6 країн «освітнього дива», в яких Україні є чого повчитися

Голова громадської спілки «Освіторія», ініціаторка Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин розповідає про країни, де професія вчителя — одна з найшанованіших, а сфера навчання — державний пріоритет.

В команді «Освіторії» ми кажемо:


Освіта — довгострокова, але найприбутковіша інвестиція.


Це ілюструє приклад однієї повчальної історії, яка трапилась у США в 1990-ті роки.

Чиновники ніяк не могли вирішити загадку, чому так багато дітей у країні помирають у перший рік життя. І лише розводили руками: США — одна з найбагатших держав земної кулі, а рівень дитячої смертності в сільській місцевості — вищий, ніж у більшості країн Європи.

Американський політик Пол О’Ніл вирішив будь-що докопатися до першопричини. Виявилося, що чимало дітей народжувалися недоношеними через неправильне харчування майбутніх мам під час вагітності та перед нею.

Та навіть ця відповідь до кінця не задовольнила Пола О’Ніла. Він занурився в проблему глибше та з’ясував, що майбутні мами не знають елементарних основ правильного харчування. Наприклад, що бургер можна замінити на салат, сіль має бути йодованою, а в певних овочах і фруктах є потрібна для розвитку майбутньої дитини фолієва кислота.

Чому так? Цим молодим жінкам не розповідали про це ні вдома, ні в школі. Тому в Пола О’Ніла з’явилась ідея: негайно змінити шкільний курс біології, доповнивши його цінними прикладними знаннями.

Реформа тривала майже чотири роки, але після її завершення смертність новонароджених зменшилася на 68% — з 10 немовлят вдавалося врятувати 7.

Ця історія дуже вдало ілюструє, що будь-яку проблему на рівні держави — від корупції до браку самоідентичності — можна вирішити шляхом правильної освіти. Лише через освітні зміни вирішення цієї проблеми буде стабільним і не відкотиться назад.

Який же підхід до освіти в різних країнах?

Сінгапур

Learning Nation

Ця маленька країна — лідер з економічного розвитку. Тут один з найвищих рівнів ВВП на душу населення у світі.

За даними тестування PISA (міжнародна програма з оцінювання освітніх досягнень учнів — Programme for International Student Assessment), у 2015 році Сінгапур перегнав Фінляндію за якістю шкільної освіти.

Кожен 30-й сінгапурець — доларовий мільйонер, а п’ята частина бюджету країни витрачається на освіту.

Розбудову Сінгапуру чиновники почали з того, що за грантові кошти відправили майбутніх лідерів країни на навчання в найкращі світові університети — Кембридж, Оксфорд.

Освітня реформа тут стартувала 40 років тому під девізом «Thinking schools — Learning nation» (Школи, що мислять — Нація, що навчається). Це перегукується з думкою естонського освітнього філософа Юло Вооглайда про те, що завдання школи — сприймати дитину як суб’єкт, який має мислити і творити, здобувати досвід і навчатися на ньому.

Цікаво, що в Сінгапурі можна перекваліфікуватись і опанувати нову професію коштом держави. Цим користуються близько 100 тисяч сінгапурців на рік.

Фінляндія

Вічні інноватори

З моменту здобуття незалежності в Фінляндії експериментують з освітніми форматами. Мабуть, тільки лінивий не чув про «фінське освітнє диво».

Але фіни, які посідали за результатами рейтингу PISA перші місця, у 2015-му опинились аж на восьмому. Це одна з причин, чому зараз вони розпочинають другу хвилю освітньої реформи.

До слова, розвивати країну фіни почали саме з освітньої галузі та формування національної ідентичності — «що таке бути фіном і якими ми є». Коштів на глобальну реформу їм бракувало, але вони зробили хід конем, скасувавши всі можливі інстанції з перевірки й направивши ці гроші на збільшення зарплати викладачам. Вчительську професію тут і нині високо цінують, а молодь залюбки вступає на педагогічні спеціальності.

Освіта у Фінляндії безкоштовна, та ще й з бонусами: за харчування в школах і теплий одяг узимку, щоб учні могли дістатися до школи в негоду, теж сплачує уряд. При цьому Фінляндія — країна, де діти навчаються чи не найменше порівняно з іншими європейськими країнами: 4–5 годин на день. Домашніх завдань немає.

