«Освіторія» публікує зворушливі історії від молодого киянина Олександра Русанова, який веде Telegram-канал про вагітність дружини, пологи, відповідальне батьківство та створює неймовірні стікери з емоціями доньки.
— З дитинства я мріяв про родину як у фільмах, — розповідає Олександр Русанов «Освіторії». — Велика сім’я збирається за святковим столом, спільно прикрашаємо ялинку та катаємося на ковзанах. Але ще дитиною я втратив батька. Дивився на татусів своїх друзів і думав: «Ото мені б такого»… Ще тоді прийняв рішення, що буду татом, який стане другом.
Коли ми дізналися з дружиною, що чекаємо на первістка, я вирішив зайняти активну позицію, вивчив дуже багато інформації про батьківство. В якийсь момент емоції від очікування переповнили і почали виливатися в нотатки. Та в оточенні часто чув фрази: «Тато працює, а мама виховує» або «О ні, виховання дітей — це не для мене». Мене обурювало небажання брати на себе відповідальність. Сім’я — це партнерство, а батьківство — це круто, а не крах всього світу.
Дуже радий, що сьогодні дедалі більше татусів займають активну позицію. Нас має ставати ще більше! Мабуть, це і надихнуло писати публічно. Ось так виник Telegram-канал «Щоденник починаючого татуся» — скільки буду жити — стільки вчитимусь. А, може, хтось ще разом зі мною!
Перше знайомство з крихіткою❤️
Так сталося, що ми дізналися з перших тижнів, що чекаємо на дитину. Проте вирішили потерпіти з візитом до лікаря та пішли вже десь на 8-му тижні… До речі, ви знали, що новоспечені батьки — параноїки? Бо я вже знаю😹 Дружина робила тести по кілька разів на тиждень, а вже коли заповітна «друга смужечка» стала яскраво-бордовою, ми заспокоїлись!
Перше УЗД — це шалено зворушливо. Сидиш під кабінетом, рівень страху зашкалює, питання «а чи все добре?» не виходить з голови. Минає 10 хвилин, і лікар запрошує присісти біля екрана, знайомить з маленькою людиною, що активно махає ручками та ніжками. У цей момент відчуваєш, що незакінчений ремонт і купа дедлайнів взагалі не мають жодного значення. Є лише ми і маленьке життя.
Шлях татка-початківця розпочинається з токсикозу мами-початківиці 😹
Для дружини другий і третій місяці були важкими: гойдало на повну.
Сашка реагувала на всі запахи та смаки. Процес приготування їжі чи прибирання часто закінчувався в ліжку. Тож домашні справи частково лягли на мене.
👉🏻 Навичка #1 — «Уміти підстрахувати маму»
👉🏻 Навичка #2 — «Контролювати харчування дружини»
Як не дивно б звучав другий пункт, але зайві 10 грамів їжі могли викликати аудієнцію з «білим другом». Урешті страждали всі, тож краще проконтролювати.
За ці місяці я навчився багатьох нових справ. Одним лайфхаком можу навіть поділитися 😉 Єдина страва, яка не викликала наших «улюблених симптомів» — борщ.
ТОП переживань татусів
Як не дивно, але ці переживання трошки схожі на параною або сон, під час якого прокидаєшся в холодному поту.
Напишу про кілька ситуацій із цього довгого списку:
👆🏻 «Ми живемо на Троєщині, а пологовий — на Палаці Україна. Що мені робити, якщо пологи почнуться в час пік і на Московському буде пробка?!» Ця ситуація сниться з певною регулярністю і найбільше бентежить.
✌🏻 «А якщо пологи почнуться, коли я буду на роботі?! Що ж робити?!» Тут відразу аналізуєш всі можливі шляхи евакуації з офісу і жалкуєш про те, що досі не винайдено телепорт.
🤟🏻 «Чи встигну я закінчити ремонт до дня ІКС?!» Тут домінує синдром гніздування, який зашкалює так, що не вистачає стрілки на спідометрі.
Як зекономити молодим батькам?
Для батьків-початківців властиве відчуття ейфорії, коли неможливо пройти повз магазин дитячого одягу. Все хочеться, все миле, все відразу треба. Проте є одне АЛЕ: не все, що хочеться в цей момент, насправді необхідне.
