Новий закон «Про освіту» збільшує роль державної мови. Це викликало занепокоєння одразу кількох сусідніх держав та спричинило дискусії в самій Україні. Розповідаємо, як вирішують мовне питання в освіті в інших країнах.
Швейцарія
Державних мов тут одразу чотири: французька, німецька, італійська та ретороманська.
Однак це не означає, що кожен громадянин володіє ними всіма. У початковій школі учні вивчають три мови: офіційну мову свого кантону, другу державну (на вибір) та іноземну (як правило, англійську).
«Англійська мова стає трендом не тільки в освіті, а й у позакласному житті, — розповідає Ахмед Бен Абдалах, який закінчив Женевський університет. — Вона є, так би мовити неофіційною мовою повсякденного спілкування та порозуміння».
Противники чинної системи хочуть відмінити обов’язкове вивчення другої державної мови та замінити її англійською. На думку ініціаторів цієї ідеї, школярі стикаються з лінгвістичним перевантаженням.
В університетах це питання стоїть не так гостро. Там навчальні програми представлені лише офіційною мовою кантону, але також мають англійську версію.
Бельгія
У Бельгії державних мов три — нідерландська, французька та німецька. При цьому перші дві мають багато діалектів.
«Мова в Бельгії — один з тих факторів, які роз’єднують найбільше, — ділиться студент Антверпенського університету Карлос Еск. — Мова навчання тут сильно залежить від регіону».
Учні обов’язково вивчають дві з трьох мов або одну з них та одну іноземну на вибір. Але крім цього є регіони — 25 комун — з так званими мовними квотами, оскільки школи тут належать одразу двом мовним спільнотам.
Наприклад, у Фландрії, де нідерландська — офіційна, франкофони можуть навчатися у франкомовних початкових школах, які фінансуються Фламандською спільнотою. Однак середню і вищу освіту вони здобуватимуть уже нідерландською.
«Франкомовним студентам, які планують навчатися в німецькомовному регіоні, не обов’язково на високому рівні знати німецьку, — розповідає про мовну систему в університетах Гаспар Обрегон, перекладач у Суді Європейського Союзу. — Є програми англійською мовою, якою володіє більшість».
Ізраїль
В Ізраїлі налічується 39 мов і діалектів. Іврит та арабська є офіційними, але при цьому вони мають не зовсім рівний статус. У школах викладають на івриті, крім шкіл в арабських поселеннях (де, відповідно, викладають арабською). Арабську вчать і в школах для єврейського населення, але володіти нею достатнього на базовому рівні.
Водночас у школах арабських громад із третього класу починаються обов’язкові уроки івриту.
У вжитку популярні також англійська і російська. Наприклад, для навчання в університеті потрібно надати сертифікат, що підтверджує рівень володіння івритом та англійською мовою. Деякі предмети у вищих навчальних закладах пропонують до вивчення російською та арабською.
Литва
Єдиною державною мовою тут є литовська — вона є рідною для майже 85% громадян. Друга за популярністю — російська. Висока частка населення спілкується польською та білоруською.
При цьому система освіти в країні є досить демократичною до представників нацменшин.
У місцях їх компактного проживання діють мережі польсько-, російсько-, білоруськомовних шкіл або класів.
У таких школах майже 90% навчання відбувається рідною для учнів мовою. Литовська викладається як окремий предмет. Але є важлива умова: історії, географії та громадянському вихованню навчають саме литовською.
Нині розглядають питання про те, щоб у 2018 році викладання мовами нацменшин обмежити до 40%. Відповідно частка викладання литовською буде збільшена до 60%.
У вищих навчальних закладах освіту здобувають литовською. Окремі курси можуть викладатися мовами нацменшин.
У Литві також відчутний міжнародний вплив англійської. Проте створена парламентом Мовна комісія стежить, щоб і литовська наукова термінологія мала місце в системі освіти.
Індія
В Індії понад 700 мов та діалектів. Але статус офіційної має лише гінді, англійська — допоміжна. Окремі штати мають право встановлювати власні офіційні мови.
Відтак, пересічному жителю Індії необхідно знати щонайменше 3-5 мов для вільного спілкування.
Щоб систематизувати це розмаїття та згладити мовні кордони, у країні запроваджено тримовну формулу. У школах вивчають мову певного штату, гінді та англійську.
Навчання в університеті теж відбувається за тримовною формулою. Шамбгу Сінг, який закінчив індійський університет MDC University, каже: «Хоча в кожному штаті своя мова, з якимись проблемами не стикався, бо майже всі володіють гінді або англійською. Завдяки цим мовам вдається хоч якось комунікувати представникам такого розмаїтого мовного середовища Індії».
