«Українське дошкілля є! І воно має бути помітним для соціуму. Саме від вихователів залежить, з якою базою дитина прийде в початкову школу». Глибокими й відвертими спостереженнями про сучасну дошкільну освіту в Україні ділиться вихователька дитячого садка «Дзвіночок» у Кам’янці-Подільському Оксана Масовець. Вона — переможниця спеціальної номінації «Дошкілля» 2024, отримала пів мільйона гривень від Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні на здійснення своєї освітньої мрії. У межах премії Global Teacher Prize Ukraine ЮНІСЕФ підтримує номінацію «Дошкілля» другий рік поспіль.
Дошкільна освіта є критично важливим етапом у розвитку дитини та закладає основу для її майбутнього академічного успіху та особистісного зростання. Але чому в Україні батьки не завжди довіряють державним садочкам і саме навколо закладів дошкільної освіти так багато стереотипів і міфів?
Спікерка:
Оксана Масовець
8 трендів дошкільної педагогіки в Україні та світі
— Найважливішим трендом дошкілля України вважаю свободу вибору, яку зараз має вихователь. Ми можемо самостійно обирати та затверджувати програми на базі дитячого садка, — розповідає найкраща вихователька України Оксана Масовець. — Але які ще тенденції визначатимуть теперішнє та майбутнє виховання наймолодших дітей?
Тренд № 1
Близький контакт із природою
Діти пізнають світ, активно залучаючи всі органи чуття. Тож дивно було чути ще 5 років тому від батьків питання ввечері: «А чому одяг дитини весь у болоті?» Мені надзвичайно імпонують тренди дошкільного виховання, які транслює Данія. Особливо надихає досвід «виїзних дитячих садків». Це і екскурсія, і можливість прожити день разом із групою вихованців у цікавій новій атмосфері. Звісно, у сучасних умовах ми з дітьми далеко виїхати не можемо, а ось до ботанічного саду чи у великий парк поруч з укриттям — цілком! Гумові чобітки, непромокні комбінезони, дощ і навіть дослідження калюж із болотом — ідеальна комбінація для різностороннього розвитку з акцентом на тактильні відчуття.
Тренд № 2
Навчання через гру та проєктний підхід
Це освітній підхід, який дозволяє дітям молодшого віку вчитися і розвивати навички через гру. Тож ми створюємо в садочках середовище, яке заохочує дослідження навколишнього світу й природи, творчі відкриття. А ще середовще в садочку має сприяти соціальній взаємодії між дітьми та навчати їх вирішувати перші виклики та проблеми.
У нашому садочку діти займаються з вихователями за програмою «Крок за кроком». Малюки підходять до «Дошки вибору» та повідомляють, в якому осередку з наявних десяти їм сьогодні цікаво провести гру. Осередок «Природа»? Чудово! Досліджуємо горішки, їх вміст, смак. У той самий час в осередку «Центр мистецтва» інша дитина малюватиме чи ліпитиме горішки, добиратиме текстури і кольори. А в «Центрі музики» ми зробимо з горіха музичні інструменти і будемо ними шарудіти, стукати, відбивати «горіховий ритм»!
Тренд № 3
Цифровізація та інтеграція технологій
Дошкільній освіті України критично бракує цифровізації та впровадження новітніх технологій. Дитячі садочки на десятки років відстали в цифровізації від шкіл. Ми маємо познайомити дітей з елементами інформатики, але технічних можливостей для цього немає. Сучасні діти дуже просунуті, і старшим вже нецікаво слухати мою розповідь про те, як рухається сонце небосхилом — просять показати відео на планшеті! Екранний час у садочку має бути мінімальним. Але за ці умовні 15 хвилин під час заняття хотілося б дати дітям якісний пізнавальний контент.
Інтеграція технологій у групі з дошкільнятами може мати різні форми. Ті ж інтерактивні дошки широко застосовуються в дошкільних закладах багатьох європейських країн — для відтворення музики, пізнавальних відео та віртуальних екскурсій, танцювальних активностей, прослуховування аудіокниг, а ще для ігор і вправ зі стилусом або за допомогою дотику.
Тренд № 4
Ефективна та безпечна взаємодія з дітьми в умовах війни
— З дітьми 1,5-3 років говорити про війну найлегше, — розповідає Оксана Масовець. — Так, вони вже чули від дорослих ці слова, але ще не настільки глибоко розуміють сенс. У 4-6 років діти вже усвідомлюють значення слова «війна», бо дуже часто хтось з їхньої родини вже служить у ЗСУ. «Чому тато мені не дзвонить?», «Чому я так давно не бачила тата?» — постійно чую такі питання. — «Твій тато тебе любить і вийде на зв’язок, як тільки зможе. А хочеш зараз намалювати тата чи малюнок, який ми листом надішлемо тату?» Класно в такі моменти дитину посадити поруч із собою на килимок, обережно взяти за руку. Я не люблю столів — вони як загорожа. А я прагну завжди опуститися до рівня очей дитини, щоб контактувати з нею зорово і тактильно.
