Освіторія презентувала масштабне дослідження «Вчителі України: кадровий потенціал». Воно засвідчує: в Україні зараз є 282 тисячі вчителів, і 40% з них планують піти з професії до 2030 року. До того ж лише 20% вчителів задоволені тим, якою мірою суспільство цінує їхню працю. Тільки 12% задоволені рівнем заробітної плати. На яких рішеннях потрібно зосередити зусилля в освіті, щоб це принесло найбільший ефект в умовах обмежених ресурсів та повномасштабної війни? Що зацікавить освітян залишитися викладати в школі? Та як уберегти освіту України від занепаду? Розповідають освітяни, українські та іноземні експерти, полісімейкери та стейкхолдери освітньої сфери.
Виклик 1
Понад 40% учителів планують піти з професії до 2030 року
108 000 — прогнозований брак учителів в Україні вже через 5 років. Але ці цифри можуть бути значно більшими. Під час дослідження учасники оцінили, що може вплинути на бажання вчителів залишатися в професії.
Найбільший мотиватор — зменшення бюрократичного навантаження на педагогів. Цей аспект виявився навіть впливовішим, ніж рівень заробітної плати. Але й заробіток відіграє важливу роль у мотивації вчителів: 91% опитаних вказали, що вищий рівень фінансової винагороди матиме позитивний вплив на їхнє бажання і надалі працювати вчителем.
Як ми можемо вплинути на покращення ситуації?
🟡 Формування національної кадрової політики для вчителів
🟡 З боку ГС та освітніх донорів — розробка й організація програм навчання, підвищення кваліфікації освітян
«Дослідження показує, що для вчителів це один із факторів, щоб залишатися в професії, бути в ній ефективними та щасливими, — розповіла під час презентації Зоя Литвин, голова громадської спілки «Освіторія». — Тож програми для навчання потрібно актуалізовувати, робити цікавими та якісними, щоб вони максимально відповідали потребам учителів».
🟡 Запровадження інституту менторства для належної підтримки молодих педагогів
«Потрібні зміни в педагогічній освіті, які допоможуть позбутися «шоку введення в професію». Тож належна підтримка студентів на всіх етапах навчання — від інтернатури до менторства на робочому місці — допомагала б нам утримувати в професії молодих учителів, кількість яких драматично впала», — зауважує пані Зоя.
🟡 Точкові ініціативи на рівні держави та громадських організацій
«Хороший приклад — «Навчай для України» та Teach for all у світовому масштабі. Також помічними будуть урядові програми, що допомагають викладати та паралельно здобувати педагогічну освіту. Якщо це національна політика, і вона якісно організована — допоможе швидко поповнити нестачу вчителів конкретних спеціальностей», — додає очільниця Освіторії.
🟡 Конкретні дії від освітніх управлінців
«Через 5 років 40% українських учителів можуть піти з професії. Ця цифра не просто вражає — вона безпрецедентна, — ділиться враженнями Лідія Поворознюк, вчителька української мови і літератури. — Надвисокі вимоги до вчительства і критично низький рівень підтримки педагогів суспільством, непосильне навантаження паперовою роботою — усе це має коригуватися з поправкою на війну, в якій ми живемо, і на ті ресурси, які вчителі витрачають, аби щодня після шахедної чи ракетної атаки заходити в клас, щиро усміхатися дітям та продовжувати ділитися знаннями.
Освітні управлінці мають не просто осмислити ключові цифри дослідження, а одразу розробити план дій на основі зроблених висновків. І, цілком можливо, через рік ці цифри почнуть змінюватися на краще».
Виклик 2
Лише 47% вчителів задоволені своєю роботою
Це менше, ніж половина. Цікаво, що існує різниця між оцінками задоволеності в розрізі вікових груп: молодші педагоги, як правило, менш задоволені умовами роботи, аніж старші педагоги.
Чим учителі найбільше задоволені: стосунками з учнями (4,19 бала з 5 можливих), стосунками з робочим колективом (4,10) та адміністрацією закладу освіти (4,01).
Основні причини незадоволеності педагогів своєю професією — неадекватне навантаження на роботі (3,08), оцінка роботи вчителя суспільством (2,43) та низька фінансова винагорода (2,12).
Сучасні педагоги мусять працювати з великою кількістю учнів, часто порушуючи норму педагогічного навантаження на тиждень. На додачу професійний стандарт ставить до освітян безліч вимог, які не здатен компенсувати рівень заробітної плати.
