Дитяча агресія — це завжди непросто. Батьки, опікуни і вчителі мають зрозуміти причини, що її спровокували, і розробити коректний план дій для емоційної регуляції дитини чи підлітка. Психологиня і медіаторка Олена Лізвінська пояснює механізми, що провокують дитячу агресію під час війни, та пропонує легкі вправи для зменшення емоційної напруги.
Спікерка:
радниця з безпеки дітей, психологиня, незалежна експертка з оцінки ризиків, засновниця освітнього проєкту IKiD, який з 2011 року навчає безпеки дітей та підлітків
Дитячі спалахи агресії: чому це відбувається і як відрізнити агресію від булінгу?
Дитяча агресія — часто спонтанна, негативно-яскрава емоційна реакція, що може проявлятися у фізичній чи вербальній формі: штовханина під час сварки однолітків, раптовий стусан опоненту як реакція на емоційний подразник, голосний крик чи образи співрозмовника як реакція на критику.
Агресія не завжди спрямована на завдання шкоди. На відміну від булінгу, який є систематичною агресивною поведінкою та має конкретну мету: заподіяти шкоду жертві.
Проте агресія, як і булінг, може проявлятися неодноразово. Якщо дитина один раз зробила боляче тварині, дала стусана однокласнику або неадекватно поводилася з учителем чи батьками або слабшими однолітками — є велика ймовірність, що це повториться. І триватиме, доки дитина не натрапить на супротив чи покарання, що змусить зупинитись і не робити такі прикрі речі далі.
Також цікаво:
Чому виникає дитяча й підліткова агресія: 6 поширених причин
Причина 1
РОДИННІ НЕГАРАЗДИ, АГРЕСИВНИЙ СІМЕЙНИЙ МІКРОКЛІМАТ
Сімейне середовище стає визначальним фактором формування поведінки дитини у стресових ситуаціях. «Тато піднімає руку, чому ж мені тоді не спробувати цей метод?» «Мама кричить — я теж можу!»
Дитина насичується негативом у сім’ї та відчуває фрустрацію. Наприклад, хлопчик, який спостерігає, як батько агресивно реагує на зауваження чи найменшу критику, може почати демонструвати таку ж поведінку в школі серед однокласників.
Які варіанти «виживання» застосовує дитина? Класичні «бий-біжи-завмирай». Діти можуть тікати з дому (біжи), вчиняти селфхарм (завмирай), проявляти агресію до слабших представників оточення (бий).
Ось така травмована і загнана в куток дитина приходить до школи та шукає, як злити негатив, якого вона набралася вдома. Цікаво, що діти, які зростають у деструктивному сімейному середовищі, дуже тонко відчувають інших «морально зранених» дітей. Можливо, ви теж знаєте цю тенденцію — агресори і булери вкрай рідко нападають на того, хто вміє відстоювати себе і впевнений у собі.
Їхніми об’єктами найчастіше стають спокійні з вигляду, виховані, інтелігентні діти, які не мають всередині стільки болю, щоб виплескувати це назовні. Але саме таким дітям батьки вдома кажуть: «Не звертай уваги на дурників, просто відійди в сторону», «Будь розумніший/мудріший», «Агресія породжує агресію». Або ще батьківська байдужість: «Це твої шкільні справи! Ти вже дорослий хлопчик». Ігнорування — найгірша стретегія, адже дитина може закритись у собі чи спробувати завдати собі шкоди. Усе тому, що емоційно вона не справляється, а підтримки немає ніде і ні від кого.
Причина 2
ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТИСК ВІЙНИ
Звісно, психіка дітей стає чутливою і вразливою через постійні обстріли та необхідність ходити в укриття посеред ночі. Різні фактори війни оголюють нерви, провокують нестриману поведінку. І коли відбувається певна тригерна ситуація — дитина легко підхоплює її і емоційно вибухає. Це ніщо інше, як захисна реакція у формі нападу.
Діти можуть виплескувати агресію, що накопичилась, навіть через призму культурних заходів у школі — згадаймо сценку з побиттям військовослужбовця ТЦК, яку учні потайки внесли в сценарій. Що відбулося: підлітки регулярно спостерігали в інформаційному просторі випадки насилля, коли до людей на вулиці застосовували фізичну силу та пакували в буси. І саме це віддзеркалили в шкільному номері.
Парадокс: дорослі кажуть дітям і підліткам проявляти свої почуття і не соромитися, а ще декларують: «Не зрощуйте «зручну» дитину!» А коли дитина проявляє свої емоції в «незручній» формі — починають тиснути щосили. Мовляв, ми, дорослі, все ж не в змозі зараз сил перетравити те, що ви демонструєте. Але діти мають вуха та очі, всотують усе негативне і позитивне та дають на побачене фідбек.
Що варто було зробити замість хейту в бік директорки? Як мінімум, провести довірливу бесіду з підлітками про те, що соціум не сліпий і знає про ганебні випадки на відео, але це відверто невдала тема для шкільної вистави.
Підсумок простий: тиск породжує спротив і агресію, особливо в підлітковому віці.
Причина 3
ШКІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Якщо діти перестають почуватися комфортно та безпечно у школі (наприклад, відчувають соціальну ізоляцію), їх булять однокласники чи зверхньо або несправедливо ставляться вчителі чи просто регулярно щось засмучує — це може стати тригером прояву агресії. Для дитини це чи не єдиний спосіб виявити невдоволення. Тож вона може почати захищатися через агресію.
