20 вересня 2024 року Український центр оцінювання якості освіти презентує Національний звіт за результатами оцінювання креативності в межах дослідження PISA. Творче мислення — визнана навичка 21-го сторіччя. Як розвивають креативність у найбільш успішних освітніх системах, таких як Сінгапур? Чим дивує досвід Португалії? Та чому дослідники наполягають, що за креативність треба ставити оцінки? Розповідаємо про країни, що показали найкращий або найнесподіваніший результат у креативності.
Вчителі не мають конкретики
Системи освіти більшості країн ставлять перед собою мету — розвинути творче мислення у дітей, побачити випускників шкіл креативними особистостями. Це відображено в навчальних програмах у всьому світі як бажана ціль. Як зазначено в результатах дослідження PISA 2022, дві третини країн-учасників мають за освітню мету креативність як наскрізну компетенцію. Інші теж не забувають про неї, але сприймають як частину інших компетенцій, наприклад, соціально-емоційних навичок.
В Австралії, Бразилії, Канаді та Ісландії під час нещодавніх реформ в освіті креативне мислення поставили на чільне місце як таке, яке слід розвивати на кожному уроці. У Сінгапурі «творчий і допитливий розум» є бажаною характеристикою для випускника школи, якої слід досягти завдяки навчальній програмі. Близько 90% 15-річних учнів навчаються в школах, директори яких вірять, що креативність можна розвинути, вона не є чимось вродженим. А ось серед опитаних дітей, на жаль, 55% не вірять у свої сили в творчому мисленні.
Організатори дослідження наголошують: у багатьох випадках задеклароване бажання не набуває конкретики. Наприклад, у програмах на рівні предметів майже в половині країн (47%) мети розвинути креативність уже немає. Не зрозуміло, який саме вчитель і коли має цим перейматися. Творчий підхід у поданні матеріалу чи творчі завдання полегшують школярам сприйняття тем, підвищують їхню мотивацію, але для розвитку їхньої креативності цього замало.
Заняття мистецтвом не рятують
Ще менше країн надають педагогам конкретні методичні поради, критерії оцінювання чи відстежування прогресу в навчанні. У ліченій кількості країн є такий предмет, як креативне мислення. Набір навичок, виміряний під час оцінювання творчого мислення, зазвичай не викладається як окремий шкільний предмет, на відміну від навичок, виміряних під час оцінювання з математики, читання та природничих наук. Це не означає, що країни не хотіли б його ввести або вважають це недоцільним. Політики у відповідях на запитання анкети PISA визнавали, що перешкодою є перевантаження учнів, яке не дає змоги вводити додаткові предмети, а також переповненість навчальних програм. Як наслідок, небагато систем чітко оцінюють навички творчого мислення. Більш ніж половина всіх країн-учасниць зізнається: у них немає критеріїв оцінювання креативності.
А чи потрібно взагалі оцінювати творчість? Чи не гаситиме це натхнення? Хіба не може юний митець сказати вчителю: «Я так бачу, тому ви не можете знизити мені бал»? Усі ці питання — якраз наслідок хибного підходу до креативності. Адже йдеться не про оцінювання плодів творчості, а про навички пропонувати багато ідей, генерувати нові ідеї, критично ставитися до них, відбирати найкращі й допрацьовувати їх. Дійсно, на занятті мистецтвом чи математикою може бути складно оцінити ці вміння, хіба що реально заохотити додатковими балами тих, хто проявив нестандартний підхід. Але для оцінювання креативного мислення (як і для його тренування) потрібні спеціальні завдання, де чітко можна простежити рівень відповідних навичок. Оцінки, які можуть сприяти проявам креативності, повинні віддзеркалювати те, як учні справляються зі складними ситуаціями та працюють над їхнім розв’язанням. Для цього потрібні відкриті завдання та інструменти, які можуть задокументувати широкий спектр творчої успішності учня.
Школи часто дають учням можливість брати участь у творчих заняттях, пов’язаних із мистецтвом, конструюванням, іграми. Найбільший доступ до низки різноманітних позашкільних заходів є у дітей Великої Британії, ОАЕ, Австралії, Ямайки. Найменше таких варіантів у Греції, Норвегії, Бельгії, Польщі та Чехії. Та після врахування соціально-економічних профілів учнів і шкіл не виявили зв’язку між участю в такій діяльності та продуктивністю творчого мислення школярів. До того ж здатність мислити нестандартно можна розвинути через навчання будь-яких шкільних предметів, а не лише через участь у заходах, пов’язаних із мистецтвом.
Яка ж стратегія навчання показала себе як ефективна? Майже всі країни, в яких підлітки отримали найвищі бали з креативного мислення, усвідомлено розвивають цю навичку в школярів. У них розроблені як стратегічні документи високого рівня, в яких підкреслюється цінність виховання творчого мислення в учнів, так і практичні ресурси для освітян.
