10 грудня 1948 року Генеральна асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини. Це стало поворотною точкою в розвитку людства. Та як добре люди розуміють свої права? Ми попросили Василя Дяківа, найкращого педагога України 2020 року за версією Global Teacher Prize Ukraine, вчителя громадянської освіти, скласти словничок прав людини. А також пояснити, що вони означають та як можуть бути реалізовані.
Кожна людина від народження наділена правами. Вони є невід’ємними, необхідними для її нормального існування та розвитку, загальними і рівними для кожного. Ці права має визнавати та гарантувати держава.
Право на повагу до людської гідності — це право, що забезпечує належне ставлення до людини з боку органів державної влади, інших осіб. Образа, зневага, приниження людини в різний спосіб — фізичний чи психологічний є ознакою порушення її прав. Важливо, щоб людина це усвідомлювала і знала способи відстояти їх у законний спосіб.
Свобода совісті є визнанням за людиною права реалізувати власні внутрішні переконання. Вона може сповідувати чи не сповідувати релігію, змінювати її чи не змінювати, оприлюднювати чи не оприлюднювати відповідно до власного бажання свої релігійні переконання, брати участь самостійно чи з іншими людьми у богослужіннях. Людина не повинна бути дискримінована за релігійною чи іншою ознакою. Держава охороняє це законом.
Свобода вираження поглядів. Людина має право на свою думку з будь-яких питань. І право її висловлювати, звичайно, не ображаючи честі та гідності інших. Наприклад, ви, як учасник освітнього процесу, можете висловлювати думки з приводу питань організації освітнього процесу. Права людини захищають свободу вираження думок і поглядів у різний спосіб — словом, творами мистецтва, поведінкою, зовнішнім виглядом.
Право на свободу і особисту недоторканність забороняє будь-які форми особистої залежності. Ніхто не може бути позбавлений свободи в незаконний спосіб. Держава охороняє право людини на свободу. Позбавлення свободи може бути здійснено тільки у визначений законом спосіб, спрямований на обмеження свободи, пов’язаної із загрозою того, що людина своїми діями буде небезпечна суспільству та державі. Наприклад, людина, яка здійснює терористичний акт, людина, у якої діагностували хворобу, пов’язану зі встановленням обмеженої дієздатності чи недієздатності тощо.
Право на приватність передбачає можливість використовувати власне тіло. Наприклад, зробити тату, зачіску, манікюр тощо. Людина може надавати дозвіл чи забороняти втручатися іншим у формування власного світогляду, системи моральних цінностей. У разі порушення вона може використовувати захист, не порушуючи при цьому законів держави. Це захист персональної інформації про людину — медичний діагноз, адреса проживання і будь-яка інша інформація про особу. Право на приватність захищає можливість контактувати з близькими, таємницю кореспонденції. Це право також стосується тієї території, де ми мешкаємо, того, що впливає на наше щоденне життя.
Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в особисте і сімейне життя, таємницю кореспонденції або посягання на честь і репутацію. Якщо інші намагаються втрутитися у сімейне чи особисте життя людини, використовуючи різноманітні засоби маніпуляції, чинити психологічний, моральний, фізичний тиск, наприклад, надавати неправдиву інформацію, оприлюднювати чи поширювати інформацію, яка стосується приватного життя людини, у соціальних мережах без дозволу, безпідставно втручатися у сімейне виховання, ображати честь і гідність людини або члена її родини — знайте, права порушені.
Людина хоче вільно пересуватися і обирати місце проживання у межах своєї держави? Чи хоче покинути країну, щоб потім повернутися? І при цьому вона не порушувала закони держави перебування і повнолітня? Тоді вона має право це реалізувати в законний спосіб.
Економічні права передбачають можливості людини реалізувати свої здібності через участь у виробництві матеріальних благ й отримання відповідної заробітної плати, необхідної для свого існування.
Наприклад, реалізовуючи право на працю, людина має отримувати такий рівень оплати, що дає їй змогу забезпечити свої потреби. При цьому роботодавець повинен враховувати кваліфікаційний рівень працівника та інші чинники. Людина має право звільнитися з посади, коли запропоновані умови її не задовольняють. До речі, це теж її вільний вибір і право.
Як і те, що кожен за рівну працю повинен отримати рівну оплату і не бути дискримінований за будь-якою ознакою, як під час прийняття на роботу, так і під час виконання посадових обов’язків. Держава на законодавчому рівні гарантує мінімальну заробітну плату, яку роботодавець повинен виплачувати працівникові. І це, виявляється, теж право.
Право на освіту людина може реалізовувати через освітню систему держави, яка на законодавчому рівні закріплює принципи її організації та діяльності, форми здобуття певного освітнього рівня. Водночас держава визначає обов’язковий рівень здобуття освіти та рівний доступ до її отримання.
Соціальні права. Люди, які втратили роботу, мають захворювання, люди з інвалідністю мають потребу в додатковій підтримці відповідно до інших обставин, умов, визначених законодавством, мають можливість реалізувати право на забезпечення соціальних умов життя та соціальний захист. Для цього їм необхідно знати органи державного управління, які допоможуть реалізувати це право, та порядок звернення до них. Держава гарантує виплату таким людям соціального страхування та забезпечення грошових виплат, медичної допомоги, соціальних послуг або пільг.
Екологічне право — право людини на безпечне екологічне середовище. Це право в контексті сучасного критичного стану природи, пов’язаного з антропогенним фактором, є одним з визначальних. Воно зафіксоване в 17 цілях сталого розвитку, ухвалених на Генеральній асамблеї ООН у 2015 році, які набрали чинності 1 січня 2016 року. Серед них особливе місце відводиться екологічній проблемі: збереження екосистем суші та води, боротьба зі зміною клімату, чиста вода та належні санітарні умови, сталий розвиток міст і спільнот.
Право людини на чисте повітря, землю, воду і харчові продукти. Якщо в магазині людина хоче придбати харчі, то має право отримати від виробника всю інформацію про їх склад, щоб зробити вибір. І державі необхідно на законодавчому рівні визначити критерії, яких повинен дотримуватися виробник.
Якщо в місті забруднення повітря чи відсутність достатньої кількості якісної питної води, то це теж порушення екологічних прав людини, і держава чи орган місцевого самоврядування має визначити, що робити в такому випадку.
Коли людина викидає поліетиленові пакети чи продавець пропонує їх для використання під час покупок — це теж екологічна проблема не тільки на національному, а й на глобальному рівні. І кожен має право вимагати від держави законодавчих актів, які б регулювали розв’язання цієї проблеми.
Українські суспільство та держава, взаємодіючи між собою, тільки вчаться створювати найкращі умови для ефективної реалізації прав людини в Україні, розмежовувати власні права і повагу до людини та не перешкоджати правам і свободам інших. Важливо, щоб людина, живучи в Україні, не тільки декларувала свої права, а й була готовою в разі порушення до їх захисту.
Цей шлях — складний і тривалий для кожного, але він можливий тільки тоді, коли людина буде гідною у своїх діях, вчинках і житті.
Отож, з Днем прав людини!
Стаття створена в рамках проєкту «Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст статті є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