«Коли ми спілкувалися з різними групами учасників освітнього процесу щодо змісту професійного стандарту вчителя, помітили цікаву тенденцію: експерти з розробки освітніх політик значно краще оцінили професійний стандарт, аніж самі вчителі, — зауважує Станіслава Топчій, головна аналітикиня Дослідницької агенції FAMA. — Педагоги трактували перелік компетентностей вчителя радше як надмірну вимогу, аніж рекомендацію. До того ж, наразі менше як половина опитаних вчителів (41%) задоволена обсягом свого робочого навантаження, а рівнем фінансової нагороди — тільки 12%. Це вказує на те, що освітянам бракує розуміння про цінність стандарту та можливостей працювати із ним».
Виклик 3
Для 94% вчителів скорочення
бюрократичного навантаження напряму
вплине на рішення залишатися у професії
Вчителі потерпають від бюрократії навіть більше, ніж від низьких зарплат.
Як ми можемо вплинути на покращення ситуації?
🟡 Запровадження єдиної інтегрованої системи для збору інформації
«Школи готують багато документів для звітності. У середньому одна школа подає 40 звітів — констатує Андрій Сташків, заступник міністра освіти і науки України. — Але потрібно розуміти: далеко не все, що вимагають від шкіл — ініціатива МОН. Є «класичні» звіти, що подаються раз на рік. Але дуже багато інформації потрібно зібрати ще й органам управління освіти. Щоб це унеможливити, всесторонній збір інформації має відбуватися через єдину інтегровану систему — застосунок «Мрія». Маємо великі сподівання, що невдовзі він запрацює на повну потужність та значно зменшить бюрократичні прояви, які заважають вчительству».
🟡 Заборона багатоступеневої перевірки інформації, скасування «обов’язкових» документів
«У системі освіти Литви були схожі з українськими виклики: бюрократична складова, недостатній рівень оплати вчительської праці, мотиваційна криза. Нам пощастило в тому, що в усіх цих питаннях нам вдалося рухатися трохи швидше, аніж вам, — міркує Гінтарас Степонавічус, ексміністр освіти і науки Литви. — Я знаю, що школа може функціонувати якісно, не звітуючи весь час безліччю папірців. Тільки-но я почав працювати міністром — провів аудит для розуміння, яка ситуація з бюрократією в школах. І з подивом зрозумів, що є 143 різні документи, що регулюють діяльність школи. Ми заборонили проводити перевірку однієї і тієї ж інформації різними організаціями — не має значення, чи це міністерство, чи місцеві управління освіти. Також ми не дозволяємо надсилати запити щодо однієї і тієї ж інформації різними установами: якщо цю інформацію можна знайти в інших джерелах — повторні запити під забороною. Також треба провести цифровізацію у школах та скасувати стоси «обов’язкових» документів».
🟡 Не давати вчителям іншої додаткової роботи, окрім викладання
«Проблему високого рівня незадоволеності своєю роботою цілком можливо вирішити: і на рівні міністерства освіти, і на рівні обласних департаментів і відділів освіти, і на рівні керівників закладів освіти, — розповідає Іванна Коберник, співзасновниця громадської організації «Смарт освіта». — Адже хто формує бюрократію? Той, хто вимагає звіти, часто термінові. Вчителі говорять про перевантаженість численними звітами, примушування до участі в олімпіадах та конкурсах, вимоги робити фотозвіти подій. Усього цього можна позбутися без додаткового залучення величезних бюджетів».
🟡 Негайні зміни на місцях, щоб учителі отримали більше свободи
«2030 рік не за горами. Якщо не робити конкретних кроків — можемо потрапити в пастку проблем, які не вирішити одномоментно, — ділиться думками Андрій Закалюк, начальник управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради. — Особисто я як керівник управління освіти в місті Львів бачу, в яких сферах можливо робити поступ, планувати і втілювати зміни на регіональному рівні. Почнемо з болючої для вчителів проблеми бюрократії. Спілкуватимусь із колегами. Створимо план щодо того, що змінити вже зараз, щоб знівелювати негативний бюрократичний вплив. Учителі мають отримати більше свободи».
Виклик 4
Лише 12% вчителів задоволені рівнем заробітної плати
Як ми можемо вплинути на покращення ситуації?
