Іван Франко, який вас здивує: жартівник, журналіст, рибалка і спортсмен

28 травня 1916 року у Львові у віці 59 років помер Іван Франко. Сьогодні — 108 років із дня смерті митця. Пропонуємо зазирнути у прихований і маловідомий всесвіт Івана Яковича, мандруючи разом з Освіторія.Медіа сторінками книги «Франко від А до Я» від «Видавництва Старого Лева». Адже Франко — не лише той канонічний «вічний революціонер» та «український Каменяр», а стильний і близький сучасній молоді.

Він першим серед українських письменників спромігся заробити на хліб власним пером. Й очолив першу українську політичну партію. І першим поєднав вишиванку та європейський костюм. І ще багато в чому був першим! Це особистість із хистом надзвичайної сили й діапазону, з широким колом зацікавлень — від грибництва й рибальства до науки й публіцистики, від художньої творчості до філософських узагальнень та спостережень за природою. І це саме той випадок, коли у класика і читача немає шансів не полюбити одне одного!

Неймовірно плідний митець
зі спадком понад 6000 творів

✽ Іван Франко — ну ду-у-уже плідна творча особистість. Тільки-но уявіть: він автор понад 6000 творів. Серед них 10 поетичних збірок, 50 поем, 10 творів великої прози й більше 3000 публіцистичних статей і наукових праць із різних галузей знань. А чи знаєте ви, звідки родом фраза «А-ба-ба-ґа-ла-ма-ґа»? І ні, це не просто назва сучасного українського видацтва. Це фраза зі знаменитого Франкового оповідання «Грицева шкільна наука», злиті докупи слова «А баба ґаламаґає». Тобто, верзе дурниці, каже нісенітниці.

Майстер сарказму і автор анекдотів, про які ходили легенди

✽ Іван Франко знаний як влучний жартівник. Він умів дотепнно розповісти про що завгодно. Одного разу навіть вийшов зі скрутної ситуації, розборонивши бійку і запропонувавши бешкетникам надиктувати лайки до нотатника. Син Франка — Тарас — згадував: «В життю серед родини тато також говорив залюбки жартом, сипав каламбурами і сміявся безжурно». А син Петро оповідав, як батько давав 10-20 сотиків зі словами: «На, пропий на яблука».

Ось кілька саркастичних цитат від улюбленого нами класика:

😆 Франка часто питали, коли ж він устигає так багато читати: «Ви ж самі так багато пишете!» Він відповідав на повному серйозі: «А я не читаю книжок. Я їх нюхаю!»

😆 Коли композитор Микола Лисенко зустрів автора «Вічного революціонера», то обійняв його зі словами: «Франко — це святий!» — «Н-но, хіба турецький!» — з тихим сміхом відповів йому Франко, натякаючи на свої вічні нестатки (турецький святий — голий, босий, бідний).

😆 Якось сходознавець Агатангел Кримський умовляв Франка вивчати арабську мову: «При вашому великому інтересі до арабських казок і при ваших філологічних здібностях Вам піде це не тяжко. У нас немає нікого, хто міг би перекласти з оригіналу «Тисячу й одну ніч». Франко відповів: «Мій дорогий друже! Я не можу собі дати ради з моїми власними ночами, а Ви хочете дати мені ще тисячу арабських».

Дві домівки Франка

✽ Завдяки батьковому ремеслу Франки були заможною родиною. Про це свідчить садиба в Нагуєвичах: крита соломою велика курна хата, вікна якої виходили у двір з господарськими будівлями — коморами, оборою, кузнею, стодолою, стайнею та двома борогами. За нарисом «Моя вітцівська хата», який написав Франко за три роки до смерті, відтворено зовнішні прикмети буття ковальської родини у нинішньому музеї-садибі.

Друга домівка Франка — вілла на Софіївці, збудована 1902 року за проєктом архітектора Мартина Заходного. Частину коштів на купівлю ділянки Франкові зібрала громадськість до 25-літнього ювілею творчості.

Завжди носив вишиванку

✽ За спогадами сучасників, Івана Франка найчастіше можна було побачити вбраного у вишиванку. Вишивану сорочку він носив і в будні, і на свята. Мав цілу колекцію! А понад усе вподобав бойківські узори. Саме він першим одягнув вишиту сорочку з класичним європейським костюмом, започаткувавши нову моду. Коли читав відкриту лекцію на право викладання у Львівському університеті, виклично одягнув вишиванку і фрак.

Журналістика — головний вид діяльності Франка

✽ Іван Франко заробляв переважно журналістикою. Перелік видань, у яких він виступав автором публікацій чи був серед засновників, доволі поважний:

Джеджалик: за якими ще «літературними масками» ховався Іван Франко?

✽ Перший псевдонім Франка (а всього їх було майже 100) — Джеджалик. Саме так він підписував свої ранні твори. Юний поет «позичив» це ім’я у Филона Джиджалика (Пилипа Джалалія), військовика й дипломата 17-го століття з найближчого товариства гетьмана Богдана Хмельницького. По тому матиме Іван Франко цілу низку літературних «масок» — Руслан, Іван Живий, Невідомий, Не-Давид, Не-Теофаст, Non Severus, Vivus, I.F., Ккк, Марко В-а, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова — лише коротенький перелік.

Франчата: одного із синів Франка знищила радянська влада, а донька так і не повернулася додому через війну

✽ Тридцятирічний Іван Франко у 1886 році одружився із двадцятирічною Ольгою Хоружинською, донькою титулярного радника. Подружжя виховало чотирьох дітей. Найстарший син Андрій спершу виконував обов’язки Франкового секретаря. Перейнявши наукові зацікавлення батька, був його першим помічником у праці, коли тому паралізувало руки. І супроводжував тата в поїздках, хоча сам був кволий і немічний, адже хворів на епілепсію. Помер Андрій раптово, уві сні, перед Великоднем.