Діти від 4 років, яких доводиться будити під час тривоги та спускати в укриття, — тривожні та дезорієнтовані. Їх виривають із комфортного середовища. Щоб познайомити наймолодших дітей з укриттям — проводжу гру. Кожна дитина отримує маленький ліхтарик і я кажу: «А зараз ми дослідимо невідомий загадковий світ! Там у темряві сховані картинки з гномиками, давайте їх усі відшукаємо?» Саме так ми даємо дітям розуміння: в укритті не страшно, навіть якщо не буде світла. Також у нашому садку є діти з міст, де війна була зовсім поруч.
Мій вихованець із Харкова довго не міг спокійно реагувати на звук сирени: затуляв вушка руками і наче нікого не помічав у цей момент. Я брала його на руки, міцно обіймала, щоб повернути відчуття кордонів його тіла, та розповідала тихенько вірш чи наспівувала пісню. Дуже непросто переживати досвід повітряних тривог дітям з особливими освітніми потребами — їм важко перебувати в шумі в укритті та переносити різку зміну обстановки. Крик, істерики і навіть агресія — усе це переживаємо разом, залучаємо психолога в моменті. Але незалежно від того, є поруч фахівець чи ні, — намагаюся сильно обійняти, дати відчуття підтримки в контакті, адже слова в ці моменти не діють.
Тренд № 5
Педагогічне партнерство
Педагогічне партнерство — це не про запрошення батьків на збори і не кавування раз на кілька місяців у невимушеній атмосфері. Це активне залучення мам, тат та інших членів родини в освітній процес у межах садочка та поза його межами. А також спільне вирішення нагальних викликів і проблем та активний обмін досвідом. Усе це на противагу тому, що раніше батьки не мали доступу до дитячого садка. Зараз це спосіб долучити їх до освітньої діяльності, виховної роботи.
Радію, що цей тренд зараз активно впроваджується в Україні. Працюючи з дітьми за програмою «Крок за кроком», бачу чудовий результат від залучення значущих дорослих у наші важливі «дитячі справи». Як це працює? Організовую план дій за кожним проєктом у групі та розписую приблизний графік, за яким у «Центрах діяльності» працюватимуть батьки і діти.
Звісно, я не можу одночасно запросити 20 батьків до нашого робочого простору. Але тричі на тиждень залюбки можу прийняти на заняття дві особи з найближчого кола дитини.
Тренд № 6
Розвиток соціальних навичок
Через гру діти вчаться взаємодіяти з іншими, домовлятися, ділитися, діяти по черзі та вирішувати конфлікти. Ці навички є життєво важливими для їхнього соціального розвитку і мають вирішальне значення для успіху в подальшому житті.
Дуже важливо навчити дітей у радість взаємодіяти зі своєю дошкільною родиною і бути другом для тих, хто поруч.
Тренд № 7
Інклюзія
Сьогодні в моїй групі двоє вихованців з особливими освітніми потребами. Їхня соціалізація та розвиток життєвих навичок — мій пріоритет. Я щиро радію тому, що інклюзія стає нормою для більшості освітніх закладів. І що її перестають боятися завдяки кращій поінформованості. Звертаю увагу на заняття, які заспокоюють ту чи ту дитину. Мій вихованець обожнює готувати печиво та смузі, а вихованиця залюбки проводить час у «Центрі дослідів» та розвиває дрібну моторику.
Головне правило — дитина не має відчувати, що вона «інакша», що до неї інше ставлення. Тим не менш, з нашими батьками я комунікую про те, що в групі є діти на інклюзивному навчанні. Так дорослі краще розуміють, чому їхній дитині не дозволили в якийсь момент з’’їсти смаколик, а іншій чомусь так.
У садочку «Дзвіночок» ми створили ігрове інклюзивне середовище, у якому цікаво кожній дитині. Тут є бізіборди, набори Lego, у Центрі сюжетно-рольових ігор — різні костюми для обігрування казок чи виступів на імпровізованій сцені, у Центрі готування — справжня кухня з мийкою, духовою шафою та приладдям. А в Центрі природних дослідів інвентар змінюється відповідно до пори року. Діти доглядають за рослинами та живою черепахою. А нещодавно ми виготовляли гарбузи з різних матеріалів зі справжнім шершавим колючим корінцем гарбуза, який дітям так приємно та цікаво досліджувати на дотик.
Тренд № 8
Волонтерство зі старшими дошкільниками
Цей тренд унікальний, адже він з’явився в Україні через воєнну агресію росії. Я запитую своїх вихованців: «У нашого … є тато військовий, який зараз служить в ЗСУ. Як думаєте, чим і як він може зігрітися, якщо не має змоги перебувати в теплому приміщенні?» І діти розповідають: «Надягнути теплі рукавиці й шкарпетки, випити гарячий чай, запалити багаття». Ми разом виготовляємо окопні свічки, запаковуємо у водонепроникні пакети, додаємо туди сірники, розпалювачі, цукерки та відправляємо разом із листівками з побажаннями на фронт. Дітей надзвичайно мотивує момент, коли у відповідь ми отримуємо листи з фото від наших військових. Це так зворушує і дітей, і дорослих!