🟡 Використовувати кошти, які є у територіальних громадах для виплати надбавок, передбачених для вчителів
«Я хотів би сказати тут і зараз, що зарплата вчителів збільшиться суттєво. Але це не так, тому що ми в умовах війни. І якщо взяти бюджети, передбачені для освіти — понад 100 мільярдів гривень зараз — це тільки зарплата вчителів, — наводить факти Андрій Сташків, заступник міністра освіти і науки України. — Та якщо порівняти з тим, що ми витрачаємо на армію — зрозуміло, це не так багато. Допоки триває війна, мусимо сконцентрувати всі зусилля там. Освіта, звісно, у пріоритеті, але на другому місці. У 2024 році анонсували підвищення заробітної плати для вчителів. Не таке велике, як усім нам хотілось би, і становило всього лиш 20% від того, що мало бути. По факту, було піднято на 10%, але кошти, які були закладені в бюджеті на підвищення на 20%, — залишились. Тобто, вони є в територіальних громадах і за їхній рахунок можуть виплачуватися надбавки, передбачені для вчителів — як от «за престижність праці» та інші передбачені виплати».
🟡 Замінити «одноразові жести» на реальні зміни в системі оплати праці
«Учитель — це про цінності. І першочергово — про цінності з гідною заробітною платою, — переконана Оксана Проскура, директорка гімназії східний мов № 1. — Підвищуючи зарплату вчителям, держава підвищить конкурентоспроможність професії педагога в Україні. І тоді у всіх нас з’явиться можливість обирати кращих з найкращих. Адже в освіті передусім мають працювати ціннісні люди. Зараз в Україні працюють люди, які тримаються на плаву попри війну. Вони нещодавно отримали жест від держави у вигляді 1000 гривень. Але у всіх є сподівання, що після війни ситуація з оплатою праці зрушить з місця. Адже вчителі загнані цим фактором у пастку. І саме це їх спонукає говорити: «Жахлива професія, немає сил у ній працювати». Гідне ставлення до педагогів — це те, що мають на ділі та у власному гаманці відчути вчителі».
Виклик 5
80% педагогів не задоволені тим,
якою мірою суспільство цінує їхню роботу
Як ми можемо вплинути на покращення ситуації?
🟡Зміна системи оплати праці для педагогічних працівників
🟡 Реформа системи педагогічної освіти та траєкторії входу у професію
🟡 Саббатикал
«Саббатикал — це тривала відпустка зі збереженням робочого місця на пів року чи рік. Учителям буде корисно перемкнутися, подбати про себе, — пропонує можливі вектори точкових рішень для підвищення престижності професії вчителя Сергій Колебошин, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій».
🟡 Повноцінний ринок перепідготовки та професійного зростання вчителів
На законодавчому рівні це прописано, а на ділі левова частка перепідготовки вчителів відбувається в академіях неперервної освіти.
🟡 Активне залучення ЗМІ для підвищення статусності професії вчителя
«Студенти, які зараз навчаються на вчителів, не бачать підтримки в суспільстві, яке не вважає професію вчителя престижною, — розповідає Неля Величко, директорка департаменту акредитації та моніторингу Державної служби якості освіти України. — Молоді люди вважають, що з початком роботи в закладі освіти на них очікує важка праця, відсутність суспільної підтримки в комплексі з відсутністю підтримки з боку батьків. Сьогоднішні студенти до 2030 року прийдуть навчати нове покоління українців, і нам необхідно сфокусуватися на заохоченні їхнього старту у професії.
Скільки часу ми забували про важливість вчительства, стільки часу знадобиться і на відновлення престижу професії. ЗМІ, соцмережі мають щодня транслювати меседжі про важливість вчителів. Професію вчителя потрібно зробити статусною, бажаною. Що формує статусність професії вчителя? У першу чергу — суспільна думка. Вчителів зараз із легкістю критикують (батьки у тому числі), на відміну від представників спеціальностей, асоційованих із великими коштами.
Маємо прагнути, аби вчителі стали новими суперзірками нашого суспільства, лідерами думок, до яких дослухаються. Зараз ми спостерігаємо велике захоплення професіями айтівців, бізнесменів. Ось такого ставлення треба прагнути і до професії вчителя».
Виклик 6
79% студентів потребують оновлення
освітньої програми в закладах педагогічної освіти
Як ми можемо вплинути на покращення ситуації?
🟡 Короткі дуальні програми підготовки вчителів для осіб, які вже здобули вищу освіту
«У більшості освітніх систем є короткі курси — як правило, дуальної освіти, — ділиться досвідом Лілія Гриневич, проректорка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — Упродовж трьох місяців чи року людина здобуває теоретичні знання. А потім університет, у якому вона навчається, ще півроку супроводжує її на місці роботи. Це практикоорієнтоване навчання, що спрямоване на сучасний освітній процес. І це дозволить державі економити кошти, адже людям не потрібно буде здобувати другу магістерську освіту. Усе, що потрібно — внести зміни до законодавства».
