Чи впливає школа на людину? Звичайно! У цьому переконані обидва кандидати на посаду президента США. Від результатів виборів, які відбудуться 5 листопада, залежить допомога нашій країні, тож цією подією активно цікавляться українці. Зібрали факти про те, де навчалися Камала Гарріс та Дональд Трамп і як освіта сформувала їхній світогляд та кардинально різні погляди на реформування шкіл у США.
Камала Гарріс: мозаїка культур та інклюзія
Кандидатка від Демократичної партії неодноразово казала, що успіхом у кар’єрі завдячує освітньому досвіду. І не так навчанню, як вихованню. Прийняття культурного різноманіття, інклюзія, креативність — ось чого навчали дівчинку змалечку, як з’ясувала преса. І річ не лише в тім, що її батько походив з Ямайки, а мати — з Індії. Із 13 років вона переїхала з мамою до Канади та відвідувала середню школу Вестмаунт у Монреалі. У найбагатшому районі заможні родини віддавали дітей до приватних шкіл. А до цієї державної йшли емігранти, діти з родин, яких півсторіччя тому з різних причин не хотіли бачити в елітних закладах освіти. Наприклад, афроканадці, діти з особливими освітніми потребами. Одним з найважливіших завдань педагогів було створити доброзичливу безпечну атмосферу, привчати до того, що «всі різні та рівні». Девіз: «Розум — дороговказ життя» давав учням віру у свої сили.
Дівчинка з повагою ставилася до педагогів, адже її мати також у ті роки працювала викладачкою в медичній школі Університету Макгілла.
Сімнадцятирічна Камала вступила до коледжу Ваньє в Монреалі. Там прищеплювали ті самі цінності: інклюзивність, культурне розмаїття, відкритість до світу, креативність. За мету коледж ставив створення позитивного середовища для учнів та педагогів будь-яких національних культур та походження. Траплялося, в одному класі були представники десятьох національностей. Для них влаштовували дні презентації культур: однокласники намагалися зрозуміти та вивчити ритуали, свята, окремі слова одне одного.
Як написано нині на сайті закладу освіти, він обслуговує багатонаціональну групу учнів, демонструючи повагу до їх культурного та релігійного розмаїття. Здавна тут робили акцент на різноманітному волонтерстві та започаткуванню учнями ініціатив у своїх громадах. Нині це здебільшого екологічні проєкти. Скажімо, саме тут започаткували міжнародну мережу біорізноманіття кампусів, яка прагне зберегти кожне деревце на території коледжів й університетів, пропагує створення «живих лабораторій» — університетських садів.
«Молоді, обдаровані та чорні»
Освіту з економіки та політології Камала Гарріс отримала вже в США, у Говардському університеті. Саме заснування його у 1867 році є символом боротьби із расизмом. Адже одразу після Громадянської війни в США, завдяки якій рабство стало ганебним минулим, виникла потреба в закладі вищої освіти для афроамериканців. Спочатку йшлося лише про підготовку священників, лікарів та митців. А за часів навчання Гарріс університет уже входив до перших 5% світового академічного рейтингу.
Студентка дійсно полюбила alma mater та була активною: працювала в студентській раді, регулярно брала участь у групі дебатів. У своїх мемуарах Гарріс написала: «Кожен сигнал говорив студентам, що ми можемо бути ким завгодно — що ми молоді, обдаровані та чорні». Вона неодноразово згадувала й інші університетські уроки. Наприклад, що не потрібно обирати щось одне в житті, жертвуючи іншим — можна встигнути зробити чимало цікавого. Або ж «Якщо поруч немає нікого, хто схожий на тебе ззовні або за життєвим досвідом, пам’ятай: ти не самотній на світі».
Ще одна освіта кандидатки: юридичний коледж Каліфорнійського університету. Це не престижна приватна, а звичайна публічна юридична школа. Тож вона не ставала пропуском до вакансій. Доводилося мати виняткові якості, аби робити кар’єру. Але цей період приніс досвід організаторської діяльності: Гарріс була президенткою Асоціації чорношкірих студентів-юристів.