Сінгапур, Південна Корея:
до школярів по допомогу
Найкращі результати у тинейджерів із Сінгапуру. Тут школярі мають окремий курс «Застосування шкільної програми на практиці». Можна сказати, завдання із дослідження PISA для них не екзотика, а звична шкільна практика. Курс повністю присвячено створенню нового (ідей, продуктів) та реалізації нових знань та вмінь у продукції, що корисна оточенню. Вчителі можуть обмежити лише темами в галузі STEM, природознавства або мови. Але для успішного навчання все одно потрібно знаходити міждисциплінарні зв’язки та застосовувати креативне мислення. Альтернативний курс (програма «Навчання для життя») надає можливість творчо розробляти проєкти та проводити заходи на користь своїх громад.
Уявіть собі, що в селі проблема: кілька років неврожай певного овочу. Або немає активностей, на які б збиралася молодь провести дозвілля. «Запитаймо школярів! Хай вони щось вигадають», — пропонують держслужбовці. Чи реальна картина? А для Сінгапуру цілком. Ідеться не про штучне завдання, аби розвинути дітей, а про цілком реальний життєвий виклик, який завантажені іншими справами дорослі довіряють школярам.
У Південній Кореї схожий підхід. Але там школам допомагає окрема організація: Корейський фонд сприяння розвитку науки і творчості. Він одночасно опікується дорослими дослідниками та митцями і сприяє розвитку талантів. Заради введення в школах занять з розвитку креативності навіть зменшили до десяти кількість обов’язкових предметів.
Австралія, Нова Зеландія:
обов’язково та на оцінку
В Австралії майже 14 років тому освітня реформа затвердила «критичне і творче мислення» як одну з семи загальних здібностей, які повинен мати випускник школи. Надалі предмет розробили детально та систематизували. Стандарти продуктивності креативного мислення встановили для різних предметів та вікових груп. Управління оцінювання та звітності країни створило «модель навчання критичного та творчого мислення», щоб відобразити розвиток творчого мислення відповідно до різних рівнів компетентності. Учителі мають усебічну підтримку матеріалами, онлайн-курсами для підвищення майстерності тощо.
А у штаті Вікторія є чіткі критерії оцінювання. Та й уже 8 років випускники складають щось на кшталт НМТ з креативності: управління з питань навчальної програми та оцінювання штату Вікторія проводить щорічне оцінювання критичного та креативного мислення. Одна з цілей Австралії в галузі освіти спрямована на те, щоб 25% або більше учнів 10-х класів розвинули високі навички критичного і творчого мислення. Тут учителі та учні переконані, що ці навички є важливими для розвитку та що творчі ідеї в освіті цінуються.
У Новій Зеландії вчителі мають ще й фінансову підтримку від урядових та неурядових організацій. Ініціатива «Креативність у школі» надає гроші школам на найкращі креативні практики та проєкти, а також на залучення учнів до розширеного проєкту, спрямованого на розвиток їхнього творчого мислення та навичок співпраці.
Фінляндія та Данія:
хай пробують творити
Тут принцип інший: дати дітям спробувати більше творчих занять, щоб обрали своє.
Національна навчальна програма, запроваджена у Фінляндії у 2014 році, передбачає викладання принаймні одного «безпредметного» модуля на рік. Ця проста стратегія вимагає від фінських шкіл працювати так, щоб сприяти розвитку креативності. Вона заохочує вчителів шукати найближчі дітям теми, інтереси та враховувати різноманітні міжпредметні зв’язки та зв’язки з повсякденним життям. Учні займаються практичною творчою роботою: грають на музичних інструментах, пишуть оповідання, готують креативні десерти.
Те саме в інших країнах Скандинавії. Скажімо, у Данії запровадили дворічний обов’язковий практичний музичний предмет. Учні обирають спів, гру на інструментах, танці, а наприкінці курсу складають іспит.
Португалія:
мислення починається з EQ
Ця країна не в топі, але продемонструвала значний розрив між високими показниками з креативного мислення та посередніми з математики, читання та природничих наук, які теж перевіряли під час дослідження PISA. Тут, можна сказати, культ мистецтв, який прищеплюють дітям змалечку. При державних школах працюють додаткові курси з музики та художнього мистецтва. Ідеться про рівень наших шкіл мистецтва, а не гуртків для початківців. Програма ґрунтовна.
У багатьох школах обов’язковими є окремо заняття з музики, танців, малювання, акторської майстерності, розвитку мислення, соціально-емоційного навчання. Заняття проводять фахівці театрів, галерей, музеїв. Також своєрідними є мультипредметні креативні заняття: одночасно з фотографування, театрального мистецтва, музики, малювання, йоги, шахів та IT. Усе це поєднується спільним конкретним завданням. Наприклад, створення саундтреку та персонажів до відеогри або підготовка показу мод та артвечірки.
У Португалії вважають, що креативне мислення починається з розвитку емоційного інтелекту, тож приділяють цьому увагу з першого класу. Скажімо, діти спочатку навчаються демонструвати та розпізнавати емоції (і не лише базові, а чимало відтінків), а потім застосовують це на акторських заняттях. А завдання зіграти певний театральний етюд вже вимагає не лише практики, а й фантазії та креативного мислення.