6 міфів про державні дитячі садочки
Умови в державному садочку — «жах»
Далеко не завжди приватний дитячий садок кращий за комунальний. Є дуже багато закладів дошкільної освіти з комфортними умовами та чуйними педагогами. Саме тому батьки намагаються дізнатися про той чи той садочок через рекомендації знайомих чи у відгуках Google. І саме тому в деякі садочки так важко потрапити — черги на запис туди шалені.
Чи буде садочок привабливим для батьків — залежить від тандему «адміністрація і вихователь».
Вихователі державних садочків — «злі та байдужі» через низьку оплату праці
Мовляв, якщо вихователям менше платять у державних садочках, то й ставлення до дитини буде відповідне — малюків просто «пильнуватимуть», мов у камері схову. Але не більше. Що ж, матеріальний фактор спрацьовує, але не всюди і не з усіма. До прикладу, у нашому невеликому місті зарплата вихователя державного садочка — близько 9000 гривень, а приватного — на 2000 більше. Звісно, вихователі у великих містах у приватних школах заробляють більше — ці дані відкриті і їх можна подивитися на work.ua.
Варто і замислитись про те, що приватні садочки дуже часто відкривають люди, які працювали в цьому секторі на державній роботі, і штат часто набирають серед ексколег із державних садочків. Тож навряд тут ітиметься про чарівне перетворення зі «злої феї на добру» виключно через перехід до приватного закладу освіти. Людський фактор — першочерговий.
У державних садочках діти не хочуть їсти — там не готують смачно
Запевняю, у меню більшості садочків зараз немає тієї «огидної» манної каші з грудочками, яку із жахом згадують покоління «міленіалів» та «бумерів». Ваша дитина їстиме приблизно одне й те саме що в державному, що в приватному закладі дошкільної освіти.
І тут усе залежить від бажання закладу дошкільної освіти йти в ногу з часом, адже є чудова можливість готувати страви для дошкільнят за рецептами Євгена Клопотенка. Меню в дитячих садочках затверджують керівники цього конкретного дошкільного закладу за погодженням Держпродслужби. Остання має право на перевірку: чи використані ті чи ті продукти згідно з нормами документації.
Ось наше меню на сьогодні:
Сніданок: каша ячна, пудинг із курятиною, хліб, компот і банан
Обід: суп рисовий, картопляне пюре, курячий рулет, свіжий помідор, хліб, компот
Вечеря: штрудель з яблуками та йогурт
«Моїй дитині не вистачить уваги, її ніхто не розвиватиме»
Наповнюваність груп у державному дошкільному закладі освіти — 15-20 дітей у групі, у приватному садочку — до 10 дітей. Але зацікавлений у своїй роботі вихователь державного садочка знає, як мудро вибудувати діяльність у групі. Наприклад, поділити її на кілька осередків та давати завдання кожній групі.
Плюси великого дитячого колективу — багато різних думок та ідей, є відчуття великої командної роботи.
А якщо дитина плаче та сумує — і там, і там на неї звернуть увагу. У комунальному садочку уваги навіть буде більше — окрім вихователя до засмученої дитини прийдуть ще мінімум 3-5 дітей, щоб утішити.
У державних садочках України панує авторитарна педагогіка
«Я авторитет і всі мене тут мають слухатися» — це пережиток розуміння ролі вихователя з радянських часів. Вже давно минули часи, коли вихователь «наказує», що робити, а діти мають слухатись і виконувати.
Батьки часто кажуть мені: «Ми думали, що прийдемо до садочка, а там насуплені суворі жінки, і нікого з молоді…» Але в державних садочках багато усміхненої, доброї молоді. А ще до нас приходять багато студенток-практиканток. Діти у захваті від легкості та енергії молодих людей.
Двері державного дитячого садочка зачинені для батьків
Зазвичай вихователі скаржаться — мовляв, не зрозуміти нас батькам. Але коли я чую такі фрази — кажу: «Може, саме час свої «слабкі сторони» зробити сильними?» Це можливо завдяки залученню сімей малюків до педагогічного партнерства в садочку. Кожен представник родини може зайти до дитячого садочка і на власні очі побачити, що там є класного й цікавого. Того, чого не було в їхньому дитинстві. Мамам і татам корисно зануритись у цей простір. Вони можуть побачити, як працює вихователь та його помічники. Як комунікують асистенти вихователя та діти з особливи освітніми потребами.
Так, є садочки, двері яких можуть бути умовно зачиненими для батьків, але це напряму залежить від адміністрації чи від місцевого управління освіти. Як зробити садок відкритішим? Вихователі мають показати батькам, що готові бути другом для їхньої дитини.
