30 — це нові 15? Коли дорослішає сучасна молодь

Цілком дорослою сучасну людину можна вважати аж після 28 років, вважають вчені. Причому це факт не лише на соціальному, а й на фізіологічному рівні. Тож чи варто звинувачувати нове покоління в інфантильності, якщо вони просто повільно зростають?

Підлітки — це люди з 10 до 28 років, і кризу перехідного віку нині переживають не лише школярі, а й повнолітні. Про це йдеться, зокрема, в оприлюднених у лютому 2020 результатах дослідження групи фахівців з американського Університету Кларка, японського Університету Хіросіми та литовського Університету Ромеріса.

З одного боку, дорослішання починається раніше (статеве дозрівання, стрибок зростання, розвиток скелетних м’язів). З другого боку, парадокс у тому, що нині процеси дорослішання завершуються не з повноліттям, а значно пізніше.

А кого називали підлітками раніше? У 18 сторіччі ще не було такого поняття, лише отроки. Але це був поділ не фізіологічний, а соціальний: на дітей (до 7 років) розраховувати у справах було не можна — третина помирала, малеча багато чого не розуміла і накази не запам’ятовувала. Тож отроки — це ті, хто вже може вчитися та працювати під наглядом. А статеве дозрівання, яке починалося пізно, з 16–17 років вважали вже справжньою дорослістю, коли людина може створювати родину, працювати.

У 19 сторіччі ввели поняття «підліток» як перехід від дитинства до дорослості, «вростання до культури» у віці 12–18 років. Вважалося, що хлопці та дівчата граються у закоханість (бо нібито по-справжньому закохатися може лише дорослий), обирають якусь людину за ідеал і намагаються копіювати, багато мріють, шукають задушевної дружби сам на сам, багато пишуть текстів (листи та щоденники), хочуть бути унікальними, вже не мають авторитетів, але ще не мають почуття гідності та власного кодексу честі.

Федір Достоєвський навіть створив роман «Підліток», але назва метафорична, бо автор пише, що 19-річний герой вже не може бути підлітком, просто він теж «неготова людина».

На Заході в минулому сторіччі тінейджерами вважали тих, кому від 13 до 19 (англійською teen — складова назв саме цих числівників). І лише два роки тому вчені почали пропонувати подовжити підлітковий вік до 24 років, а у 2020 році — навіть до 28 років.

Мозок дозріває пізніше та інакше

Сучасні люди фізично дещо інші, ніж попередні покоління. Приміром, тіло міняється вже після повноліття: зуби мудрості виростають до 27 років, а не в 14–17, як раніше. Найбільше змін у дозріванні мозку: тепер це відбувається пізніше на 20 років. Найповільніше змінюється префронтальна зона мозку, яка відповідає за самоконтроль, емоційну зрілість, здатність приймати довготермінові рішення, робити складні прогнози та й взагалі мати справу з відтермінованим задоволенням, як довели досліди американських нейрофізіологів з Університету Кларка. Також повільніше йде мієлінізація волокон асоціативних шляхів, нарощується відсоток «білої речовини», що забезпечує здатність самостійно навчатися. Також занадто довго превалюють зони мозку, які вважалися раніше дитячими: ті, що відповідають за гнучкість мислення, за глибоке навчання (приміром, таке опанування мови допомагає опанувати її як рідну, а типове доросле, більш поверхневе — лише як іноземну на високому рівні, коли помітний акцент, неможливо повністю перейти на неї тощо).

Національний інститут чоловічого здоров’я презентував тисячі МРТ мозку осіб у цьому віці, які доводять цей факт. Є гіпотези, що це пов’язано із впливом екології, пристосуванням мозку до гаджетів або ж тим, що нині у віці 18–28 років люди не змушені приймати життєво важливі рішення, приміром, укладати шлюб (донедавна дівчата після 25 років без родини вважалися старими дівами), дбати про власне житло, обирати вакансію, на якій планували б працювати до пенсії.

Нині ж опитування 8,3 млн підлітків довело, що серед людей, які вже завершили університети або почали працювати до 25 років, лише 4 % вказали, що для них важливо укласти шлюб, лише третина почувається фінансово незалежними, кожному третьому з опитаних щомісяця допомагають грошима батьки. Фізіологія людини пристосовується до потреб цивілізації, вважають вчені. Нині кожен має широкий діапазон можливостей для вибору, високу невизначеність, чимало спеціальностей потребують значного періоду навчання.

