Розфарбувати тварин із заповідника «Асканія Нова» чи склеїти старовинну гуцульську скриню? А може вирізати з паперу гетьманську булаву? Чи краще відтворити з ниток унікальну техніку Івана Марчука «пльонтанізм»? Ось такий вибір і ще багато іншого матимуть ті, хто розгорне українознавчі воркбуки «Глина». Основний задум серії в тому, щоб привернути увагу дітей, запропонувавши їм цікаву активність, а вже потім розповісти цікаві факти про Україну і… закохати в неї. Ідея цього видання виникла в учительки Української школи «Джерело» в Амстердамі Ірини Голодюк, яку підтримала співзасновниця видавництва Discursus у Києві Оксана Карп’юк. Професіоналки і мами заручилися підтримкою Українського культурного фонду та об’єднали навколо свого задуму близько 40 людей.
Амстердам-Ноттінґгем, або Як створювали українознавчі воркбуки «Глина»
Ірина Голодюк працювала вчителькою української мови та літератури в Івано-Франківську. Допоки два роки тому її родина не переїхала до Амстердама. Там Ірина пройшла все те, що проходять батьки, які виїжджають за кордон разом із дітьми. Її донька раптом опинилася в середовищі, де не розмовляють українською мовою. Тож через два тижні після приїзду Ірина записала доньку в українську школу вихідного дня. Відтак молода й енергійна вчителька знову опинилася в школі, де згодом почала викладати.
«Українська школа в Амстердамі займає два поверхи: на другому поверсі займаються діти, а на першому розташовується кафе, де спілкуються в цей час батьки, — розповідає Ірина. — Із цього спілкування з батьками та іншими вчителями поступово і народилася ідея воркбуків, які були б цікавими й близькими сучасним дітям».
Опинившись у різновіковому класі з різним рівнем володіння українською мовою, Ірину вразило одне: високі очікування дітей та батьків від учителів-волонтерів та навчальних матеріалів. Адже батьки порівнюють із високим рівнем викладання та якістю підручників у звичайних школах Амстердама.
Ірині пощастило заручитися підтримкою її колег зі школи — Марини Старик, Ольги Шеломової, Катерини Луцишин, Валерії Форостянової, Наталі Соболевської, Катерини Гапаляк та Ліни Максимук із Ноттінґгема — і разом вони почали розробляти навчальні матеріали для їхніх шкіл. На озброєння вчительки взяли популярний на Заході формат «воркбука» (поєднання робочого зошита та книжки) і загорілися бажанням створити такі ж захопливі видання про Україну.
«Наші воркбуки створювалися для дітей в Амстердамі та для інших українських шкіл за кордоном, але вони безперечно будуть цікавими й для вивчення в Україні, — каже співзасновниця видавництва Discursus Оксана Карп’юк. — Мій син зараз такого віку, для якого рекомендують воркбук «Козаки». І ми залюбки з ним малюємо чуби козакам і дізнаємося про цей важливий соціальний стан, який творив українську культуру і мав зв’язки з усім світом».
Українські вчительки в Нідерландах спершу розпитали своїх учнів, які види активностей їм найбільше до вподоби. Потім відібрали родзинки з кожної теми, щоб досягти очікуваного вау-ефекту: «І про нашу Україну теж можна цікаво розповідати!»
Чи це не занадто яскраво, нав’язливо, складно, консультувалися у психолога Наталі Соболевської з Дніпра, яка допомагала розробити завдання для кожної вікової групи. Прототипи воркбуків відпрацьовувалися в українських школах в Амстердамі й Ноттінґгемі, враховувалися відгуки батьків і з інших шкіл, аж поки перші зразки не потрапили до видавництва.
«Я знаю, що це видавництво, яке дивиться з нами в одному напрямку, — говорить Ірина про видавництво Discursus. — Воно повірило в нашу ідею і підштовхнуло податися на грант Українського культурного фонду, що дало змогу залучити багатьох експертів і значно підвищити рівень воркбуків».
Близько 40 однодумців об’єдналося довкола креативних дитячих видань про Україну: самовіддана команда розробниць, талановиті ілюстратори та дизайнери, провідні науковці та експерти з різних сфер. Усі працюють з різних міст і навіть країн через віртуальний офіс у Zoom, щоб українські діти, незалежно від місця проживання, мали захопливі завдання, батьки були спокійні за якість навчальних матеріалів, а вчителям легше було готуватися до уроків.
