6 причин навчити дитину вести особистий щоденник

Писемні практики витісняються постами в Instagram, швидкими коментарями та підписами stories у соцмережах. Школярі переймають ці тенденції та навіть активно творять їх. Утім, заохотити писати щоденники все ще дуже навіть можливо. Особливо якщо батьки та педагоги розуміють, у чому сьогодні цінність особистих щоденників.

Письмовий чи електронний щоденник? Як хочеться!

Перш за все, поясніть дитині, що немає особливої різниці, як вона вестиме щоденник — вручну, виводячи слова в красивому блокноті, чи відкриваючи окремий документ у своєму ноутбуці. Це лише її вибір, що має бути зумовлений зручністю.

Важливо також обрати варіант, який збереже приватність записів доньки або сина. Так дитина почуватиметься в безпеці і зможе вести записи без страху, що хтось їх прочитає.

Ведення щоденника знижує напругу

Письмові практики — це безпечний метод вивільнення емоцій та переживань, які накопичилися протягом дня. Дитина може описувати, що її роздратувало, засмутило чи вивело з рівноваги. Щоденник стане надійним сховком, де завжди можна залишити те, що хвилює.

Вироблення звички писати про своє життя вимагає трохи часу. Коли дитина звикає до формату щоденника, то в неї формується звичка вивільняти свої емоції не криком чи гнівом у бік інших, а шляхом написання відгуку про день. Це лише покращує самопочуття дитини та її стосунки з іншими.

Під час написання вчимося шукати зв’язки між ситуаціями та емоціями

Можна запропонувати почати з опису, що трапилося сьогодні та як почувалася дитина від тих чи тих подій. Із часом школярі самостійно почнуть виводити взаємозв’язки між подіями та емоціями. Вони зможуть описувати їх та пов’язувати з конкретними людьми, подіями чи досягненнями. Така навичка дуже важлива в сучасному світі, адже розуміючи власні емоції, ми знаємо, як найкраще собі допомогти.

Змалку такі речі швидше засвоюються, ось чому заохочуйте дитину описувати не лише події, а і те, як вона почувалася, коли отримала високий бал, відвідала свято, намалювала першу картину. Для цього частіше розпитуйте та на перших порах нагадуйте, що це можна внести в щоденник.

Завдяки письму можна навчити розв’язання проблем

Іноді дитина настільки хвилюється та нервує через якусь проблему, що не може сконцентруватися. Через це рішення не приходять їй у голову, бо переживань забагато, і вони заполоняють геть усі думки.

Запропонуйте дитині описувати проблему чи труднощі, з якими вона стикнулася. На сторінках щоденника можна детально розписати ситуацію, яка потребує рішення, як от: сварка з однокласником, погана оцінка, поява малої сестрички, вибір подарунка для бабусі.

Написавши проблему, дитина шукає та занотовує всі можливі варіанти для її вирішення, а тоді — обирає найдоречніші. Під час письма школярі вчаться сповільнюватися та концентруватися на моменті «тут і тепер». Вони беруть паузу, щоб описати те, що відбулося. Пауза допомагає рефлексувати. Часто рефлексія знижує рівень тривоги та емоційності, а регулярний опис проблемних ситуацій формує критичне мислення та здатність самостійно аналізувати і вирішувати їх.

Щоденники сприяють креативності

Оскільки особисті щоденники бувають різні, то школярі можуть писати найсміливіші ідеї чи припущення в них. Завдяки відчуттю приватності дитина розуміє: я можу творити в цьому зошиті будь-що, бути винахідливою і писати про заповітні мрії. Свобода в письмі вивільняє творчість, тож школярі крок за кроком рухаються до пошуку креативних рішень, нестандартних питань чи роздрібнення цілей на посильні кроки.

Вони розвивають конкретні навички

Якщо дитина дуже сором’язлива і їй складно опиратися на свої сильні сторони, то щоденник вдячності до себе суттєво допоможе. До прикладу, школяр щодня записує: «За що я можу подякувати собі сьогодні?» — і пише два-три пункти. Регулярне написання відповідей вчить дитину шукати позитив у собі та більше визнавати власні навички, риси та сильні сторони. У свою чергу, це допомагає будувати здорову самооцінку.

Якщо дитині складно взаємодіяти з іншими або вона перейшла в нову школу, запропонуйте їй писати: що доброго зі мною сьогодні трапилося?

Завдяки таким спеціальним щоденникам діти мислять ширше, розглядають день з позитивної перспективи та формують нові навички: вдячність собі, більш позитивне сприйняття свого життя та інших, вміння аналізувати та шукати конкретні відповіді.

Зі щоденником ми більш осмислено проживаємо ситуації і дні

У світі, який щохвилини змінюється, дуже важливо мати час для себе. Щоб поміркувати, занотувати важливе та перевести подих.

Школярі, які перебувають у коловороті подій, теж потребують піклування про себе. Щоденник — одна із форм піклування про психічне здоров’я. Дослідження свідчать, що люди, які ведуть щоденник, у цілому почуваються більш щасливими та задоволеними. Можливо, причина в тому, що завдяки письму люди краще осмислюють, що відбулося сьогодні, розрізняють, що відчувають і що їм варто робити далі.

