8 інтерактивних сучасних ігор, які пожвавлять урок

Сьогодні інноваційні технології пропонують освіті цілий спектр цікавих програм, додатків та методів, які збільшують інтерес та мотивацію учнів, а також підвищують ефективність навчального процесу. Проте далеко не кожна українська школа може похизуватися відповідним технічним обладнанням. Що робити в такому разі вчителям? Як пожвавити та осучаснити урок?

«Угадай, хто я?»

Учитель може адаптувати гру з фільму Квентіна Тарантіно «Безславні виродки» та за її допомогою закріпити знання художнього тексту або теоретичного матеріалу вивченої теми. Принцип гри такий: один учень одягає на голову паперовий обруч, на якому написано ім’я персонажа, мовознавче поняття (наприклад, «іменник», «лексикологія», «додаток») тощо.

Завдання учня — вгадати це слово за допомогою класу. Дитина ставить запитання, відповідь на які може бути лише «так» чи «ні». Наприклад, на обручі написано «Полковник Шрам». Учень намагається вгадати, підбираючи характеристики героїв: «Я жінка?» — «Ні». — «Я молодий чоловік?» — «Ні». — «Маю духовний сан?» — «Так». Якщо учень називає персонажа неправильно, він програє.

«Капелюх»

Такий прийом підійде для узагальнення вивченого в темі або протягом семестру. У капелюх складають папірці з іменами персонажів, авторів, назвами текстів, художніми засобами тощо, які стосуються вивченої теми з літератури (або мови). Клас об’єднується в команди по 4–6 осіб. Учасники від кожної команди по черзі тягнуть папірці.

Зазначене на папірці учень описує, уникаючи спільнокореневих із загаданим слів. Упродовж хвилини учень чи учениця має «загадати» якомога більше «загадок» із цих карток, а команда відповідно вгадати. Кількість правильних відповідей дорівнює кількості зароблених для команди балів. Коли хвилина мине, дитина передає капелюх з папірцями наступній команді.

Інший варіант цієї гри: упродовж 20 секунд учасник від кожної команди описує загадане лише одним словом, не використовуючи, звісно, спільнокореневих слів. Учні з його групи мають за цим словом вгадати правильну відповідь.

«Крокодил»

Ця гра також підійде і для уроків мови, і для уроків літератури. Граючи в «Крокодила», діти можуть показувати сцени з прочитаного твору чи зображувати персонажів, а також вгадувати мовознавчі терміни. Дуже ефективною ця гра є для вивчення фразеологізмів: діти тягнуть картки із записаними сталими виразами та намагаються показати. Клас має відгадати фразеологізм, а потім пояснити його значення.

Ребус

Це завдання допоможе підключити логічне мислення. На початку уроку учням пропонують розв’язати ребус, де зашифрована тема уроку або наступного розділу (наприклад, «Лексикологія», «Морфологія», «Драма», «Народні казки» тощо). Ребус можна намалювати на звичайному аркуші чи ватмані формату А3 або роздрукувати один ребус на парту чи на групу, якщо передбачена така форма роботи. Також у ребусі можна закодувати номер вправи на домашнє завдання.

Спортивне «Що? Де? Коли?»

Це спрощений та більш зручний варіант загальноприйнятої однойменної гри, коли кожна команда має можливість відповідати на кожне запитання. Після зачитування вчителем запитання гравці пишуть свої варіанти на картках і, коли хвилина мине, віддають учителю. Далі оголошується правильна відповідь, і всі команди, які її написали, заробляють бали. Також можна використати бліц-опитування: роздати кожній команді картки з певною кількістю запитань, відповіді на які також треба вписати упродовж хвилини.

Дебати

Цей метод підійде для обговорення проблемного питання або дискусії щодо прочитаного твору. Учитель ділить клас навпіл на власний розсуд, тобто незалежно від того, яку думку хочуть підтримувати діти.

Кожна група відстоює абсолютно протилежні думки. Чому саме так? Бо тоді багато учнів опиняються в незручному становищі: їм необхідно думати, активно шукати аргументи на користь своєї тези, навіть якщо вони не згодні з нею, аналізувати факти, щоб довести «неправоту» противника. Наприклад, одна команда захищає думку «Соломія правильно вчинила, що пішла за Остапом», інша — «Соломія припустилася фатальної помилки, покинувши рідне село» (за повістю Коцюбинського «Дорогою ціною»).

Практика свідчить, що учні виявляють справжні аналітичні здібності, усебічно розглядають проблему, відстоюючи позицію, роблять цікаві та несподівані висновки, досягають таких результатів, які навряд чи дало б звичайне опитування. Перед початком дебатів обов’язково варто зазначити, що ця форма роботи — не перехід на особистості, а обмін обґрунтованими думками на основі тексту.

Музично-синтаксична вікторина

Учні прослуховують уривки з українських пісень. Якщо вчитель знає музичні уподобання своїх учнів, то може вибрати із цих композицій. У будь-якому разі найпопулярніші виконавці — безпрограшний варіант.

Організувати таку роботу можна по-різному. Діти прослуховують кілька уривків, далі обговорюють з учителем, які синтаксичні особливості вони зауважили. Часто почути одразу все буває важко навіть для старшокласників, тому друге прослуховування є більш системним.

Уривки слухають по черзі, кожен записують у зошит, обговорюють, підкреслюють, що в пісні подано: однорідні члени речення, складені присудки, поширені звертання тощо — залежно від обраних пісень. Наприклад: «911» «Океану Ельзи», «День народження» «ВВ», «Така спокуслива» Kozak System, «Ти сам собі країна» «Скрябіна» (можна також вибрати більш рокову версію у виконанні Олександра Пономарьова) або найновіші хіти — «Плакала» гурту KAZKA чи «Там, де ми є» від «Антитіл».

Якщо в класі є проектор, то можна підготувати презентацію зі світлинами виконавців, аудіо чи відео, виведеним текстом уривків на екран для подальшого розбору. Такий метод більше підійде старшокласникам, особливо під час підготовки до ЗНО. Для учнів 5–8-х класів можна вибрати одну пісню відповідно до теми.

Музична пауза

Під час вивчення будь-якої мовної теми можна запропонувати учням послухати протягом 2–3 хвилин інструментальну композицію або уривок з неї (учитель може заздалегідь скинути її на свій мобільний телефон або плеєр, якщо є колонка).

Діти пробують відгадати назву (якщо вона є) чи дають свою, пишуть кілька речень про свої враження, із чим асоціюється мелодія, яка вона, якого вона кольору тощо. Під час написання такого висловлювання учні також виконують певне мовне завдання: використати вставні слова/ступені порівняння прикметників/відокремлені члени речення тощо.

Ці завдання розвивають логічне, асоціативне, творче мислення, сприяють кращому запам’ятовуванню матеріалу, підвищують увагу дітей. Більшість цих методів можна адаптувати й для інших предметів.

Залишити відповідь