🙀 Емоційні покупки не лише витрачають сімейний бюджет, а й накопичують непотрібні речі. Кілька порад, як уникнути зайвих покупок:
➡️Створити перелік
Ми для себе створили три списки — речі першої необхідності, речі для полового будинку та подарунки від батьків, babyshower.
➡️Не купувати те, що можна зробити своїми руками
Наприклад, пелюшки. Їх вартість у середньому від 80 до 200 грн/шт. Але завітавши в магазин тканин, ви зможете купити матеріал для пелюшок до чотирьох разів дешевше. Ось вам і економія на рівному місці 😎
➡️Цінувати друзів
Як не дивно, але це супервдалий спосіб. Діти дуже швидко ростуть, і одяг лишається купами, його не має сенсу берегти, тож друзі діляться. У нас так зібрався чималий пакунок. Дякуємо вже нашим маленьким подружкам ☺️
➡️Знайти хороший сток у поміч
Ми для себе облюбували стоки/секонди — там можна знайти абсолютно нові речі за чисто символічну ціну. Так дитяча стильна джинсовка, яка в магазині коштує 1500 грн, обійшлась у 35 грн, а бодіки обійдуться до 20 грн. Хіба не диво?!
💡Чотири прості правила дадуть змогу заощадити не одну тисячу гривень.
Старе життя VS Гормони. Хто кого?😹
Чи очевидна поразка першого? На жаль, так. Перебудова організму не лише впливає на самопочуття, а й на манеру поведінки вагітної.
З’являються нові риси: забудькуватість, розсіяність, нервовість, плаксивість.
Те, що вчора було очевидним, наприклад, перевірити чи вимкнена праска, — сьогодні вже дилема. Це змушує кілька разів повертатися додому і перевіряти цю зловіщу праску. І кожного разу вона ж вимкнена.
З’являються моменти, коли просто хочеться поплакати, з’їсти кіло персиків чи помідорів.
Життя вагітної жінки дуже непередбачуване🤦🏻♀️ Для себе поки випрацьовуємо сімейні лайфхаки, як із цим жити:
📍Проходимо чек-лист або робимо зідзвон під час перевірки «чи все вимкнула».
📍Даємо волю сльозам, коли вони так сильно хочуть у світ.
📍Не звертаємо уваги на емоції, бо розуміємо, що не все можна проконтролювати.
📍Тримаємось правила «Сім’я важливіше», тож нічого звертати увагу на дрібниці.
Вплив емоційного вигорання в роботі на сімейні стосунки
На жаль, розділяти роботу і особисте життя вдається не завжди. Плани, графіки, КРІ, ROI. Це все, що не дає спокійно спати і тримати рівновагу. Як би ми не розділяли ці дві сфери — вони взаємозалежні.
1️⃣ Першим дає збій сон. Як наслідок — розсіяність та роздратованість. Але ж ця роздратованість не лише в роботі, а й у родині. Що менше спиш, то менша продуктивність.
2️⃣ Наступним на виліт з ритму життя — графік, який витискає обіди, прогулянки та взагалі вільний час для саморозвитку. Як наслідок — рутина і деградація. Хто б не казав, що такі хардмарафони розвивають скіли — не вірте. Вони вбивають творчий підхід до роботи. А шаблонність ще ніколи не зробила шедевра.
3️⃣ І стосунки. Першими втрачаються дружні зв’язки, бо ваші «таргани» нікому не потрібні. Далі на черзі — родина. Вони тримаються до останнього.
Запасаємося. Х-день вже близько!
Ви перечитали купу історій, і єдине, у чому збігаються покази та 101 %, так це відсутність часу на власний побут та приготування їжі! А в післяпологовий період правильно харчуватися надважливо, бо потрібні сили та міцний імунітет!
Ми вирішили наперед попіклуватися про це, тому ловіть наші лайфхаки:
1️⃣ Приготували власні напівфабрикати: пельмені, вареники.
Магазинні продукти часто сумнівної якості, а період годування потребує якісного функціонування організму. Якість продуктів має бути перевірена!
Тому домашнє м’ясо, тісто власного виробництва, сіль та вода дають змогу запастися) У нас вийшло 297 одиниць!