5 ідей для особистих щоденників

Якщо ваша дитина дуже творча, то просто описувати свій день їй може бути недостатньо. Пропонуємо 5 креативних форматів для особистого щоденника.

Щоденник ідей

Розвиває креативність, нестандартне мислення та здатність генерувати нове.

Мета цього щоденника — записувати всі, навіть найнеймовірніші ідеї. Після цього, за бажанням, можна обмірковувати кроки для їхньої реалізації.

По-перше, школяр детально описує свою ідею. Уже після цього відповідає на запитання: «Які кроки слід зробити, щоб цього досягти?» та «Хто і що мені в цьому допоможе?».

Частині дітей простіше ділити аркуш на три стовпчики і виписувати почергово. Хтось повертається до однієї ідеї кілька разів і доповнює написане.

Щоденник ідей мотивує дитину думати, шукати рішення та неодмінно комунікувати з іншими для досягнення цілей. Усе це позитивно впливає на соціальні навички школярів.

Щоденник емоцій

Розвиває емоційний інтелект, вчить розуміти зв’язок між ситуацією та емоцією.

У щоденнику емоцій дитина пише за такою структурою: дата — ситуація — мої емоції.

Запропонуйте малювати, якщо дитині поки складно зрозуміти, що саме вона відчуває. Або ж порівнювати свій стан. «Сьогодні я почуваюся дуже погано, бо на мене накричала бабуся. Я засмутився і не знав, що робити», «Сьогодні я така щаслива! Мама подарувала мені собаку. І я бігаю по квартирі як Карлсон з мультфільму».

Нехай це будуть навіть дуже прості речення, спрощені пояснення. У жодному разі не насміхайтеся над спробами дитини. Лише так вона може навчитися: від простого до складнішого. Дорослішаючи, школярі підбирають більш влучні пояснення для опису свого стану, розуміють відтінки настрою.

Гарно, якщо ви разом із дитиною пропишете на ватмані різні емоції, які їй уже знайомі. Запитайте, як проявляється в неї радість та коли вона так почувалася. Не оминайте «складних» станів та емоцій: гніву, злості, суму, образи. Важливо закласти фундамент для розуміння власних емоцій. Нехай дитина зрозуміє їхню значимість.

Кожна емоція має своє призначення в нашому житті, але найперше, чого ми можемо навчити дитину, — розрізняти, що вона відчуває тут і зараз. Тільки знаючи, що відбувається всередині нас, можемо давати собі раду з емоційними сплесками.

Щоденник вдячності собі

Розвиває краще сприйняття себе та своїх досягнень, вчить довіряти собі та вибудовувати здорову самооцінку.

Особливо корисний для сором’язливих та замкнених школярів.

Ми часто чуємо про щоденники вдячності, де люди описують, за що вони вдячні сьогоднішньому дню і людям довкола. Це гарна ініціатива, яка дає нам можливість тепліше дивитися на світ навколо.

Якщо школярі невпевнені у собі, їм складно знайти спільну мову з однолітками. Тут, імовірно, є питання в їхньому сприйнятті себе. Дитина може не розуміти, що їй добре вдається, які в неї таланти та навички. Щоденник вдячності собі покликаний звернути увагу на себе та власні унікальні риси. Добре записувати бодай кілька пунктів щодня як відповідь на запитання: «За що я хочу подякувати собі сьогодні?». Це можуть бути зовсім крихітні речі, і це — нормально.

Якщо регулярно шукати відповідь на це питання, то з часом дитина зможе повніше оцінювати себе і легше спілкуватися з іншими, знаючи про те, яка її суперсила.

Щоденник добрих справ

Розвиває просоціальну поведінку, емпатійність, бажання допомагати іншим.

Навіть маленькі добрі справи записують у такий щоденник, щоб була мотивація продовжувати далі. Із таким щоденником дитина хотітиме творити добро.

Бути людяним — це не вроджена риса, а те, що ми свідомо тренуємо все життя. Формат щоденника добрих справ перетворює розвиток емпатійності та людяності в цікаву гру. Ми вчимо дитину регулярно допомагати іншим та помічати можливості для цього.

У регулярності допомагає щоденник. У зауваженні — дбайливі батьки, які гідно оцінюють добрий вчинок дитини.

Малими кроками розвивається емпатійність та вміння поставити себе на місце іншого. Усе це дуже корисно, адже ми живемо в суспільстві та взаємодіємо з найрізноманітнішими людьми.

Щоденник відкриттів та висновків

Допомагає розмірковувати над тим, що трапилося, розвиває критичне мислення.

Що буде, якщо зізнатися в брехні? Як швидко виконати домашнє завдання, якщо дуже не хочеться його взагалі робити? Що трапилося під час шкільної екскурсії?

Із вашою дитиною щодня стається новий досвід. Якщо він осмислений, то дитина запам’ятовує цінні висновки і далі йде по життю легше і з новою мудрістю. Запропонуйте писати про свої відкриття та речі, яких вона навчилася чи які усвідомила. Нехай власні правила життя будуть занотовані, а не губляться серед плину днів. Так школярі можуть повертатися до них, трансформувати та піддавати сумніву те, що здавалося очевидним, тобто вчитися протягом життя.

Залишити відповідь