Корея

Освітній мазохізм

Щороку уряд Кореї інвестує 2 мільярди доларів у підтримку стартапів. Це свідчить про те, що в дітей, які закінчують школу, неабиякі підприємницькі здібності, креатив і можливість ризикувати.

Корея стабільно входить у ТОП-10 за результатами PISA, хоча підхід до освіти тут геть інший, ніж будь-де в світі. Наприклад, корейські діти ходять до школи сім днів на тиждень. Шість днів навчаються, а на сьомий приходять до школи відпрацьовувати «хвости», здавати недоробки.

Крім того, після стандартного дня в школі діти йдуть до спеціальних центрів, де додатково навчаються, щоб гарно впоратись з майбутніми іспитами. Нещодавно вийшов указ уряду, який забороняє учням затримуватися там після 23:00. Поліція навіть влаштовує спеціальні рейди такими центрами, щоб ніхто не порушував закон. Ось вам і наочна ілюстрація «освітнього мазохізму».

Разом із тим, вчитель у Кореї — одна з найшанованіших професій, рейтинг якої навіть вищий, ніж у місцевих лікарів. Учні низько кланяються викладачам при зустрічі.

В Кореї є аналог українського ЗНО — від цього іспиту залежить життя майбутніх випускників. Тільки уявіть: у день його проведення заборонені польоти літаків, адже своїм шумом вони можуть відволікати дітей.

Туреччина

Державно-приватне партнерство

В Туреччині найнижчий рівень інфляції серед європейських країн. Третина річного бюджету країни — інвестиції в освіту. Це найвищий показник серед всіх країн, про які ми розповідаємо.

Зміни тут почались ще за часів Ататюрка, якого тут називають батьком нації. Що б хотілося запозичити в Туреччини — державно-приватне партнерство.

Голова громадської спілки «Освіторія», ініціатор Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин розповідає про світові освітні тренди на Фестивалі ідей у Одесі

Коли Туреччина тільки починала розбудову, у них не було такої кількості шкіл та університетів, як в Україні. Тому держава надавала великі пільги тим бізнесам, які будували школи.

Мій турецький приятель сказав цікаву річ:


«В українців і турків різний менталітет. Коли турецький бізнесмен стає достатньо успішним — будує школу. А в Україні такий бізнесмен купує футбольний клуб».


Саме так у Туреччині щороку з’являється сотня нових шкіл.

Тут теж складають ЗНО, де максимальний показник — 200 балів. Учні, які набрали від 195 до 200 балів, мають право йти навчатися на дипломата та представляти інтереси Туреччини за кордоном.

Грузія

Money Follow The Student

Після Революції троянд у Грузії зуміли розпочати освітню реформу швидко і впроваджують її з високим рівнем ефективності. Почали з підвищення зарплати вчителям — аж у 4 рази. Паралельно з цим ввели вчительську сертифікацію.

Ті з викладачів, хто володів англійською, проектними методиками й хотів навчатися далі, — одразу отримали зарплату, яка в 4 рази перевищувала попередню.

Вчителі, які не були готові до нових викликів, мали вибір: залишитись у школі й отримувати стару ставку (менш як 200 євро) або піти на пенсію, яка в півтора раза перевищувала їхню початкову вчительську ставку.

Ось так із системи освіти «попросили» всіх тих, хто не хотів чи не мав можливості розвиватися, і зробили це з повагою.

Якщо в Грузії дитина йде в приватну школу, гроші, які мали б витрачатися на цю дитину в державній школі, передають у приватний заклад освіти. Це зменшує навантаження на батьків і стимулює появу більшої кількості шкіл.

Таїланд

Money Follow The Teachers

Освітню реформу країна розпочала у 2015 році, і третина інвестицій Таїланду йде саме на освіту.

Тайські вчителі, як і українські, проходять курси підвищення кваліфікації. На навчання одного вчителя держава витрачає 300 доларів на рік.

Спершу це було замонополізовано й нецікаво, з одними й тими самими тренерами протягом десятиліть. Потім вони все ж демонополізували ринок підвищення вчительської кваліфікації та залучили до процесу велику кількість організацій.

Уряд дозволив переправляти «вчительський ваучер» будь-куди, де забажав навчатися педагог. Цей кейс допоміг Таїланду швидко рости в освітніх показниках.

Залишити відповідь