Другий син письменника — Тарас цікавився античністю, написав «Нарис історії римської літератури» і був одним із фундаторів спортивного руху в Галичині. З 1950 року мешкав у Києві, завідував бібліотекою Івана Франка в Інституті літератури ім. Т. Шевченка.

Син Петро — автор понад 30 запатентованих винаходів з обробки та переробки молока, праць зі спортивної тематики, укладач хіміко-технологічного словника. Автор спогадів, повістей і оповідань про батька. 28 червня 1941 року евакуйований зі Львова й пропав безвісти. Імовірно був знищений радянськими спецслужбами.

Наймолодша донечка Франка — Анна. Коли мама і тато захворіли, саме Анна перейняла всі домашні клопоти. Але влітку 1914 року поїхала гостювати до Києва — і з того часу не змогла повернутися додому: війна поставила свої кордони. Померла в Канаді, в Торонто, у притулку для літніх людей імені Івана Франка.

Любитель грибів із картопелькою, мінеральних вод і булочок

✽ Сучасники згадували, що Іван Франко був невибагливий у їжі. Серед улюблених страв — присмажені гриби з молодою картоплею. Снідав кавою з булочками. Обідні страви, які полюбляв — овочева юшка чи бульйони. Найчастіше пив мінеральні води та чай, у ті часи не дуже поширений на Галичині. У Франкові іменини випікали пиріг, на якому тонким тістом писали «ТАТО». Рецепт смаколика зберегла Анна Франко-Ключко, знайти його ви зможете у повній версії книги «Франко від А до Я».

У дитинстві ловив вужів і гадюк, а на «тихе полювання» ходив із ціпком

✽ Поет і письменник просто обожнював блукати лісовими стежками. «В той ліс як часто я літав думками, коли було нестерпно між людьми» — писав Франко у поемі «Лісова ідилія». Цікаво, що в гімназійну пору Іван Франко дуже любив ловити в лісі лиликів, хрущів, вужив та гадюк для зооколекції професора Івана Верхатського. Та й персонажі Франкових казок — мешканці лісів. Згадаймо лишень спритного Лиса Микиту, який з усіх несприятливих обставин виходить переможцем. А на дозвіллі Іван Якович полюбляв ходити до лісу на «тихе полювання» на гриби. «Він добре на них розумівся, розрізняв їстівні, умовно їстівні та отруйні, ще з гімназійних часів знав їхні назви латиною. «У ліс ходив Іван Якович босоніж, з кошелем в руці, іноді з ціпком» — згадував син Тарас. «Грибів Іван Франко найбільше набирав, бо він завжди пильно дивився в землю», — згадував Іван Яцуляк, шкільний товариш письменника.

Чотири арешти Івана Франка

✽ Франка ув’язнювали за громадсько-політичну діяльність, яку кваліфікували як соціалістичну пропаганду. Перебування в тюрмах підірвало здоров’я Івана Яковича та стали причиною загострення поліартриту, який став однією з причин передчасної його смерті.

Любитель ковзанів, санчат і перегонів

✽ У Франковій родині культивувалося гасло «У здоровому тілі — здоровий дух», і прикладом для дітей був батько, який, окрім ранкових водних процедур, до старості вправлявся з гантелями та любив довгі піші походи. Взимку подвір’я садиби заливали водою — і діти мали ковзанку. На лижах і санчатах з’їжджали з гори вулицею. Навесні влаштовували перегони, ігри та забави. Заохочення до таких розваг переросло в систематичне заняття спортом. Франкові діти відвідували фізкультурні заняття (руханку) у спортивному товаристві «Сокола-Батька», займалися гімнастикою, фехтуванням та лижвярством, грали у футбол і теніс. Тарас і Петро Франки викладали руханку в гімназіях, написали низку праць із тіловиховання та спорту.

Затятий рибалка

✽ «Ловля риб — моя пристрасть», — казав Франко. На рибалку він ходив із друзями, знайомими, колегами, місцевими селянами, а також зі своєю сім’єю. Найбільше любив ловити рибу сітями і саком — не на вудку, часто хапав її просто руками. Рибальський кошик Франка був багатий і різноманітний: раки, пструги (річкова форель), слижі, бабки, клени, окуні, карасі, плотниці, пересипці, щупаки (щуки), коропи, в’юни-мнюхи, карасі, піскарі, яльці, лящі і навіть головатиці (велика риба з родини лососевих). Зображення риб прикрашали стіни кімнат у його віллі: їх він отримав у подарунок на Краєвій виставці у Львові, яка відбувалась у Стрийському парку 1894 року, оскільки назвав латиною усі види риб.

Каменяр

✽ Каменяр — ремісник, фахівець із вкладання каменю чи цегли. Це поетичний образ із вірша Івана Франка «Каменярі», написаного влітку 1878 року під впливом споглядання каменярської праці на розі сучасних вулиць Соломії Крушельницької і Каменярів — там укладали бруківку. Сам автор засвідчує про це як про зовнішній поштовх до поетичного узагальнення: «В основі сеї теми лежали конкретні враження робітників, що товкли каміння на дорозі». Перифраза «великий Каменяр» вкорінилася в українському літературознавстві на підставі образу людини, яка «торує шлях» та «лупає скалу».

Ілюстрації в тексті: Art Studio Agrafka. 

Авторство текстів у книзі: Богдан Тихолоз, Наталя Тихолоз.