Люди стають аксолотлями?

Ще одна гіпотеза вчених, чому це відбувається: живемо «надто гарно». Аксолотлі, личинки амбістом — земноводних, схожих на саламандр, можуть жити самостійно, здобувати їжу та захищатися, розмножуватися, але дорослими особинами вони так ніколи й не стають. Проте якщо зробити середовище некомфортним — холодним та недостатньо вологим — вони дозрівають.

Для нетипових раніше підлітків — від 18 до 28 років — американський психолог Джеффрі Арнетт вигадав термін emerging adulthood — «дорослість, що зароджується». Які ж вони? Дослідження довели, що ці люди мають відчуття нестабільності, «чернетки» життя, а не справжнього, надто зосереджені на собі, досліджують власну ідентичність, оптимістично дивляться на своє майбутнє (вважають, що в них все попереду і що колись зможуть досягти значних висот). Для більшості це веселий та вільний час, вони обирають підлітковий стиль одягу та розваги, мало зважають на авторитети та запропоновані соціальні ролі (батьків, носіїв певної корпоративної етики тощо). Налаштовані більше на освіту та ситуативні заробітки (а нині через інтернет заробляти можна і в 13 років), ніж на тривалу роботу. У цьому віці в США та Європі «нові підлітки» зазвичай працюють на проєктах, за контрактом, адже є тенденція навіть за наявності вакансій не брати їх на повну зайнятість. До того ж соцмережі дають свободу самовираження, не пов’язану з основною діяльністю, а потяг до цього — теж ознака підлітків.

Такі ж результати дають дослідження в Японії, Австралії. Дедалі більше людей до 28 років живуть з батьками і ще не відчувають себе цілком дорослими. Їх не можна вважати фінансово грамотними, хоча частина з них гарно заробляє. 76 % тих, хто живе з батьками, не мають постійних любовних стосунків.

Чому більшає тих, кому хочеться «на ручки»

Є кілька факторів, що значно підвищують імовірність тривожних розладів та депресії саме в цьому віці. Одне з важливих завдань підліткового віку — відпрацювання форм протистояння тиску інших, захисту своїх особистих кордонів. Раніше це відбувалося (або ні) ще до завершення школи. Скільки в кіно чи літературі зображували «скуйовджених», готових сперечатися з усіма підлітків? Молодь свої протести зазвичай направляла в якесь ідеологічне річище. Нині ж усе більше раціональних, спокійних, слухняних старшокласників, а настрій «проти всіх» та підлітковий виклик скоріше притаманний людям 22–28 років, і виливається це в міжособистісні конфлікти: з батьками, друзями, партнерами. До слова, невдачі у протилежної статі нині гостро переживають теж у цьому віці. А оскільки більшість людей до 30 років націлені на тимчасові стосунки, «проби та помилки», неминучими є розриви стосунків, які теж сприймаються по-підлітковому болісно. Крім того, збільшилася кількість чоловіків та жінок до 28 років, у яких інфантильні сподівання щодо стосунків. Простіше кажучи, хочеться «на ручки», батьківської ласки, а не партнерських стосунків, пристрасті, кохання.

Ще один фактор — тягар очікувань, що чоловіки та жінки в цьому віці мають бути вже дорослими. Можна сказати, людина ще дозріває і не може поводитися інакше, але сама себе (або ще й навколишні) звинувачує в інфантильності чи дивакуватості.

Раніше, як свідчать дослідники, після 30 років вже виникала жага наставництва, передання досвіду. Нині ж це молода людина, якій ще нічим ділитися. Вона не так давно усвідомила роль у соціумі та частково зрозуміла себе. А у 23–25 попередні покоління насолоджувалися статусом професіонала, дорослого чоловіка чи жінки, нині ж до них приходить підліткова криза: «Хто я? Чого я хочу? На що здатен?». Коли з цим доводилося справлятися старшокласникам, їм було хоч трохи комфортніше, адже дорослих хоча б вчать обережно і терпляче поводитися з підлітками. Утім, є й інша версія: неповнолітнім легше було нав’язати помилковий образ «Я», а в сучасних людей більше шансів дійсно розібратися з власними потребами та особливостями, зрозуміти себе.

Залишити відповідь