свободу, щоб побудувати власну освітню програму. Але я не раз чула: «Ми не знаємо, як заповнювати журнали, дайте нам готове й розписане календарно-тематичне планування». До свободи теж треба бути готовим.
І ось ще одна влучна цитата з книги Андреаса Шляйхера: «Запорукою доброго викладання є не технології, а відчуття, що вчитель відповідає за те, що робить. Успішні системи освіти 21-го століття робитимуть усе можливе, щоб учителі почувалися професіоналами, які мають право голосу. Коли вчителі беруть на себе відповідальність за власну роботу, важко вимагати від них більшого, ніж вони вимагають самі від себе».
Замість табеля в початковій школі — «Свідоцтво досягнень»
У законі «Про освіту» не вказані підходи до оцінювання. І зараз дуже багато питань про те, як же оцінювати дітей у початковій школі, якщо цього не передбачає стандарт. Ми відчули кризу в оцінюванні в 1-му класі. Тому зібрали групу творчих людей, які співпрацюють з нами в рамках НУШ, — дуже рада і зараз бачити колег з Новопечерської школи, — і замінили табель на «Свідоцтво досягнень» у початковій школі.
У цьому свідоцтві є 51 показник, за яким батьки отримують підсумкову інформацію про те, як просувається дитина в навчанні. Не даємо кількісної оцінки школярам, але батьки бачать прогрес. Крім традиційних питань «Чи рахує дитина до 100?», «Чи успішно пише диктанти?», є такі показники, як уміння дитини співпрацювати в групі, вирішувати конфлікти.
Три цитати Андреаса Шляйхера, які надихають
…Ключові цінності
Кожна економічна епоха має свої цінності. У сільськогосподарську добу такою цінністю була земля, у промислову — капітал. А в наші часи — це знання, навички та риси характеру людей. Ці ключові цінності залишаються недооціненими. Настав час змінити це.
…Особистість
Школам потрібно допомогти учням навчитися бути автономним у своєму мисленні та розвинути особистість. Тепер школи мають допомогти учням мислити самостійно й діяти разом з іншими. У глобальному світі учні мають поважати іншого та знати, ким ти сам є.
…Співпраця
Інновації мало коли є витвором окремих людей, які працюють в ізоляції. Це, скоріше, результат мобілізації й інтеграції знань, а також обміну знаннями і досвідом. Добробут суспільства дедалі більше залежить від уміння людей діяти колективно.