Як каже моя мама «Вистачить до наступної вагітності»😹
2️⃣ Кисломолочні страви: сирники.
Кальцій дуже важливий для жінки і дитини. Відбувається швидкий етап росту малюка та відновлення мами після пологів. Домашній сир від перевірених корів — вогонь як корисно та смачно.
Їсти просто молочку набридає, а на страви із сиру часу не буде, як кажуть досвідчені матусі. Тому ми наліпили пару кілограмів сирників (2–2,5 кг). 5 хв на сковорідці і вуаля — готово!😎
3️⃣ М’ясні страви: котлети, тефтелі та фарширований перець.
Рецепти не розповідатиму, бо ми ще не все приготували. Тільки вчора вирішили, що заготуємо і такі продукти! Буде таткові на радість)
Усе про партнерські пологи
Зранку в дружини почалися перейми, вони були легенькі, але періодичні. Тож ми зрозуміли, що час збиратися. Подзвонили нашому другу і попросили нас відвезти в пологовий, доки чекали, спокійно збирали речі та перекусили на доріжку.
Приїхавши в пологовий, Сашка каже: «Ми мабуть даремно приїхали, я себе добре почуваю. Відчуваю, що поїдемо із сумками додому».
Я відчував вже абсолютно інше і чекав, доки лікар огляне дружину. Тут вибігає медсестра і стурбовано каже: «Де муж той дєвочки, яка зараз у лікаря. Швидко перевдягайтесь і сумки в родзал!! БИСТРО!»
Із цієї фрази розпочалися мої партнерські пологи😹
Як виявилося, у той момент у дружини було розкриття для народження, і лікар здивувався, чого вона так добре почувається. Кілька разів перепитував про це.
Як тільки ми зайшли до родзали #10 і дружина лягла на ліжко, я почув довгоочікуване «Ой, а це щось новеньке!» Ми зрозуміли, що процес почався. На годиннику було 15:23.
Через стіни лунали крики породіль, а ми на своїх переймах жартома вигукували у відповідь: «Дівчата, тримайтеся! Ми з вами!»
Недовго такий позитив тримали, бо з часом перейми підсилювалися і періодичність скорочувалася. Ми домовилися, що дружина не кричатиме, а берегтиме сили для потуг. Так порадила лікарка-інтерн, яка допомагала нам. Тому основною моєю функцією було змушувати Сашу правильно дихати. Скажу чесно, я був здивований, як правильне дихання прибирає біль!
Що ще має робити татусь на пологах?
- Контролювати періодичність і тривалість переймів.
- Слідкувати за тим, щоб мама постійно пила воду.
- Змочувати рушник та прикладати його до голови.
- Спостерігати за датчиком, що показує серцебиття дитини.
- Кликати на допомогу на випадок чого (нам це не знадобилося, команда лікарів — мега-кльові).
Я жодної хвилини не відчував себе зайвим у цьому процесі. Хоч інколи самому від глибокого дихання темніло в очах. Мені не було бридко, я не втрачав свідомості, жодного моменту не хотілося відвернутися чи вийти геть. Я розумів, що ми разом зараз народжуємо нашу доцю! У момент, коли я випадково побачив, що починає проглядати голівка, згадую як ми всі разом (я, лікар, акушерка, інтерн і медсестра) почали кричати «Давай! Виходить!» У цей момент було видно, як Сашка зібрала всі сили і направила їх в одну точку. За мить я побачив свою доцю, а потім і почув її. Лікар сказав: «Маша, зафіксуй час — 19:50».
Лєрку поклали на груди дружині, і вона продовжувала плакати. Я кажу: «Доня, ми тут. Мама і папа поряд». У цей момент в її очах було видно, що вона впізнала мій голос і відразу заспокоїлася. Тут я не втримався і пустив сльозу (кажу чесно), бо підтвердилося, що всі мої розмови з нею вечорами були не даремно. Вона знає мій голос. Вона довіряє.
Цю сентиментальну мить перервав лікар фразою «Папа, ідеш пуповину перерізати?» Авжеж, я погодився і під час перерізання побажав, щоб Лєрка була щасливою❤️
