Поки школи давали раду викликам карантину, інші проблеми української освіти нікуди не зникли, а радше загострилися. Пандемія закінчиться, а ці виклики лишаться. Голова правління Small Heart with Art Євгенія Смірнова пропонує трохи відволіктися від коронавірусу і поговорити про навчальну програму.
27 тисяч. Саме стільки дерев вирубується щодня для виробництва туалетного паперу. А звичайного паперу лише в Америці використовується стільки, що можна було б тричі огорнути планету по лінії екватора. І ці цифри постійно збільшуються, бо кількість населення Землі збільшується на 80 мільйонів щороку. Найбільше від екологічної кризи постраждають майбутні покоління. Чому ж тоді параграф про екологію досі чи не останній у шкільному підручнику біології? Як варіант, екологія має стати окремою дисципліною. Однак ще ефективніше було б інтегрувати її в інші шкільні предмети. Чому?
Майбутнє освіти — за принципом міждисциплінарності. Наприклад, у 2021 році в Британії готується до запуску Лондонська інтердисциплінарна школа. Це — університет, який планує розпочати навчання для 100 студентів за незвичайною програмою. Вона поєднуватиме природничі та соціальні науки. У LIS студенти будуть одночасно вивчати екологію, хімію, економіку, соціологію та психологію. У першому навчальному блоці основи природничих наук дадуть змогу зрозуміти суть проблеми. Далі йтиме блок соціальних наук, де студенти зможуть подивитися, як ці виклики впливають на суспільство і як вони вирішуються зараз. Насамкінець вони вивчатимуть дисципліни, що допоможуть їм аналізувати проблему та пропонувати ліпші рішення. Наприклад, науку про дані, машинне навчання та моделювання.
Так молодь готуватимуть до розв’язання світових проблем, які не можуть вирішити фахівці однієї певної спеціальності. Адже виклики на зразок пандемії або зміни клімату вимагають комплексного вирішення. Якщо пояснити простіше, то вирубування лісів для виробництва туалетного паперу — це не тільки екологічне питання. По-перше, воно стосується економіки (бо існує величезний попит на цей товар). По-друге, міжнародних відносин (бо існують держави із сировинною економікою, які вирубують, і розвинутіші держави, які купують деревину). Ба більше, навіть культурології (бо використання туалетного паперу — це традиція західної цивілізації, а ісламські країни послуговуються підмиванням. І це екологічніший підхід). Тобто, потрібно комплексно дивитися на екологічні проблеми.
Тож з якими шкільними предметами можна поєднати уроки екології? По-перше, з будь-якою природничою наукою.
На географії можна розказати, як змінюється екосистема планети від полюсів до екватора через танення льодовиків в Антарктиді, вирубку лісів Амазонки, пожежі в Австралії тощо. А на уроках хімії можна розібрати тему забруднення та його втручання в природний кругообіг речовин. Для прикладу, екологія тісно переплітається з вивченням природничих наук у навчальній програмі Британії. З 2007 року країна заохочує вчителів не тільки розповідати учням про екологічні виклики, а й стимулювати ставити питання та шукати рішення.
Британська ініціатива Eco-schools пропонує школам досягти повної екологічності у сім кроків: створення спеціального екокомітету, проведення аудиту шкільного довкілля, розробка плану дій, його інтеграція до навчальної програми, залучення всіх школярів, моніторинг і написання фінального екологічного кодексу школи. Унікальність такого підходу в тому, що діти залучаються на кожному з етапів. Це вони збирають інформацію про екопроблеми школи, шукають рішення і втілюють їх. Завдання адміністрації — інтегрувати це в програму уроків.
Для вивчення екології підійдуть не тільки природничі, а й точні науки. На фізиці можна поговорити про альтернативну енергетику. Наприклад, у Південній Кореї на уроках фізики діти збирають невеликі вітрогенератори як конструктор, розроблений спеціально для школярів.
Звісно, Україні до Південної Кореї ще далеко, проте деякі наші компанії вже пропонують набори для цікавих практичних робіт на уроках. Низка українських компаній займається виготовленням обладнання для STEAM-класів (Science, Technology, Engineering, the Arts and Mathematics), які давно набули популярності у світі. Робота з таким обладнанням, на відміну від звичайних лабораторних робіт, передбачає елементи гри. Дітям стає цікавіше вчитися. Перелік товарів дуже широкий — від власних наборів для хімічних, фізичних та інших дослідів до навчальних курсів з робототехніки для викладачів. На початку року школи округу Seminole штату Флорида розгорнули програму «Фізика в автобусі». Уявіть собі автобус, наповнений інструментами з фізики та експериментами, який щодня їздить зі школи до школи, забезпечуючи ігрове навчання навіть для найвіддаленіших шкіл з обмеженими ресурсами.
Крім того, у початковій та основній школах викладають «Основи здоров’я». У програму вже закладено основи «екологічної безпеки». Але чому б не додати до теорії практику? Як обрати фільтр для води та чим замінити агресивну хімію в побуті — з такими питаннями діти реально зіштовхнуться в житті. Тож є сенс виховувати хороші побутові звички і витрачати менше часу на загальні теми типу «Життя як феномен» та «Сфери життя людини» (з реального підручника для 9-х класів).
Урешті-решт, ще з радянських часів в Україні збереглися традиції «Трудового навчання» — шиття для дівчаток, теслярні майстерні для хлопчиків. Ці навички у XXI столітті не такі вже й корисні, якщо дитина не збирається до швейного чи столярного технікуму. Чому б не додати до програми тему сортування сміття? У сусідній Польщі сортування побутових відходів вже стає звичкою, бо вивіз змішаного сміття — недешеве задоволення. Там привчання до екопрактик почали з наймолодших поколінь. Для прикладу, саме варшавські школярі створювали порадник з переліком небезпечних відходів. Діти проводили репортажі, фотографували, описували свої дослідження. Потім уся ця інформація була опублікована у формі брошур тисячею примірників.
І наостанок, про довкілля доцільно поговорити на уроках економіки в 11-му класі. Тут у пригоді стануть концепції шерингової економіки, екосвідомого та соціального бізнесів. У старших класах підлітки вже можуть і мають розуміти такі ідеї. Бо екологічна освіта мусить виховувати не тільки звички, а й цінності.
Текст: Євгенія Смірнова