Що пропонує в освіті?
Пропозиції Камали Гарріс легко знайти у пресі.
- Мінімальна зарплата вчителям — 60 тис. доларів на рік. Це не внесено саме до її програми, але Камала підтримує відповідний законопроєкт від демократів. Загалом підтримку освітян вона вважає важливою, хоча традиційно її розглядали як другорядну. Як сформулювала кандидатка: «Вчителі — це серце та душа місцевих спільнот».
- Обов’язкова дошкільна освіта.
- Повне фінансування освіти осіб з обмеженими можливостями: централізовано покривати 40% видатків на кожного такого учня, решту — на місцевому рівні. Нині виплати значно менші.
- Зменшення акценту на підготовці до випускного тестування. Воно не має бути вирішальним у долі випускника. «Школам треба підвищувати успішність учнів, а не карати їх за допомогою тестів».
- Створення служб соціально-емоційної підтримки в школах.
- Подолання освітніх втрат після епідемії COVID-19: фінансування інтенсивного репетиторства, позашкільного та літнього навчання.
- Створення нових громадських шкіл для боротьби із хронічними пропусками учнів з бідних родин. Ідеться про заклади освіти, в одному приміщенні з якими будуть розташовані безкоштовні медичні центри, банки одягу, продуктів, зони відпочинку. Ці послуги надаватимуться учням та членам їхніх родин, які потрапили у складні життєві обставини. У школі кожна дитина не має бути голодною, виснаженою, змерзлою.
Дональд Трамп: дисципліна та нетерпимість
Кандидат від Республіканської партії пишається своєю елітною освітою. Так, під час дебатів він сказав: «Я навчався у Вортонській школі бізнесу, і багато найкращих професорів там вважають мій економічний план блискучим».
Домашнє виховання нащадка будівельної індустрії було консервативним. Змалечку сувора дисципліна, не можна було навіть взяти щось із холодильника без дозволу батьків. Про це згадувала Ґвенда Блер зі слів друзів родини у книзі «Трампи: три покоління, які збудували імперію». Цікаво, що маленький Дональд ходив до дитсадка з оригінальною програмою, де акцент робили на практичних навичках: садівництво та будівля великих споруд із кубиків. Будівництво малюку подобалося.
Із 5 років він пішов до приватної елітної школи Кью-Форест. Поглиблена навчальна програма вимагала зусиль від учнів. З одного боку, їх навчали сміливо мислити та досліджувати, розвивати критичне мислення. Школа пишається тим, що завжди учні мали найсучасніше обладнання. З другого боку, високі стандарти стосувалися не лише знань, а й дисципліни. У дітей виховували класичні на той час чесноти: посидючість, терплячість, повагу до правил. Хлопчик не вписувався в цю атмосферу, тож до нього часто застосовували дисциплінарні покарання. Трампа в дитинстві вважали пустуном, але коли він вдарив вчителя та почав носити холодну зброю, батько вирішив, що вченим син не стане. Стримувати його має… військова дисципліна.
У 13 років без жодного бажання юний Дональд став кадетом приватної Нью-Йоркської військової академії. Заснований ще 1889 року заклад зосереджувався на традиційних цінностях, таких як лояльність до старших за званням та підзвітність. Своєю місією академія вбачала: «Загартувати розум, тіло та характер, прищепити самодисципліну». Решта пунктів звучать теж як план підготовки до війни: «озброїти знаннями та навичкам. Чотири стовпи успіху: знання, характер, лідерство, легка атлетика». Певно, такою є специфіка виховання майбутнього бійця, але чеснотою тут вважали навіть нетерпимість: «Курсант не лише не порушуватиме правил, а й не терпітиме тих, хто це робить».
Засновник університету?
