У чому особливості реформи НУШ? Які цінності лежать в її осерді? Та чому ця реформа на часі навіть сьогодні, в умовах повномасштабної війни? Освіторія.Медіа занотувала головні тези з виступу Лілії Гриневич під час найбільшого освітнього фестивалю «Вчителі майбутнього».
Спікерка:
Лілія Гриневич, голова правління ГС «Ре:Освіта», ексміністриня освіти і науки України
— Зараз безумовний пріоритет України — вистояти, зберегти ідентичність під час екзистенційної війни. І пам’ятати, що за нашою перемогою настає майбутнє, яке може мати різні сценарії. Позитивний сценарій залежить від того, якою буде освіта України, — каже з головної сцени найбільшого освітнього фестивалю «Вчителі майбутнього» Лілія Гриневич. Громадська діячка та ексміністриня переконана: саме реформа НУШ дасть нам шанс подолати наслідки війни в освітній сфері.
Що впливатиме на систему навчання під час війни
📊 Інфраструктурні руйнування
Кожна 7-ма школа в Україні зазнала руйнувань, 200 шкіл зруйновано повністю (статистика МОН за травень 2024). Величезна кількість шкіл сконцентрована в прифронтових зонах або на окупованих територіях.
📊 Криза демографічних процесів
Понад 831 тис. українських дітей офіційно інтегровані в шкільні системи Європейського Союзу. А є ще й інші країни поза ЄС. Ми можемо очікувати, що мільйон чи більше наших учнів перебувають за кордоном. Інший важливий фактор — на третину впала народжуваність в Україні, і наразі вона є найнижчою за останні 100 років спостережень.
📊Четвертий рік дистанційного та змішаного навчання
Під час першого року війни 42% школярів навчалися онлайн, 34% — у змішаному форматі. На сьогодні онлайн і змішано навчаються 40%. У нашій країні є діти на прифронтових територіях, які ніколи не бачили школи зсередини та ніколи не були у класі. Випускники початкової школи мали змогу бачити однокласників виключно онлайн.
📊 Психоемоційний стан учасників освітнього процесу
Цифри дослідження від GoGlobal свідчать: 57% учнів України говорять про байдужість до навчання та зниження мотивації. 55% скаржаться на погіршення пам’яті, зниження концентрації уваги, швидку втомлюваність. Учителі відзначають, що потребують більше часу на відновлення сил, стали тривожнішими. Менш ніж 40% педагогів відчувають емоційну стабільність.
Навчальні втрати та розриви
На цьому тлі поглиблюються та акумулюються навчальні втрати та розриви. Кожна не пояснена до кінця тема потягне за собою нерозуміння наступних. Школярі «випадатимуть» з навчального процесу.
Якщо ми не будемо працювати з навчальними втратами — цілі групи учнів можуть бути залучені до маргіналізації. Адже коли діти не мають можливості навчатися через нерозуміння тем — починають уникати освіти, особливо якщо це дистанційна чи змішана форма навчання. Їхній інтерес може перекинутися на інші сфери, що згодом може призвести до зростання злочинності та інших негативних соціальних наслідків.
У 2018 році 36% українських учнів не досягли базового рівня математичної грамотності порівняно із середньою цифрою 23,9% в країнах ОЕСР (результати дослідження PISA). А у 2022 році кількість дітей, які не досягають базового рівня математичної грамотності, зросла і в країнах ОЕСР до 31%. Усе через епідемію COVID-19 та перерване навчання протягом двох років.
В Україні у 2022 році вже 42% школярів не досягли базового рівня математичної грамотності. Читацька грамотність впала драматично — до 41%, особливо серед дівчат.
Дуже важливо зараз ставити питання: «Як працювати з дітьми? Що змінити в методиках, щоб подолати ті фактори, які негативно впливають на навчання?»
Коли йдеться про навчальні розриви — розглядаємо відмінність освітніх процесів у міській та сільській місцевостях. До війни освітній розрив між містами й селами становив 2 роки навчання, тоді як зараз — 5 років. Прикро чути таку цифру, але і це має пояснення: значно гірше охоплення інтернетом, що заважає дистанційному навчанню, менша кількість гаджетів. Чимало родин у селах дають дитині можливість навчатися через мобільний телефон, часто єдиний на всю сім’ю.
Підходи до надолуження навчальних втрат і розривів
Ми опинились у важкій ситуації впливу війни, але маємо шанс застосувати нові технології та підходи, популярні у світі, щоб якомога швидше вийти з кризи.
- ШІ-помічник
Уже зараз у багатьох закладах освіти ми практикуємо створення асистента учня та асистента вчителя за допомогою штучного інтелекту. Асистент дає підказки, який контент треба пропрацювати учневі, щоб рухатись далі.
- Створення платформ для репетиторства і тьюторингу
Важливо залучати електронні платформи — як от «ПОВІР», використовувати цифрові ресурси ВШО. Платформа «ПОВІР» може задовольнити освітні потреби дітей, які зацікавлені в репетиторстві — їм допомагатимуть долати втрати висококваліфіковані вчителі.
- Організація курсів цільової підготовки вчителів
- Розроблення і застосування якісного освітнього контенту
Це можуть бути гейміфіковані цифрові освітні ресурси з ключових навчальних тем і тем, що потребують надолуження.
