Поки країна занепокоєна спалахами кору, відомий дитячий лікар Євген Комаровський застерігає від значно небезпечнішої недуги, спалах якої забрав у 1990-х роках 696 життів — дифтерії. На прохання «Освіторії» ведучий програми «Школа доктора Комаровського», автор численних наукових праць і книг, найвідоміша з яких — «Здоров’я дитини і здоровий глузд її родичів», відповідає на актуальні запитання про можливий спалах дифтерії в Україні.

Ви прогнозуєте епідемію дифтерії в Україні. Звідки така впевненість?

Коли в країні збільшується кількість людей, не щеплених від дифтерії, а при цьому доросла частина населення не робить щеплення взагалі, не треба бути Вангою, щоб сказати, що будь-який випадок ввезення дифтерії в Україну може перерости в епідемію з трагічними наслідками.

Зараз спалахи дифтерії спостерігаються у Бангладеш, Ємені, Венесуелі. І як тільки один хворий або носій дифтерійної палички перетне кордон з Україною, реакція може бути ошелешуючою для МОЗ.

Варто пам’ятати і про те, що епідемії дифтерії носять циклічний характер. Вона повертається кожні 15-25 років. Востаннє Україна глобально стикнулась із дифтерією у 1991 році, і до 1994 року ця хвороба лютувала не на жарт. У період з 1991 по 1998 рік від дифтерії померли 696 людей, а захворіли — понад 20 тисяч. Під час тієї епідемії рівень вакцинації впав з 95 до 80%, і цього вистачило, щоб сталося стільки смертей.

Зараз ідеться не про 20% невакцинованих, а про всі 40%. Може статися, що і захворюваність під час спалаху захворювання буде вдвічі, або й утричі вищою — а це понад 50 тисяч осіб.

Ще один песимістичний нюанс: кількість лікарів, які стикались у польових умовах з дифтерією і вміють її лікувати та діагностувати, нині в Україні майже дорівнює нулю. Ситуація критична з усіх боків: щеплених — лише 60%, сироватки від дифтерії в країні фактично немає, лікарів, які можуть вчасно діагностувати та допомогти вилікувати хворобу, — теж.

Рік тому я чи не на кожному кроці казав про те, що країні загрожує епідемія кору, адже поряд з нами в Румунії були зафіксовані численні випадки хвороби. Мене не почули, на жаль. Якби рік тому люди зробили те, про що я просив, а саме: почати щеплюватися — нині не було б стільки метушні й страху. Так от, епідемію дифтерії так само можна попередити просто зараз. І, знову-таки, за допомогою щеплення. Краще не гратися з вогнем.

Як розпізнати дифтерію та лікувати її?

Це унікальна інфекція. Є мікроб під назвою «дифтерійна паличка». Шкоди організму він не наносить, може роками жити в горлі. Але є особливий різновид палички, яка виробляє отруту — дифтерійний токсин. Він всмоктується в кров, а потім накопичується в м’язах, серці, нирках. Ці ускладнення і можуть призвести до смерті.

Єдине, що можна зробити — змусити організм виробляти антитіла. Для цього вводиться спеціальна сироватка. Тільки вона може нейтралізувати токсин і врятувати людину. Якщо невчасно це зробити, коли отрута всмокталася в тканини, шанси менші. Якщо ввести сироватку в перші дві доби захворювання — ефективність у 20 разів вище, ніж якщо це зробити на п’яту добу, коли ризик ускладнень неймовірно високий.

Це дуже підступна хвороба, за якої не буває високої температури і виявити яку дуже складно. Температура — максимум 37,5 градусів, а горло під час дифтерії болить менше, ніж під час звичайної ангіни.

Якщо температура вища, може йтися про злоякісний перебіг захворювання, тоді шансів на видужання катастрофічно мало. До того ж дифтерійна отрута пошкоджує нервові закінчення, що чинить своєрідний знеболюючий ефект.

Є дуже важливий симптом дифтерії, на який варто звертати увагу: відсутність нежиті за наявного дискомфорту в горлі. Тож якнайшвидше треба показати дитину лікарю, якщо вона скаржиться на біль у горлі, але при цьому не шмигає носом. Тільки медики можуть поставити діагноз — це звичайне ГРВІ, ангіна чи дифтерія.

Коли потрібно робити щеплення?

Єдиний спосіб профілактики дифтерії — щеплення. Стандартний курс протидифтерійних щеплень передбачає введення дитині чотирьох доз вакцини.

Тут багато нюансів: дітям до 7 і після 7 років вводять різні види вакцини, а відповіді на всі запитання є в кожного лікаря, який займається щепленнями. Найважливіша місія батьків — привести дитину до поліклініки.

Дорослим треба повторювати щеплення після «дитячого» курсу кожні 10 років. Якщо доросла людина взагалі не робила щеплення або не знає, скільки доз щеплення їй зробили, має вакцинуватися за такою схемою: дві дози вакцини з інтервалом місяць і третя — через півроку.

Але в Україні дефіцит протидифтерійних сироваток. Як вирішити цю проблему?

Якби наші можновладці дійсно хотіли вирішити цю проблему, вони б могли рівно за 5 хвилин внести поправку до вже прийнятого закону про те, що в Україну заборонений імпорт не сертифікованих GMP ліків. Адже якось купує наша країна газ у Росії – хоч і не напряму, а через посередників. От і тут чиновники можуть попросити Словаччину закупити в Росії сироватку проти дифтерії і купити її там. А потім ходити й усміхатись: «Ми не торгуємо з країною-агресором». Треба, щоб це питання захотіли обговорити на найвищому рівні, але дифтерія нашу владу хвилює менш за все.

Насправді, якщо ви просто зараз почнете профілактику, зможете вберегтись і не панікувати під час спалаху інфекції. Адже якщо почнеться епідемія, матимемо додатковий фактор, який сприятиме підвищенню смертності, — невакциноване населення. Наразі це 40% українців. Цифра мене особисто жахає.

Чому в нашій країні діти до 8 років за статистикою — найменш вакцинована категорія населення?

Тому що саме за останні 8-10 років країна викреслила тему вакцинації зі списку пріоритетів та інтересів. Після 2008 року, коли ЗМІ роздули історію з начебто пов’язаною з вакцинацією смертю, почалася величезна антищепленева кампанія. Саме тоді люди масово почали відмовлятися від вакцинації дітей. З того часу держава темою щеплень не займалась, ЗМІ в основному публікували антищепленеві статті, що й призвело до сумної статистики щеплень у дітей станом на 2018 рік.

Звісно, дається взнаки і брак необхідної кількості вакцин в Україні, але я особисто не знаю жодного випадку, коли батьки хотіли зробити щеплення дитині і не могли. Такі люди завжди знаходили гроші, звертались у приватні клініки і щеплювали малюків.

Залишити відповідь