Коли справа дійшла до назви, вирішили зупинитися на концептуальній — «Глина». «Ця назва відповідає цінностям нашого проєкту, — пояснює Ірина. — Глина — це давній матеріал, з якого можна створити все, що завгодно».
Усі воркбуки розраховані на 5 вікових категорій. Вони досліджують теми їжі, одягу, козаків, міста, мандрів творчих українців. Видання підійдуть для вивчення в різновіковому та різнорівневому класі або й удома. Кейси, що вони пропонують, можна адаптувати під будь-яку програму. У школах вихідного дня з одним воркбуком можна працювати від пів року до року.
Воркбук «Мені це смакує»
(2–4 роки)
Перший із серії воркбуків «Глина» розрахований на дітей від 2 до 4 років і досліджує тему їжі. А ви, наприклад, знали, що Тарас Шевченко понад усе любив борщ із сушеними карасями, а Леся Українка — ожинове морозиво? Задум авторів полягав у тому, що діти без сумніву зацікавляться морозивом і борщем, а потім охоче послухають про знакових українців.
Максимум зображень й інтерактивних активностей та мінімум тексту — це один із принципів усіх воркбуків, щоб не перевантажувати юних читачів і вивчати кожну тему на конкретних прикладах. А ще картинка — найкращий друг багатомовних дітей.
Сімейство кумедних персонажів для воркбука «Мені це смакує» створила художниця Анна Сарвіра. Хлопчик та дівчинка подорожують зі сторінки на сторінку та збирають гарбузи, граються скіфською зернотеркою, печуть пиріг із яблук Симиренка.
У цьому воркбуці діти дізнаються, з чого робиться хліб. Ілюстрацією до теми слугує картина Сергія Васильківського «Дорога до вітряків». Разом із психологом автори розробили прості завдання для наймолодших читачів: порахуйте, скільки млинів на картині, проведіть дівчинку пальцем по стежці до млина. Є тут і підказки для дорослих: поговоріть із дитиною про кольори неба і хмар на картині; пограйтеся з дитиною у вітерець: дмухайте, відтворюючи звук сильного вітриська, легенького вітерця, безвітря.
Читачі довідаються також, яка різноманітна на смак Україна. Адже Гуцульщина смакує, либонь, як грибна юшка, а Крим — як гарбузовий пиріг фулту! Приємним доповненням є детальний опис рецептів, які допомагала підібрати дослідниця гастрономічної культури Олена Брайченко. Тож батьки зможуть усі ці страви приготувати разом із дітьми.
Автори видання для наймолодших впевнені, що, крім знань і якісного дозвілля, воно додасть дітям сміливості пробувати нові смаки.
Воркбук «Мені це личить»
(4–6 років)
У віці від двох до чотирьох років діти вчаться складати свої речі. Тож у воркбуці про одяг «Мені це личить» вирішили показати дітям, що таке справжня гуцульська скриня, у яку також колись складали речі. Традиційну гуцульську скриню можна буде вирізати прямо зі сторінок воркбука і зібрати, як на цьому відео. 3D-модель паперової гуцульської скрині створила дизайнерка Анастасія Горнічар.
Гра в переодягання — одна з найулюбленіших активностей дітей від 4 до 6 років. Тож знайомитися з відомими персонажами української культури через те, що вони одягали, їм без сумніву сподобається.
Як ви вважаєте, кому належать найвідоміші вуса української культури? Звісно, тут може бути безліч варіантів. Але після довгих дебатів творці воркбука вирішили, що все ж таки Тарасові Шевченку. Вуса й шапку Тараса можна буде також вирізати із воркбука і приміряти, а потім зробити селфі. Знайдете тут на додачу ще й бант Івана Труша, капелюшок Олени Кульчицької, перемітку Чукутихи, а також детальну інструкцію для гри.
