Софії 17 років і вона змінила 6 шкіл — 4 українські і 2 канадські. Зараз дівчина є стипендіаткою канадської приватної школи, стажується в молодіжній неурядовій організації Канади і знімає відео про власний досвід навчання. Чим живуть канадські школярі і чого точно не можна робити вчителям, розповідає Софія Онопрієнко.
У Канаді є погані приватні школи
Відбір до канадських шкіл — найцікавіше, що відбувалося зі мною в перший рік, коли я приїхала в Канаду. І спершу я потрапила зовсім не в ті школи, які хотіла.
Складно вступати в школу за кордоном, коли не маєш змоги поїхати туди і побачити її на власні очі. Тому, шукаючи школу, ми з батьками вірили всьому, що нам казали. Ми зустріли чоловіка, який відкрив власну школу, її вартість нас влаштовувала, тож ми погодилися. Але виявилося, що ми натрапили на освітнього шахрая — школа орендувала кілька класів у торговельному центрі, усі вчителі були російськомовні, вони ледь говорили англійською.
Наступна спроба була трохи кращою — це була вже справжня школа з філіями в багатьох країнах. Але там навчалися діти з незначними психічними проблемами і такі, що були не надто вмотивовані вчитися. Я не розуміла того колективу — вони галасували на уроках, вчителі не звертали на це уваги і казали, що ніяк не можуть на них вплинути. Програма школи була дуже легка і повільна — там мені було просто нудно.
Як потрапити в класну канадську школу?
У канадських топових приватних школах є серйозний відбір учнів. Фінансовий стан сім’ї не є вирішальним, адже школи дають стипендії талановитим студентам.
Вступаючи до різних шкіл, я складала іспит на обдарованість — до нього неможливо підготуватися. Також просять дати свої оцінки за останні 2–3 роки. Але все це разом не таке важливе, як інтерв’ю. На інтерв’ю тебе пізнають як людину. У Канаді розуміють, що не всі обдаровані діти піддаються тестуванню, а також є талановиті студенти у спорті чи мистецтві, і в них не буде дуже високих оцінок, бо вони живуть іншим.
Дуже важливим є також мотиваційний лист — я писала їх цілий рік. У ньому маєш переконати, чому хочеш навчатися саме в цій школі і чому ти вартий стипендії — це має бути важливо тобі, а не твоїм батькам.
Школа — це битва
І українська, і канадська школа — це битва, але в різних сенсах. В Україні це битва за себе: у державних школах я щодня чула, що я неуспішна, ні на що не здатна. Тож треба було виборювати право на себе і доводити, що я чогось варта. У приватній канадській школі це боротьба бути найкращим серед найкращих: усі студенти довкола тебе у свої 15–16 років роблять щось, що має сенс, або пробують усе, щоб знайти свою справу. І тоді ти розумієш, що тобі постійно треба рухатись — ти не можеш прийти на заняття і просто відсидіти його. Учні мотивують одне одного, і це дуже цікаве середовище.
Щастя важливіше за оцінки
Щастя є важливою складовою шкільної освіти в Канаді. Це напевне те, що найбільше відрізняє канадську школу: тут є цінності дружби, власного часу студента, підлітку дають можливість самостійно займатися тайм-менеджментом. У моїй канадській школі вчителі — це ті, хто найчастіше радить піти погуляти з друзями, коли горять дедлайни.
Під час екзаменів цієї весни директор школи оголосила, що кожного дня о 15-й годині школа відкриває waterfront з водними видами спорту, тож до 15-ої години ви готуєтеся до іспитів, а з 15-ої — проводите час із друзями.
Коли ми готувалися до іспитів, вчителі писали в онлайн-щоденниках: виспіться, добре їжте і підіть погуляйте — це найкраще, що ви можете зробити. Це був повний розрив шаблону, адже треба так багато всього підготувати, а вчителі кажуть, що твій збалансований емоційний стан — це найважливіше.
