Інклюзія — це про всіх: 5 можливостей курсу «РАЗОМ 2020»

Із цього року кожен вчитель початкових класів обов’язково має отримати знання та навички щодо інклюзії під час підвищення кваліфікації. А згодом навряд чи залишиться педагог, якого ніяк не стосуватиметься ця тема. Відтак фахівці замислюються, чого саме бракує та де все це знайти. Громадська спілка «Освіторія» та організація «Бачити серцем» 21 лютого — 25 липня 2020 року проводять курс сприяння інклюзії в Україні. Що в ньому надихає?

1. Навички звільнення від стереотипів

Врешті-решт саме вчителю доводиться займатися тими складнощами, які виникають у процесі. І якщо пандуси біля школи можна поставити, якщо є фінанси, так само швидко і легко від стереотипів людей не звільнити. А це не абстракція. Це дитина, яка протягує руку іншій, не зважаючи на будь-які її особливості, або конфлікти та булінг у класі. Це батьки, які вимагають прибрати з класу дитину з особливими освітніми потребами, бо, мовляв, відволікатиме інших. Або ж батьки, які разом з дітьми вивчають мову жестів, щоб ті могли поспілкуватися з новим однокласником. Аби переконувати інших людей, окрім знань, потрібен особистий досвід. Адже слів про рівність та відкритість замало. А ось порефлексувати і знайти в собі шматочки отих стереотипів та передумови для їх виникнення — необхідний досвід.

За словами вчительки початкових класів, учасниці пілотного курсу Тетяни Зволинської, проєкт «РАЗОМ» подарував родину, місце і відчуття легкості та радості. «Я знайшла своє призначення, найголовніше — стала собою, знайшла всі відповіді на свої запитання: чому хворів син, навіщо повернулася працювати в школу, чому так швидко проходить професійний розвиток», — каже вона.

2. Глибинні знання щодо конкретної нозології

Нині показник інклюзії в Україні, на жаль, найнижчий в Європі. Здавалося б, проблема швидко вирішується. За звітами МОН, нині близько 22 % шкіл вже є інклюзивними. Однак що це означає в реальності? У середньому — по два класи на школу, в яких навчаються 1–2 дитини з особливими освітніми потребами. Тож скільком із приблизно 165 тисяч дітей з ООП (точної цифри взагалі немає) пощастить? За підрахунками фахівців, лише одному з 14.

Але НУШ тримає курс на 100 % інклюзію. Тож до класів прийдуть діти, у яких дуже різноманітні потреби. Навіть за однієї нозології. Недарма кажуть: «Якщо знаєш дитину з аутизмом — знаєш лише одну дитину з аутизмом. А не те, який він — аутизм».

Тож навчитися складати індивідуальну програму для кожного школяра — нагальна справа для педагога. А ще — зануритись у вузькоспеціалізовану інформацію. Недарма цього року курс розширили до 6 модулів (до слова, у сертифікаті будуть зазначені години проходження як кожного модуля, так і курсу). Додали 74 години теорії — відтепер це 144 години занять по роботі з дітьми з ООП, під час яких учасники вчаться працювати з різними нозологіями.

Курс «РАЗОМ 2020» — ще глибший, ще просунутіший. Адже теми 2–5 модулів — освітні потреби в разі порушення опорно-рухового апарату, слуху, зору, мовлення, інтелекту, а також за аутизму та розладів аутистичного спектра, епілепсії, синдрому Дауна, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), дислексії. Це відповідає запитам профільних спеціалістів та батьків, щоб учасники могли долучатися до окремих модулів і навчатися саме того, заради чого приходять та з чим мають справу в житті.

3. Цінний практичний досвід

Коли до слухачів курсу запросили маму з підлітком на візку — із синдромом Дауна, ДЦП, аутоподібними реакціями, спілкуватися з ним почали лише ті, хто вже побував в інклюзивному таборі. Хоча мама і тренер ретельно пояснили всі особливості дитини. Зал ніби завмер. А ті, хто виходив, робили помилку за помилкою: не присідали, тож елементарно не потрапляли в поле зору хлопця, зверталися не до нього, а до його мами, не дочікувалися реакції. Потім усі разом демонстрували йому невеличку імпровізаційну виставу. Здавалося, він не бачить нікого. Аж раптом після завершення показав жестом «супер», кивнув до того, хто грав головну роль… Чимало слухачів були вражені тим, як швидко вони кинули спроби порозумітися, як їм, дорослим фахівцям, чомусь страшно (побоювання поразки, співчуття) було встановлювати контакт.