- Надання додаткових годин для індивідуальних і групових консультацій
Трансформаційні компетентності
Як влучно зауважив Андреас Шляйхер, знання і трансляція знань не вирішують проблем. Дитина має бути обізнана в значно ширшому спектрі компетентностей. Цьому сприятиме, у тому числі, проєкт ОЕСР — «Освіта 2030», що визначає три категорії трансформаційних компетентностей. Тобто таких, що здатні покращувати самореалізацію громадянина та сприяти вищій згуртованості суспільства. Ось ці компетентності:
- Створення нових цінностей
Зокрема, здатність до творчості. Адже недарма під час виступу на фестивалі «Вчителі майбутнього» пан Шляйхер підкреслив, що чинна система освіти вбиває креативність у дітях. Нам потрібно думати над активностями та методами, що допомагають розвивати та розкривати творчість.
- Подолання напруги і дилем
- Прийняття відповідальності
Настав час добре подумати і запитати себе: що означає бути людиною? І підтримати учнів у тому, щоб вони могли знайти сенс життя за допомогою власного морального компаса. При цьому учням не потрібно поспішати з єдиною відповіддю, з рішенням «або-або», а скоріше примирити напруженість, дилеми та компроміси, наприклад між:
– рівністю і свободою;
– автономією та солідарністю;
– ефективністю та демократичними процесами;
– екологією та економічною логікою.
Світовий тренд — розвиток людських навичок, які важко автоматизувати
Є навички, які ШІ зможе замінити. Але є й ті, які незамінні. Їх важко автоматизувати. Саме вони мають стати основою освітнього процесу.
У країнах із високим рівнем доходу люди інвестують у розвиток незамінних людських навичок. А в країнах із низьким доходом — у розвиток цифрових навичок. Ми з вами можемо спробувати інвестувати і в ті, і в інші.
Куди має бути спрямована освітня політика України:
- на подолання втрат від війни;
- на забезпечення майбутньої успішної самореалізації українців у рідній країні;
- на розвиток української держави, яка набуде нових рис порівняно з довоєнним станом.
Додана цінність НУШ — у компетентнісному підході
Сутність реформи НУШ — перехід від навчання, базованого на передачі знань, до навчання, базованого на формуванні компетентностей. Діти мають тренувати логіку, а не лише вміти здійснювати детальні розрахунки.
Ось приклад практикоорієнтованого завдання:
Чого ж бракує в українських школах для впровадження компетентнісного підходу? Навчальних матеріалів для вчителів, які могли б отримати велику кількість практикоорієнтованих завдань за спектрами всіх предметів.
Українська система освіти має шанс показати зсув освітньої парадигми. А коли ми це робимо, ще й долаючи наслідки війни, і покажемо позитивні результати — ми братимемо участь у неймовірному явищі. Повірте, про український досвід будуть запитувати і ним уже цікавляться: «Як ви змогли навчати дітей від початку війни? Як навчаєте дітей на прифронтових територіях?» Ми з вами — носії цього унікального досвіду. Наша ціль — зробити так, щоб наші діти війни вийшли у великий світ після її закінчення освіченими, з багажем можливостей і бажанням відбудовувати свою країну.
Додана цінність НУШ — у компетентнісному підході та розвитку соціально-емоційних навичок і життєвої стійкості як повноцінної частини освіти поряд з академічною складовою. Важко йти цим шляхом — ми окреслили мету, але є багато напрямків, через які має перезавантажуватись НУШ. До прикладу, є проблеми зі змістом освіти. Ми розуміємо, що ми будуємо майбутнє дітей у мілітарній державі. Що у нас має потужно зростати роль STEM-освіти та докорінно змінитися предмет «Захист України».
Професійний розвиток педагога
і трансформація педагогічної освіти
Один з найефективніших методів навчання — коли студенти, які навчаються на вчителів, і вчителі, які підвищують кваліфікацію, навчаються разом. Ефективність цього методу в тому, що це навчання взаємне.
У суспільстві недостатньо говорять про позитивні аспекти та переваги професії вчителя. Потрібно адвокувати вчительство — і тут у нас справді багато роботи. Адже в Україні досі не здійснюється педагогічна інтернатура.
Лідерство та гнучкі кар’єрні шляхи — це ті аспекти, про які в нас також мало говорять. Адже вчитель може обіймати чимало інших посад — до прикладу, може здобути кваліфікацію освітнього радника, який допомагає учням в їхньому особистісному розвитку та виборі професії.
Також в Україні дуже бракує рефлексії для вчителів. Один із методів, поширених у просунутих освітніх системах, — рефлексія на відео про те, як минув урок. Ще один мінус — невисока доступність сертифікації для вчителів, вона все ще в пілотній фазі.
Сильні сторони учнівства і ті, що потребують удосконалення
Обнадіює, що в наших дітей доволі високий рівень психологічного благополуччя. Є подразники, що для них не є такими суттєвими, як для однолітків у благополучних країнах. Натомість зверніть увагу на агентність і залученість. Наші учні мають дуже низький зв’язок із школою. Вони не проактивні, не відчувають приналежності до спільноти школи. На це впливає і дистанційне навчання, і наші методи навчання.
Нам треба усвідомити, що наших дітей не можна змушувати вчитися, як це робили з попередніми поколіннями. Наша мета — мотивація до навчання і використання різних методів, щоб цю мотивацію підвищити.