Предмети, спорт і мистецтва однаково важливі
Розклад у школі такий, що студент може сам обирати предмети і мати вікно посеред дня, якщо якісь курси ти пройшов улітку. Студент сам будує свій графік, але о 15:30 закінчується навчання і починаються додаткові заняття з мистецтв або спорту.
Мистецтво — це малювання, digital arts, фотографія, дебати, музичні ансамблі, гончарство — дуже широкий спектр. Так само багато видів спорту.
Студент має обрати для себе мінімум один спорт і один арт на триместр.
Зі спорту я обирала танці — брала участь у мюзиклі «Мама мія!» — ми показували його і батькам, що прилетіли здалеку, і спільноті містечка, де розташована школа. Цікаво, що часом через репетиції або підготовку до змагань мусиш пропустити цілий день у школі, але це нормально, бо академічні предмети, спорт і мистецтва рівноцінні. З арту обирала участь у хорі — співали і класичні, і популярні пісні.
Що заборонено робити канадським вчителям?
Вчителям і учням неприпустимо додавати одне одного в друзі в соціальних мережах. Це приватне життя, і межу не можна переходити.
Вчитель не може торкатися учня. Якою б не була ситуація, навіть якщо студент дуже засмучений і плаче, фізичний контакт заборонений. Я була волонтеркою в дитячому таборі і теж не мала права торкатися навіть 5-річних дітей. Якщо хтось з дітей брав мене за руки, мала казати: «Перепрошую, мені потрібні обидві мої руки, щоб допомагати всім». Є готові фрази, які привчають дітей змалечку, щоб вони не торкалися інших людей. Це не означає, що вчителі про нас не піклуються, просто мають робити це в інший спосіб. Наш вчитель, наприклад, бере із собою на зимовий кемпінг мішок із шапками і роздає всім, хто замерз, або готує гаряче какао, коли ми їдемо кататися на лижах.
Вчитель не має права підвищувати голос чи тим паче кричати на студентів. Такого не було ніколи, і це в принципі неможливо.
Яка роль вчителя в Канаді?
Вчителі дуже нам допомагають, але це не та допомога, коли вчитель може просто поставити вищу оцінку. Вони допомагають краще зрозуміти, що цікаве саме тобі. Наприклад, у нас був проєкт з історії 20-го століття, і вчитель дав перелік тем, які ми мали дослідити, і купу посилань на різні джерела. Ми могли читати те, що нам більше подобалось. Усі ми засвоїли певну фактологічну базу загалом, і в кожного був свій власний проєкт, що відповідав зацікавленням студента. Я заглибилася в тему Голодомору та участі українців у Першій і Другій світових війнах.
Цінність дружби
Підлітки однакові і в Україні, і в Канаді — круті фотки в соцмережах, особливий плейліст та багато вечірок. Але у канадських студентів є повага до інтересів іншого — чим би ти не займався — це твоє хобі, і це поважають. При цьому немає стереотипів щодо хлопчачих і дівчачих занять — у нашій школі є велика і успішна жіноча команда з регбі, а хлопці дуже круто танцюють.
В українських школах я не розуміла цінності дружби — вважала це беззмістовним проведенням часу. Коли готувалася до вступу до канадської школи, намагалася від усіх дистанціюватися і зосередитися на навчанні. У канадській школі зрозуміла, що дружба — це дуже важливо і цікаво. Мені було важко звикнути до того, що маєш встигати і навчання, і розваги з друзями.
Що потрібно для мотивації підлітка?
По-перше, внутрішня мотивація формується тоді, коли людині показали максимальну кількість можливостей. Найважливіша роль батьків — показати весь спектр, де їхня дитина може реалізуватися — у навчанні, спорті, мистецтві. По-друге, важливо мати перед собою приклад: якщо батьки самі не вчаться, не розвиваються, не займаються спортом, але вимагають цього від дитини, результату і мотивації не буде.
Щоб мотивувати своїх однолітків, я запустила власний проєкт — це дописи в соцмережах і YouTube-канал про навчання в Канаді: чим воно відрізняється від українського, як проходить мій день, як я відвідала Гарвард. Вважаю себе промоутеркою класної інноваційної освіти.