Тож теорія не вкорениться, доки немає практики. А 100 годин (так, це на 60 годин більше, ніж торік) унікального досвіду в інклюзивному таборі Космотабір, студії розвитку для дітей Open4U і Творчій майстерні «ТАК» дадуть цілий калейдоскоп ситуацій, які стануть у пригоді під час роботи.


Інклюзія — це про всіх. А «РАЗОМ» — це про Любов. Ми не можемо її навчити. Та можемо навчити, перш за все, не боятися любити та діяти. І підштовхнути до змін у країні, спільноті, школі, родині та в самому собі, — переконана програмна директорка тренінгового центру «Освіторії», проєктна менеджерка «РАЗОМ» Наталія Каташинська

4. Живе спілкування з експертами

Отримати інформацію, подивитися лекції, приміром, в інтернеті — дещиця порівняно з можливістю зворотного зв’язку з 20 метрами у сфері корекційної педагогіки, психології, соціальної роботи, інклюзивної освіти, юридичної та інших дотичних сфер. Можна розпитати саме про ваших учнів, згадати конкретні випадки, роз’яснити питання. До того ж завжди можна розраховувати на методичну підтримку та супровід експертів «Освіторії» та «Бачити серцем».

У Новопечерській школі втретє поспіль «Бачити серцем» спільно з «Освіторією» провели інклюзивний літній кемп Космотабір — це близько сотні дітей, десятки волонтерів і незліченні хвилі веселощів та ігор. Тут проводять практику для учасників проєкту «РАЗОМ»

5. Отримати дещо більше

У курсі — не лише очевидні теми. Наприклад, законодавча база, організація інклюзивного навчання, психологічні аспекти роботи. Багато уваги приділили важливій темі — використанню коректної термінології. Також навіть шкільному вчителю цікаво знати про підґрунтя навчання, яке починається ще в дошкільні роки, особливості засвоєння знань та навичок і способи зробити процес комфортнішим. А тим паче все це важливо фахівцям, які працюють з малечею. На запит аудиторії додали сферу дошкільної інклюзивної освіти.

Статеве виховання — гостра тема загалом. А коли йдеться про підлітка з інвалідністю, гострота зростає в рази.

Основи психологічного супроводу родин — про це говорять чимало. Але крім цього, учасників курсу чекає і власна робота з емоціями. Зняти навантаження, запобігти емоційному вигоранню, допомогти батькам учня пережити стрес — хіба це не важливо?

А ще з «додаткового»  роздруківки, матеріали, шанс стати регіональним амбасадором проєкту «РАЗОМ» та масштабувати його на всю країну.


Як стати учасником?

Якщо можливості дійсно гріють серце, скажіть собі: це для мене. Бажання допоможе об’єднатися і докричатися до небайдужих: знайти спонсорів серед представників малого та великого бізнесу, серед посадовців регіону. Самостійне фінансування — далеко не єдина можливість. Школи мають змогу оформити участь у курсі як підвищення кваліфікації та виділити кошти. У крайньому разі, можна обрати лише один, найнеобхідніший модуль.

Наразі в проєкті шукають можливості забезпечити найбільш вмотивованим учасникам участь на грантовій основі.

На грантові місця можна податися, заповнивши загальну реєстраційну форму та блок про мотивацію і, відповідно, зазначивши грантову форму участі (в анкеті це передбачено).

Ось наші поради, як краще заповнювати анкети на тренінги «Освіторії».

Один педагог чи один директор школи не може перевернути цю ситуацію. Але можуть РАЗОМ батьки та фахівці, які різнобічно працюють з дітьми: вчителі інклюзивних класів, вихователі садочків, асистенти вчителів та дитини, корекційні психологи, соціальні педагоги, шкільні адміністрації та всі-всі небайдужі до теми інклюзії.

Від вас і чекають заявки до 10 лютого. Курс стартує 21 лютого.

Залишити відповідь