Куди поїхати з дітьми: 5 заповідників України з фантастичними тваринами

Постояти на дні прадавнього моря, зробити селфі із зебрами та страусами, погодувати ведмедів-добряків яблуками, розшукати пеліканів та дельфінів. Для цього не обов’язково чекати відкриття світових кордонів та вирушати на край світу: рідкісні тварини мешкають у нашій ріднесенькій Україні. Залишається обрати напрямок для сафарі, побудувати маршрут і відкрити для себе красу, про яку в межах нашої країни не підозрювали. Буде захопливо, обіцяємо!

Асканія-Нова

Кого зустрінемо: зебри, антилопи, бізони, фламінго, дикі коні

Куди мандруємо: Херсонщина

Усі ми із захопленням спостерігаємо за пригодами мандрівників у Кенії, ПАР і Танзанії, але забуваємо, що в нашій країні є місцина, яка дасть фору африканській екзотиці! Варто лише зробити перший ковток напоєного травами повітря в дикому степу Асканії, як відчуєте себе дитям природи. Недарма Асканія-Нова — найголовніше із «Семи природних чудес України». Це не просто найбільший у Європі, а ще й найстаріший степовий біосферний заповідник нашої планети. Тільки уявіть: на 33 тисячах гектарів поселилися понад 3 тисячі видів тварин. Тож хутчіше вирушайте на сафарі, щоб погодувати з долоні зебр і зробити із граційними смугастиками селфі, помилуватися на віддалі гордими бізонами й лякливими антилопами. Завмерти з фотокамерою, коли повз вас промчить табун диких коней. Знайти сімейство чепурних фламінго. Назбирати букет із пір’їн павичів — вони наче спеціально залишають сувеніри мандрівникам на всій території заповідника. Познайомитись із південноамериканськими верблюдами та страусами ему. А якщо вже дуже пощастить — у вас плюне лама.

Окрім тварин і 500 видів рослин, у найтаємничішому степу України ви зустрінете десятки кам’яних баб, які збереглися в первозданному вигляді від наших предків-кочівників ще з 11–12 століття. Погладьте кам’яну скульптуру та подумайте про найпотаємніше. Особлива магія Асканії-Нової сприяє втіленню бажань.

Центр реабілітації бурих ведмедів у національному парку «Синевир»

Кого зустрінемо: ведмеді

Куди мандруємо: Закарпаття

Синевир — наймістичніше й найвідоміше озеро українських Карпат. Легенда каже, що озеро утворилося від потоку сліз красуні, доньки жорстокого графа. Той наказав вбити її коханого — простого пастуха, щоб молоді не змогли бути разом. Досхочу намилувавшись озерними краєвидами Синевиру, вирушайте до Центру реабілітації бурих ведмедів — він геть неподалік.

На дванадцяти гектарах заповідної лісової території проживають бурі ведмеді, над якими роками знущалися й мордували в пересувних цирках, ресторанах. Більшість ведмедів потрапили до центру в критичному стані виснаження. Після лікування, відгодівлі та реабілітації хижі тварині стали окрасою цього місця й залюбки виходять до високої огорожі… подивитися на людей, яким дозволено пригощати ведмедиків-ласунців яблуками. Вони знають, що туристи привозять із собою смакоту, та із задоволенням приймають подаруночки. З боку все виглядає так, ніби це люди перебувають у вузькій «клітці» на узбіччі, а ведмеді непоквапом виходять із соснового гаю подивитися на двоногих диваків. Тут вас зустрінуть ведмедики Беня, Потап і Настя, Кузьма, Ляля, Віні, Бубочка та багато інших. Величні, із досі сумнезними очима, зачаровують ведмежою грацією та наштовхують на роздуми про відразливу і непрощенну жорстокість у поводженні з живими істотами, на яку здатна лише одна «тварина» на світі — людина. На території заповідника для ведмедів облаштували басейни та барлоги й харчують хутряних велетнів рибою, морквою, мукою, медом, хлібом і яблуками. Окрім спілкування з «михасями» в цій місцині ви зробите фото на тисячу лайків для соцмереж — краєвиди тут запаморочливі!

Дунайський біосферний заповідник

Кого зустрінемо: пелікани, тюлень-чернець, дельфіни-білобочки, афаліни

Куди мандруємо: Одещина

Кажуть, це місце, де не просто володарюють птахи, а виростають крила в кожного, хто сюди навідається. Це найбільший болотистий заповідник у Європі, частина якого увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, розташований поряд зі знаменитим містечком Вилково. Територія заповідника охоплює Кілійську дельту і завдяки намулу, який наносить ріка, тут щороку з’являються нові острови. Протоки формують чудернацькі лабіринти, в яких і гніздяться рідкісні птахи, у тому числі білі та рожеві пелікани.

Коли зустрічаєш зграю цих птахів у дикій природі, відчуття таке, ніби знайомишся з інопланетними істотами від пташиного світу. Смішні коротенькі ніжки, потужний дзьоб довжиною більш ніж 40 см зі шкіряним мішком для здобичі, різкі крикливі вигуки, якими спілкуються птахи між собою — пеліканячий bird watching стане незабутньою подією! До коси, де гніздяться пелікани, вас відвезуть на човні чи катері місцеві гіди. Лайфхак: найкраще вирушати на зустріч із пеліканами в безвітряні, штильові дні та одягатися непримітно — саме тоді шанси їх побачити зростають утричі.

Птахи та ще раз птахи — повелителі Дунайського заповідника. У бінокль зможете розгледіти кожну пір’їнку на білохвостих орланах, бакланах, тонкодзьобих кроншнепах, жовтих чаплях, ібісах.