Вищу освіту Дональд Трамп розпочав у коледжі при Університеті Фордхем у Бронксі, але за два роки перевівся до Вортонській школі бізнесу Пенсильванського університету. Це найстаріша у світі та дуже відома бізнес-школа, де викладання будується на реальних кейсах і практичному розв’язанні задач. Школа готувала справжніх акул бізнесу, заохочувала стійкість, лідерство, дух конкуренції та авантюризму. Трамп здобув там ступінь бакалавра економічних наук.
Цікаво, що у 2005 році Дональд спробував заснувати власний університет. Університет Трампа пропонував дипломні та післядипломні програми у сфері нерухомості, обіцяв розкрити секрети успіхів Трампа в бізнесі. Утім, студенти подали кілька судових позовів, стверджуючи, що повноцінного навчання не велося. Крім того, Генеральна прокуратура попередила, що використання в назві слова «університет» без отримання освітньої ліцензії заборонено. Після цього Університет Трампа припинив існування.
Що пропонує в освіті?
Обіцянки та пропозиції Дональда Трампа стосовно навчання також легко знайти. Як і простежити вплив воєнного та бізнес-виховання. Деякі з них радикальні та навіть скандальні (кандидати в президенти не обходять увагою школи, як раніше). Чимало положень у програмі консерваторів «Проєкт 2025» розроблено аналітичним центром Heritage Foundation.
- Витіснити будь-які програми, пов’язані з ЛГБТК+ молоддю. Трамп обіцяє не фінансувати школи, які «нав’язують нашим дітям критичну расову теорію чи гендерну ідеологію», адже вважає, що відбувається дискримінація білих американців гетеросексуальної орієнтації. Те, що вчителі звуть зусиллями з прийняття культурного та гендерного розмаїття, на його думку, прищеплює дітям почуття провини та сприйняття США як расистської країни. Якщо ж про дискримінацію не говорити, мовляв, її і не буде.
- Активніше прищеплювати учням патріотизм. Під час сертифікації вчителів перевіряти, чи вони «сповідують патріотичні цінності».
- Повернути християнську релігію в школи: вивчати Біблію, молитися, знайомити із заповідями.
- Повернути сувору шкільну дисципліну: негайне відсторонення від занять та виключення зі шкіл схильних до насильства дітей замість поширеного відновного правосуддя, коли кривдника навчають виправляти заподіяну шкоду. Також республіканці розглядають можливість дозволити вчителям мати при собі у школі зброю (через випадки стрілянини учнями).
- Покласти край «довічному працевлаштуванню» вчителів. Ідеться про правову норму, за якою вчитель, що не мав порушень, зберігає за собою місце. Це гарантувало належну правову процедуру перед звільненням. На думку Трампа, ця норма лише дає змогу непрофесійним вчителям або таким, які вигоріли, залишатися в класах.
- Запровадити систему оплати праці за заслугами, за якої заробітна плата та премії вчителів визначаються, принаймні частково, на основі академічної успішності учнів та результатів випускного тестування.
- Ухвалити закон про права батьків: зробити роль замовників освітніх послуг вирішальною в навчальному процесі. Тобто підхід має бути як у бізнесі: пропонувати те, на що є попит. Запровадити пряме обрання директорів шкіл батьками. Дати змогу відмовлятися від тих курсів та програм, які вони не вважають потрібними дітям. Передавати гроші платників податків батькам у формі освітніх ваучерів, щоб вони обирали будь-які школи для дітей, без обмежень, у тому числі приватні (прогнозують, що ваучери витрачатимуться переважно там). Якщо в найкращих закладах освіти захочуть здобувати освіту тисячі учнів, їх просто треба розширювати. Якщо в певній державній школі немає охочих навчатися, її слід закрити. Так само ваучери можна витрачати на домашнє навчання.
- Протягом 10 років скоротити та скасувати централізовану програму підтримки учнів із сімей з низьким рівнем доходу, а також аналогічну для дошкільнят. Про їхню освіту мають подбати на місцевому рівні.
- Замість централізованих програм та грантів штати повинні отримувати гроші без будь-яких умов для витрачання їх на «будь-які законні освітні цілі».