«Моя дитина відмовляється ходити до школи!» — нещодавно одна мама прийшла до мене з таким запитом. Після бесід з’ясувалося, що вчителька неодноразово повторювали під час класної години: «Ви, діти, маєте гарно навчатись і до кінця своїх днів зобов’язані тим, хто служить на фронті». 12-річна дівчинка настільки цим переймалась, що почала бунтувати проти відвідування школи. Дорослий не має ділитися своїм болем з дітьми — ті потрапляють під тиск, з яким не можуть самостійно впоратися.
Причина 4
ВПЛИВ МЕДІА І СОЦМЕРЕЖ
Перегляд коротких роликів, програм або ігри зі сценами насилля можуть сформувати в дитини уявлення про агресію як прийнятний спосіб вирішення проблем. Згадаймо нещодавні челенджі за мотивами «Гри в кальмара 2» з TikTok.
Причина 5
ГЕНЕТИЧНА СХИЛЬНІСТЬ
Деякі діти мають вроджену підвищену емоційну реактивність, що робить їх більш схильними до агресії. До прикладу, у дослідженні, опублікованому в журналі Developmental Psychology, проаналізували дані понад 42 тис. пар близнюків у віці від 3 до 16 років. Результати показали, що генетичні фактори мають значний вплив на агресивну поведінку дітей, причому цей вплив залишається стабільним протягом дитинства. Дослідження також виявило, що різні прояви агресії мають різний ступінь спадковості: наприклад, агресія через руйнування речей несе високий генетичний компонент у ранньому дитинстві. Схильність до бійок теж може спадкуватися і проявляється в підлітковому віці.
Причина 6
НЕДОСТАТНЯ ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ, ЗЛОВЖИВАННЯ ФАСТФУДОМ
Є чимало ситуаційних факторів, які можуть стати причиною сплесків агресії у дітей і підлітків — від сильного фізичного дискомфорту (перебування в переповненому приміщенні), неправильного харчування (систематичне зловживання фастфудом, що підвищує збудливість дитячої нервової системи) і до недостатнього фізичного навантаження. Під час війни закрилося дуже багато басейнів і секцій, тож чимало дітей функціонують у режимі «дім — школа — вулиця». У них банально немає куди вилити накопичений негатив, навчитися чогось нового і відволіктися.
Також цікаво:
Вправи для емоційної саморегуляції
«Дзеркало»
Сучасні батьки втомлені і часто не помічають емоційних потреб своєї дитини, натомість на негативні випадки реагують дуже гостро. Мамам і татам варто періодично нагадувати, що вони теж були підлітками й переживали непрості часи. Тож поставте собі питання: «Коли моя дитина виросте — що вона пам’ятатиме? Мою підтримку чи істерики та крики?» Щойно починається емоційно забарвлене спілкування з дитиною — увімкніть диктофон. Чи сподобається вам те, що ви говорили під час сварки? Чи можна буде такий запис викласти в соцмережі?
«Обійми»
Це вправа, доступна геть усім і геть усюди. Дорослим варто лише переконатися, що дитина не проти, щоб її обійняли, коли вона переживає сильні емоції. Через силу обіймати не варто. А ось чого точно не потрібно говорити дитині, яка переживає спалах агресії, то це «Заспокойся, тобі не соромно так поводитись?»
«Повітряна кулька»
Навчити дітей контролювати дихання та знижувати рівень напруги можна і через дихальні вправи з ігровим елементом. Це знизить рівень кортизолу (гормону стресу) і заспокоїть нервову систему.
• Попросіть дитину уявити, що в неї всередині є повітряна кулька.
• Вдихаючи, вона наповнює її повітрям, а видихаючи — поступово випускає разом із повітрям свою злість, незадоволення ситуацією. У повітря, що видихується, навіть може бути свій колір! Запитайте дитину, який колір вона бачить.
• Поясніть, що кулька має здуватися повільно, щоб не луснути.
• Повторіть 5–7 разів, зосереджуючись на глибокому, рівномірному диханні.
«Подушка для крику»
Безпечне вивільнення накопиченої напруги та агресії може подарувати проста у виконанні вправа.
• Візьміть звичайну подушку або вигадайте з дитиною, як оформити спеціальний «мішок для крику».
• Поясніть дитині, що коли вона відчуває сильний гнів, може кричати в цей мішок або бити подушку.
• Важливо пояснити, що після такої дії потрібно сісти і глибоко подихати.
«Шлях емоцій»
Батьки можуть навчити дітей розуміти причини своїх емоцій та знаходити альтернативні реакції.
• Намалюйте разом з дитиною «шлях емоцій» — у формі стежки чи сходів, де на кожному кроці описано:
– ситуацію (що сталося);
– емоцію (що відчула);
– реакцію (що зробила);
– альтернативну реакцію (що можна було зробити інакше).
• Обговоріть, які дії могли би бути більш корисними або прийнятними.
Рекомендації до вправ
• Кожну вправу слід проводити в атмосфері довіри та без примусу.
• Важливо пояснювати дітям, що відчувати злість — це нормально, але важливо вміти її контролювати.
• Практики краще проводити регулярно для формування стійких навичок емоційної регуляції.