Провідники покажуть вам безлюдний острів, де живуть родини рибалок і де кілька місяців на рік сезон лову оселедця. Це надзвичайно атмосферне місце, де варто залишитись із ночівлею в наметах, запалити багаття, смажити місцеву рибку та варити рибну юшку й милуватися яскравими зорями. Два слова про рибу: у водах заповідника водяться навіть найбільші прісноводні — білуги. А ще сюди полюбляють запливати дельфіни та афаліни з Чорного моря — вони тут часто гостюють і радо показують симпатичні мордочки мандрівникам. Особливе щастя — зустріти тут рідкісного тюленя-ченця. Він занесений до Європейського червоного списку.

Наостанок гід покаже вам унікальне місце для плавання: там, де Дунай впадає в Чорне море.

Заповідник «Медобори»

Кого зустрінемо: лисиці, олені, косулі, дикі кабани

Куди мандруємо: Тернопільщина

«Медобори» — шматочок втраченого раю прямісінько на території України. Він сформувався на місці унікального геологічного утворення — Товтр. Це залишки бар’єрного рифу, який утворився понад 25 мільйонів років тому. І саме тут колись було Сарматське море. Товтровий кряж височіє гребенями й пагорбами висотою від 60 до 100 метрів. Обов’язково підійдіть ближче і торкніться прадавніх рифів. Закрийте очі та уявіть: саме зараз стоїте прямісінько на морському дні. А скам’янілості навколо — то і є морські жителі: молюски, водорості, морські їжаки, корали… Тепер вони просто у вас на долоні.

У «Медобори» треба їхати на «енергетичну підзарядку» та за відновленням ресурсу. Тож маємо для вас кілька назв екологічно-освітніх стежок, щоб втілити цю місію: «Гостра Скеля», «Богит», «Пуща відлюдника».

Фото: po-ua.com

А поки будете йти, уважно озирайтесь навкруги: тут вам трапляться олені, лосі та лисиці. Полохливі косулі теж пробігають час від часу, а в кущах чатують куниці й борсуки. Сімейства диких кабанів теж обрали для себе цей «мільйоннозірковий» готель просто неба. А ще тут ростуть 12 видів орхідей (у тому числі знамениті зозулині черевички) й чимало рідкісних рослин.

Саме з «Медоборами» пов’язана й легенда про «неопалиму купину» — рослину, яка не згоряє навіть у найсильнішій пожежі. Це про неї писав Володимир Сосюра: «Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах». Так от, ця таємнича рослина — ясенець білий. Рослина висока — 120 см, із квітами з ароматом лимону та ванілі. Якщо до квітки, яка вже гарно розквітла, піднести вогник запальнички чи сірника, повітря спалахне блакитним чи блакитно-зеленим полум’ям. Саме так загоряється ефірна олія ясенця. Полум’я не травмує рослину.

Фото: texty.org.ua

З вершини Гострої Скелі можна побачити ще й Франкові Скелі — Іван Якович приїздив сюди погостювати в маєтку Владислава Федоровича — впорядковував його родинний архів та написав нарис-біографію батька можновладця. На згадку про перебування Франка частину скель назвали його іменем.

Найкраще блукати місцевими стежками з гідом: він відведе вас на одну з наймальовничіших вершин Товтр. Звідси відкриється захоплива панорама з темно-зеленими дібровами й печерами, потічками та потужними джерелами. Варто побачити й карстові печери та язичницькі городища поблизу гір Говда та Богит і випити води з лікувального джерела «Збручанська Нафтуся». До слова, сюди часто приїздять хворі, щоб полікувати жовчний міхур і покращити склад крові.

Природний парк «Олешківські піски»

Кого зустрінемо: сліпаки, черепахи, сови, ящірки

Куди мандруємо: Таврія

«Найбільша пустеля в Європі» — це про Олешківські піски. Перша думка, коли потрапляєш сюди: «А це я зараз на знімальному майданчику «Індіани Джонса», «Зоряних війн» чи це взагалі Сахара?» О, так. Дюни української пустелі ошелешують масштабами. Завдяки майстерності вітру вони змінюють форму та наростають заввишки від 3 до 17 м. Вас обов’язково познайомлять з дюною Крокодил, що нагадує велетенську пісочну рептилію, з якою можна зробити селфі без страху за життя. У цьому незвичайному місці хочеться стрибати аж до неба, бігти навпростець до горизонту. А діти, за спостереженням місцевих гідів, найбільше полюбляють малювати велетенські картинки та написи на пісочному полотні.

Мандрівникам тут пропонують екологічну стежку довжиною 2 км. За дві години ви зможете насолодитися шістьма неймовірними краєвидами та, уважно придивляючись навкруги, роздивитися місцеву фауну та флору. Будете проходити напівпустельні, степові, лісові ділянки. Будьте готові зустрітися поглядом з незвичайними комахами (їх тут проживає кілька тисяч видів), багатоніжками, черепахами та ящірками, вужами та полозами. Якщо дивитися не тільки під ноги, можна помилуватися сірими журавлями, орланами-білохвостами, крижнями, зябликами. Особливу вдачу пророкують тим мандрівникам, які вгледять сліпака піщаного (кумедний гризун й ендемічний вид). Ще тут живе ємуранчик або кандибка пустельний: гризун, схожий на тушканчика. Діти в захваті, коли бачать цих тваринок наживо в пісках! Як ви зрозуміли, очі не знудяться ні на хвилину. А для відпочинку мандрівників чекатимуть прохолодні оази із сосонками та березами, які призвичаїлись до місцевого клімату.

Залишити відповідь