Інструкція:
«Кожен обирає собі одного персонажа. Якщо дитина вагається, ви можете почати першими, щоб заохотити її. Наприклад, оберіть Тараса Шевченка. Відшукайте разом з дитиною серед вирізалок вуса й шапку. По черзі приміряйте образ: візьміть вуса й шапку, зробіть кумедний голос і вираз обличчя та розказуйте щось на кшталт: «Привіт! Я Тарас Шевченко. Дивись, які в мене довгі вуса й пухнаста шапка. Я люблю писати вірші. Хочеш розповім тобі «Садок вишневий коло хати…»? Там хрущі літають, і вишні цвітуть, і всі смачно вечеряють у садочку…»
Візерунки, які можуть бути на тканині, діти вивчають зокрема на прикладі картин Марії Приймаченко. Що таке «картатий» чи «смугастий» вони дізнаються, розглянувши її фантастичних звірів. Тут їм запропонують скласти пазл з відомої картини народної художниці чи намалювати свій візерунок на звірі.
Ілюстрації аксесуарів до цього воркбука створила художниця Богдана Давидюк, а яскравий дизайн — студія WARTA.
Воркбук «Козаки»
(5–7 років)
У воркбуку «Козаки» діти від 5 до 7 років зможуть потренуватися писати козацьким скорописом. Це каліграфічне письмо виникло в часи козацького бароко та лягло в основу сучасного рукописання. Також вони навчаться створювати ліґатури — поєднання двох літер у козацькому письмі.
Як козаки рахували, які одиниці вимірювання ваги використовували? Сто пудів цікавої інформації розробники заклали в це видання про важливий для України соціальний стан. Як жили козаки на Січі та ходили в морські походи на чайках? А що таке реєстрове козацтво, яке було аналогом професійної армії? Про козацьку еліту та все найкраще, що було за часів Гетьманщини в мистецтві, діти також дізнаються із цього воркбука. У цьому їм допоможуть наскрізний персонаж дівчинка Орися і тхір, яких створила художниця Наталя Кудляк. Правдивість фактів про козаків перевіряв науковий консультант Олексій Сокирко.
З цікавих експонатів, які можна зустріти на сторінках цього воркбука — рахівниця часів гетьмана Івана Мазепи з естонського музею, яка заміняла колись першій особі в державі комп’ютер.
Оскільки козаки добре знали море і степ, то цим стихіям також приділена значна увага. Зокрема, діти зможуть розмалювати тварин із степового заповідника «Асканія Нова».
Воркбук «Я творю місто»
(7–9 років)
Археологічний сендвіч Десятинної церкви пропонують розглянути з дітьми 7–9 років у воркбуку «Я творю місто». Мало хто здогадується, що під фундаментом цієї давньоруської пам’ятки знаходять чимало археологічних шарів, починаючи від трипільської культури. Археологічний сендвіч допомагав складати історик Михайло Відейко.
Серед образів воркбука, які створила Мирослава Скіра, можна зустріти археологів, реставраторів, меценатів, архітекторів. Ці та інші професії важливі для розвитку міста, адже саме з виникненням професій і поділом праці веде початок сучасне місто.
Діти зможуть спробувати себе в різних професіях, стати активістами чи мерами і навіть самостійно спроєктувати місто. Тут у пригоді їм стане приклад «ідеального міста», за яким побудована, наприклад, Жовква.
Читачі познайомляться з картами різних міст на території України, а тоді довідаються про архітектурні стилі та зосередяться на окремих пам’ятках та деталях.
Ви знали, наприклад, що на станції метро «Золоті Ворота» у Києві є малопомітний напис мозаїкою «Слава Україні»? Розробники серії впевнені, що після роботи з воркбуком ви за першої нагоди підете перевіряти.
Воркбук «Мандри творчих українців: Венеція, Париж, Нью-Йорк» (10–13 років)
Воркбук про мандри створений для молодших підлітків з урахуванням того, що їм найбільше цікаво в цьому віці. Наскрізним завданням є написати власний тревелог, враховуючи досвід творчих українців, які багато подорожували.
Читачі зможуть помандрувати до Венеції разом із Лесею Українкою, повчитися писати блог про Париж в Ірени Карпи чи відправитися в турне разом з Олександром Кошицем, під керівництвом якого український хор виконав відому колядку «Щедрик» у Нью-Йорку.
Серед завдань також за географічними координатами визначити місця перебування Софії Яблонської або прочитати уривок її твору «Чар Марокко» та поговорити про культурну дипломатію.
Ілюстрації до воркбука створила Ольга Дегтярьова і зробила все, щоб закохати в нього підлітків.
Електронна версія українознавчих воркбуків «Глина» з’явиться вже наприкінці листопада. Її можна буде безкоштовно завантажити на сайті видавництва Discursus. Згодом усі книжки серії планують видати в паперовому варіанті.
